Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.12.2020 року у справі №320/6512/19
Постанова КАС ВП від 23.03.2023 року у справі №320/6512/19

УХВАЛА

11 січня 2021 року

Київ

справа №320/6512/19

адміністративне провадження №К/9901/35940/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного судуд від 16 грудня 2020 року

у справі №320/6512/19

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Укрпошта"

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта", в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу на його запит від 05 вересня 2019 року копії відповіді АТ "Укрпошта" на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №761/15565/16-ц;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути запит позивача та надати йому копію відповіді АТ "Укрпошта" на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №761/15565/16-ц.

Одночасно із поданням адміністративного позову ОСОБА_1 було подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 рок, задоволено адміністративний позов у повному обсязі.

Крім цього, Суд першої інстанції у своїй мотивувальній частині зазначив про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не було надано доказів сплати позивачем на користь адвокатського бюро грошових коштів у розмірі 2300,00 грн. за надання правової допомоги, тобто, витрати фактично не були понесені. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №320/6512/19 (в частині стягнення судових витрат).

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, дану справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

В касаційній скарзі позивач вказує на фундаментальне значення даної справи для формування єдиної правозастосовної практики з огляду на неоднакове правозастосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права в частині витрат на правничу правову допомогу та неправильний, на його переконання, правовий висновок про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню лише коли надано докази на підтвердження фактичного понесення (оплати) таких витрат.

Скаржник наголошує, що в межах всієї України не існує єдиної правозастосовчої практики щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу незалежно від надання доказів фактичного понесення таких витрат та надає перелік судових рішень, висновки яких, на його думку, є протилежними за змістом та протирічать практиці Верховного Суду з цього питання.

Крім цього, підставою касаційного оскарження судових рішень у даній справі скаржник зазначає про значний суспільний інтерес при її розгляді, оскільки в даному випадку фактично йде мова про невизначене, однакобчислюване десятками тисяч громадян, порушення їх прав стосовно питання витрат на правничу правову допомогу, а з метою внесення справедливості в такі правовідносини законодавцем і зроблено реформу інституту відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що дозволило користуватися кваліфікованою правовою допомогою та захищати свої інтереси максимально широкій кількості громадян.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес, що свідчить про наявність виняткових підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Крім цього, підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 29 жовтня 2020 у справі №686/5064/20, від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19.

Таким чином, доводи, які викладені в касаційній скарзі, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, що є підставами для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником в касаційному порядку.

Отже, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні, подана з дотриманням строків, передбачених статтею 329 КАС України, що свідчить про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи свідчать про наявність підстав для касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України та підпунктів "а " та "в" пункту 2 частини п'ятої цієї статті, що потребує перевірки Верховним Судом під час касаційного розгляду справи в межах доводів касаційної скарги.

Крім цього, в касаційній скарзі позивач зазначив про відсутність підстав для сплати судового збору за подачу цієї касаційної скарги.

Обгартовуючи вказане твердження, скаржник звертає увагу на те, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду послідовно застосовує наступну правову позицію: "Верховний Суд зауважує, що вимоги про розподіл судових витрат не належать до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті під час подання позовної заяви, а також бере до уваги те, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що належав до сплати під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), тому і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарг на додаткове рішення (додаткову постанову) суду стосовно розподілу судових витрат немає", про що зазначено в ухвалах суду касаційної інстанції від 29 вересня 2020 року у справі №640/24741/19, від 12 грудня 2019 року у справі №300/941/19, в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18.

Вирішуючи питання щодо сплати судового збору за подачу даної касаційної скарги, Суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Натомість, вказана правова норма частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" стосується оскарження судових рішень в частині саме позовних вимог, в той час як розподіл судових витрат (в тому числі щодо стягнення витрат на правничу правову допомогу) не є позовною вимогою, а тому не стосується суті спору та не є рішенням по суті спору.

Слід також зазначити, що вимоги про стягнення витрат на правничу правову допомогу не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС України і не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, який викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18.

За таких обставин, Суд не вбачає правових підстав для стягнення судового збору за подачу касаційної скарги, якою оскаржуються судові рішення в частині витрат на правничу правову допомогу.

Керуючись статтями 12, 328, 330, 334, 340 КАС України в редакції ~law21~, Суд-

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного судуд від 16 грудня 2020 року у справі №320/6512/19.

2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

3. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №320/6512/19.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.........................................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду