Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.04.2020 року у справі №215/6223/19

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

справа № 215/6223/19

адміністративне провадження № К/9901/27515/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів: Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №215/6223/19 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької місцевої прокуратури №2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької місцевої прокуратури №2, в якому просив:

- зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено згідно статті 249 КАС України Криворізькою місцевою прокуратурою №2, при відмові застосувати належну правову процедуру розгляду заяви від 2 серпня 2019 року вх.59-108-19;

- зобов'язати Криворізьку місцеву прокуратуру №2 протягом 15-ти днів прийняти постанову, рішення, правовий акт, який приведе до вжиття заходів щодо усунення причин подання заяви (запиту) від 2 серпня 2019 року до установи відповідно до статей 33, 46, 60 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність Криворізької місцевої прокуратури №2, яка виявилась у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви (запиту) від 2 серпня 2019 року з додержанням принципів, правових та організаційних засад Закону України "Про прокуратуру".

Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 13 січня 2020 року повернув позовну заяву позивачу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №215/6223/19 повернуто позивачу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №215/6223/19. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 6 листопада 2020 року визнав поважними підстави пропуску строку касаційного оскарження і поновив строк. Одночасно, цією ухвалою Суд залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням, яка ухвала суду апеляційної інстанції оскаржуються та підстав для касаційного оскарження цієї ухвали із викладенням доводів на їх підтвердження, а також наданням копій уточненої касаційної скарги з додатками відповідно до кількості учасників справи; 2) документа про сплату судового збору.

В межах наданого строку ОСОБА_1 надіслав заяву про усунення недоліків, у якій, зокрема, повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому скаржник зазначає, що суд необґрунтовано не звільнив його від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача, на підтвердження чого додав довідку, видану Тернівським УПСЗН м. Кривий Ріг від 20 листопада 2020 року №7120 про отримання позивачем щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи з листопада 2018 року до жовтня 2020 року, і просить повторно розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Проаналізувавши додаткові аргументи скаржника в світлі Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд не встановив підстав для задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, звільнення від сплати судового збору, є правом, а не обов'язком суду.

Одночасно суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Проте подана скаржником довідка вказує лише на розмір отриманої компенсації, а не річного доходу, а тому не може бути доказом на підтвердження майнового стану особи. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про доходи, або про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) скаржник не надав.

Отже доказів на підтвердження наявності встановлених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, позивач не надав ні під час звернення з касаційною скаргою, ні на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно пункту 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Разом з цим, уточненої касаційної скарги із зазначенням, яка ухвала суду апеляційної інстанції оскаржуються та підстав для касаційного оскарження цієї ухвали із викладенням доводів на їх підтвердження, а також наданням копій уточненої касаційної скарги з додатками відповідно до кількості учасників справи скаржник не подав.

Згідно частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, подану в цій справі касаційну скаргу належить повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №215/6223/19 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена....................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду