Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2021 року у справі №640/11340/20

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/11340/20

адміністративне провадження № К/9901/5948/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано десятиденний строк для усунення недоліків, який обчислюється з дня отримання копії ухвали.

Заявником апеляційної скарги копію ухвали від 16 грудня 2020 року отримано 21 грудня 2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2021 року Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив із того, що станом на 15 січня 2021 року, визначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги усунуті не були.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, 21 лютого 2021 року Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі № 640/11340/20, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо необхідності надання документа про сплату судового збору (пункт 1 частини п'ятої цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що в силу обмеженого фінансування не в змозі вчасно сплачувати судовий збір з об'єктивних причин, повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє можливості повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. Л. Мороз А. Ю. Бучик А. І. Рибачук