Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2018 року у справі №822/175/18

УХВАЛА

29 жовтня 2018 року

Київ

справа №822/175/18

адміністративне провадження №К/9901/64288/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №822/175/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №822/175/18.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 24.10.2017 року № 012/22-01-40-01/2975922884 про застосування до ОСОБА_2 2 фінансових санкцій, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

Суд апеляційної інстанції рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що станом на 07.10.2016, тобто станом на дату вчинення адміністративного правопорушення, позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Згідно з копіями прибуткових касових ордерів ОСОБА_2 сплачувала кошти за оренду приміщення протягом 2016 року, зокрема і за жовтень 2016 року. У написаному власноруч поясненні від 10.10.2016 позивач зазначила, що є власником магазину "Ключик", який знаходиться в с. Нова Гута Новоушицького району. Також у поясненні зазначено, що 07.10.2016 позивач дізналася, що ОСОБА_3, перебуваючи в магазині на стажуванні, продала пляшку пива неповнолітній.

Узагальнюючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт вчинення позивачем порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР підтверджено, а відповідачем дотримано порядок притягнення позивача до відповідальності, тому рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 24.10.2017 року № 012/22-01-40-01/2975922884 про застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР - є правомірним.

ОСОБА_2, не погодившись із судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від
18.09.2018 у справі №822/175/18, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від
14.06.2018.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №822/175/18 є вимога про застосування фінансових санкцій у розмірі 23 800 грн.

Отже постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №822/175/18.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова