Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2019 року у справі №810/2631/18

УХВАЛА

05 квітня 2019 року

Київ

справа №810/2631/18

адміністративне провадження №К/9901/8582/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Київської митниці ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №810/2631/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулося з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від
27.11.2017 №UA125220/2017/010083/2, яким митна вартість товару була збільшена і відповідно збільшений розмір мита та податку на додану вартість на загальну суму 204501,80 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Київська митниця ДФС подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 апеляційну скаргу відповідача повернуто особі, яка її подала, відповідно до приписів частини 2 статті 298, пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору й цей недолік не було усунуто в межах встановленого судом строку. При цьому апеляційний суд відмовив відповідачу у відстроченні сплати судового збору, оскільки заявник не навів мотивів, які б у розумінні положень КАС України та Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - ~law34~) свідчили про наявність підстав для задоволення такого клопотання.

Не погодившись з вказаним рішенням апеляційного суду, Київська митниця ДФС звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду
27.03.2019), в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що з об'єктивних, на його думку, причин був позбавлений можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду щодо надання документа про сплату судового збору, з огляду на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, а також у зв'язку із здійсненням органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку митного органу на підставі виконавчих документів про стягнення з Київської митниці ДФС коштів. На переконання заявника суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, внаслідок чого безпідставно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору й передчасно повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 подану Київською митницею ДФС апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 залишено без руху, оскільки така була оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України, якою передбачено надання документа про сплату судового збору.

Особі, яка подала апеляційну скаргу, встановлено п'ятиденний з дня вручення ухвали строк для усунення вказаного недоліку.

Копію вказаної ували суду апеляційної інстанції згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано відповідачем
04.02.2019.

12.02.2019 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача, у якому порушувалось питання відстрочення сплати судового збору, яке, втім було залишено без задоволення й ухвалою цього ж суду від 13.02.2019, згідно з положеннями частини 2 статті 298, пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що наведені відповідачем доводи у розумінні приписів правових норм КАС України та ~law35~ не зумовлюють відстрочення сплати судового збору.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 296 КАС України встановлено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі визначено обов'язок особи, яка її подає, надавати документ про сплату судового збору (пункт перший частини п'ятої цієї статті).

Своєю чергою за приписами частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

При цьому за змістом частин 1 , 2 , пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частин 1 , 2 , пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У даному ж випадку відповідач при зверненні до суду апеляційної інстанції не надав документ про сплату судового збору й не усунув цей недолік упродовж строку, встановленого судом, що згідно з положеннями наведених норм процесуального права є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, повернення останньої особі, яка її подала.

В свою чергу суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення останньої особі, яка її подала, зазначив, який саме недолік виявлено із вказівкою на точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, а також вказав спосіб його усунення й встановив достатній для цього строк, тривалість якого не перевищувала встановлені процесуальним законом межі, навів мотиви, покладені в основу своїх висновків, тобто у повній мірі дотримався вимог норм процесуального права.

Також згідно з частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що відстрочення сплати судового збору, є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Що ж стосується заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень і є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, то кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору (з урахуванням усіх обставин, які впливають на тривалість здійснення процедури сплати такого) і виконання грошових зобов'язань за виконавчими документами.

Тому зупинення на рахунку Київської митниці ДФС фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору не може слугувати підставою для відстрочення його сплати й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від
03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку.

Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Таким чином починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

За приписами ж частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ~law36~.

У відповідності до ~law37~ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже наведеними правовими нормами КАС України та ~law38~ встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, зважаючи на вказані відповідачем мотиви на обґрунтування поданого ним клопотання, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку щодо його неприйнятності.

Крім того статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, що, також вимагається й від заявників, які, в силу пункту 2 частини 3 статті 2 КАС України, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень.

Положеннями названої правової норми КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки відповідач своєчасно не усунув недолік апеляційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору й не навів доводів, достатніх для відстрочення такого збору.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №810/2631/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко