Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.07.2021 року у справі №420/4138/21

УХВАЛА

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/4138/21

адміністративне провадження № К/9901/22493/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н. А.,

суддів: Мацедонської В. Е., Шевцової Н. В.

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 420/4138/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №190 від 26.01.2017 року та №337 о/с від 24.02.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИЛ:

22 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку
18.06.2021).

18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 26.01.2017 року №190 в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію", підполковника поліції ОСОБА_1 (0040660), старшого інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 24.02.2017 року №337 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) підполковника поліції ОСОБА_1 (0040660), старшого інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Малиновського відділу поліції в м. Одесі Головного Управління Національної поліції в Одеській області, з 24.02.2017 року;

- поновити на посаді підполковника поліції ОСОБА_1 (0040660), старшого інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Малиновського відділу поліції в м. Одесі Головного Управління Національної поліції в Одеській області, з 24.02.2017 року;

- стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.02.2017 року по день поновлення на роботі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

31 березня 2021 року позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення процесуального строку; дублікат квитанції про сплату судового збору №9228-1380-7938-4708 від 31 березня 2021 року.

Так, заяву про поновлення строку звернення до суду позивач обґрунтовував тим, що
19.02.2021 року в приміщенні ГУНП України в Одеській області, від співробітника УКЗ ГУНП позивач отримав витяг з наказу ГУНП від 24.02.2017 року №337 о/с та трудову книжку. Відповідно до зазначеного наказу його було звільнено зі служби на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Крім того, позивач зазначає, що 15.02.2017 року у приміщенні Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області, він був ознайомлений з наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 26.01.2017 року №190 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Після ознайомлення з наказом позивач у письмовому вигляді заявив про категоричну не згоду з висновками які викладені в наказі у зв'язку з їх не відповідністю дійсним обставинам події. Також, позивач посилається на те, що із зазначеного часу, про подальші дії, зокрема щодо реалізації наказу про дисциплінарну відповідальність, позивачу відомо не було, аж до 19.02.2021 року. Як вказує позивач, за весь період часу йому не було доведено, яке рішення прийняте щодо його заперечень стосовно висновків наказу, не було інформації про подальший рух вказаного документу, та про всі події що стали наслідком його видання. Таким чином, випадково дізнавшись про звільнення, позивач звернувся з заявою до ГУНП, на яку отримав відповідь в додатках якої був витяг з наказу про звільнення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року було залишено без змін.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а також не підтверджено жодних обставин, котрі були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що ним дотримані строки звернення до суду, оскільки лише 19.02.2021 року в приміщенні ГУНП України в Одеській області, від співробітника УКЗ ГУНП позивач отримав витяг з наказу ГУНП від 24.02.2017 року №337 о/с та трудову книжку.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з вимогами п.1 ч.4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Причини, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом в межах розумного строку, скаржником не зазначені.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом є неповажними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області №190 від 26.01.2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області" за грубі порушення вимог ч.1 ст.8 та п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV, підпункту 4 п.6.6.2. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 28.04.2009 року №181, що виразилось у вступі в неділові стосунки з ОСОБА_2, не реєстрації його прибуття до відділу поліції в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ВП, вимаганні та отриманні у останнього неправомірної вигоди, за оформлення дозволу на придбання, носіння та використання пристрою для відстрілу патронів, - споряджених гумовими кулями, проявленні низьких морально-ділових якостей, відповідно до ст.2, п.8 ст.12, ст.13, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV, підполковника поліції ОСОБА_1, старшого інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію".

З наказом ГУ НП в Одеській області №190 від 26.01.2017 року позивач ознайомився
15.02.2017 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи, в якій також позивач зазначив, що категорично не погоджується з фактами та висновками викладеними у зазначеному наказі, так як вони не відповідають дійсності.

В подальшому, на підставі наказу ГУНП в Одеській області №190 від 26.01.2017 року, ГУНП в Одеській області прийнято наказ №337 о/с від 24.02.2017 року, відповідно до якого звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) підполковника поліції ОСОБА_1 (0040660), старшого інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенцїї Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 24 лютого 2017 року, виплативши грошову компенсацію за 3 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2017 року по день звільнення.

Враховуючи наведене, посилання скаржника на те, що йому стало відомо про оскаржуваний наказ №337 о/с від 24.02.2017 року лише у лютому 2021 року, Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що позивач був ознайомлений з наказом №190 від 26.01.2017 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Крім того, з моменту прийняття наказу №190 від 26.01.2017 року до моменту звернення позивача до ГУНП в Одеській області з заявою для отримання наказу №337 о/с від 24.02.2017 року минуло більше чотирьох років.

Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач міг і повинен був дізнатися про прийняття оскаржуваного наказу відповідача стосовно нього ще у 2017 році.

Посилання скаржника, що посадові особи Національної поліції не вжили жодних заходів, направлених на ознайомлення його з наказом №337 о/с від 24.02.2017 року ні особисто ні засобами електронного або поштового зв'язку, спростовуються доданими відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу листами (а. с. 155-118).

При цьому, з листа, направленого позивачем 15.12.2020 року на адресу відповідача вбачається, що із вказаної дати позивач достовірно знав про наявність наказу №337 о/с від 24.02.2017 року, проте до суду звернувся тільлки18 березня 2021 року.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди правильно застосували положення пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 420/4138/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №190 від 26.01.2017 року та №337 о/с від 24.02.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. Е. Мацедонська

Н. В. Шевцова