Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.08.2021 року у справі №360/1097/21

УХВАЛА

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 360/1097/21

адміністративне провадження № К/9901/25407/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року

у справі №360/1097/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0989 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А0989, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини А0989 в частині нарахування і виплати грошової компенсації за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, в розмірі 14970,75 грн замість 19 250,99
грн. ;

- визнати протиправними дії військової частини А0989 щодо оподаткування частини грошового забезпечення, якими є компенсація за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, і не нарахування і невиплату компенсації втрати доходу у зв'язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Постанови КМУ від 15.01.2004 № 44;

- зобов'язати військову частину А0989 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову щомісячну компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яку утримали з грошового забезпечення, а саме: з компенсації за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, в розмірі 3517,94 грн;

- зобов'язати військову частину А0989 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 по 11.02.2021, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 349,002 грн за кожний день затримки розрахунку, в розмірі 78176,00
грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини А0989 в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, в розмірі 14970,75
грн замість 19 250,99 грн.

Зобов'язано військову частину А0989 виплатити ОСОБА_1 недоотриману грошову компенсацію за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, в розмірі 4280,24 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду позов задоволено від 29 квітня 2021 року у справі № 360/1097/21 повернуто скаржнику у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги.

На зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 липня 2021 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року апеляційна скарга повернута апелянту у зв'язку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 03 червня 2021 року, а саме - несплатою судового збору.

Отже, ухвалі про повернення апеляційної скарги передувала ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, в якій було роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що в разі невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом 5 днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали була надіслана на адресу апелянта, що підтверджується супровідним листом та отримана скаржником 12.06.2021 року.

14 червня 2021 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання, в якому він просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", як учасника бойових дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся з позовом, в якому, зокрема, просив: стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.

Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, однак, дана категорія справи не пов'язана із вирішенням питань щодо порушень прав учасника бойових дій чи особи з відзнакою - Герой України.

Вказане положення застосовується у справах, пов'язаних з порушенням прав осіб, що стосуються їх статусу саме як учасників бойових дій та Героїв України, однак зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається, що вирішення спору стосується порушення прав заявника, як учасника бойових дій, тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

Отже, оскільки предмет спору не має відношення до соціальних гарантій позивача, як учасника бойових дій, при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен був сплатити судовий збір.

Оскільки станом на день винесення оскаржуваної ухвали від апелянта до суду не надходило документів, визначених в ухвалі про залишення скарги без руху, заява про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги від позивача також не надходила. Отже, недоліки, зазначені в ухвалі апеляційної інстанції, апелянтом не усунуті.

Частиною 5 статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до приписів статті 298 КАС України у випадку оформлення апеляційної скарги з порушенням вимог, встановлених статті 298 КАС України, до такої скарги застосовуються положення статті 298 КАС України.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляло права апелянта на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Доводи заявника касаційної скарги щодо його права на звільнення від сплати судового збору крім наведених підстав також і на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" є необгрунтованими, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги позивачів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись частиною 3 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №360/1097/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0989 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська