Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2020 року у справі №524/985/20

УХВАЛА

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 524/985/20

адміністративне провадження № К/9901/18434/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2020 року у справі №524/985/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Волошина Дениса Сергійовича, батальйону патрульної поліції у м.

Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 травня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 на зазначене рішення суду подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року апеляційна скарга була залишена без руху з підстав несплати судового збору у розмірі 630 грн. 60 коп.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 26 травня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху та несплатою судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною процесуальною ухвалою суду апеляційної ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2020 року, констатує таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - ~law7~) визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отже, законодавцем передбачено право, а не обов'язок суду щодо звільнення сторони від сплати судового збору. Крім того законодавець ставить у залежність можливість звільнення від сплати судового збору саме враховуючи майновий стан сторони.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2020 року у справі №524/985/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. В. Кашпур О. Р. Радишевська