Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2020 року у справі №400/4062/19

УХВАЛА

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 400/4062/19

адміністративне провадження № К/9901/30802/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі 400/4062/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макси Пром" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макси Пром" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року позов задоволено.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №400/4062/19 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області 13 листопада 2020 року тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з'ясовані такі обставини.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Макси Пром" задоволено повністю.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №400/4062/19 було залишено без руху на підставі частини 2 статті 298 КАС України (у зв'язку з несплатою судового збору).

У квітні 2020 року до суду надійшло клопотання податкового органу, в якому він просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, через неможливість виконати вимоги ухвали суду у визначений строк.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року клопотання Головного управління Державної податкової служби у Миколаївські області задоволено, а строк для усунення продовжено на 5 днів з дня закінчення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

У червні 2020 року податковий орган повторно звернувся з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтоване тимчасовою неможливістю сплатити судовий збір.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2020 року клопотання задоволено, а строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжено на десять днів з моменту отримання копії ухвали.

У липні 2020 року податковий орган звернувся з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обумовлено неможливістю сплати через брак коштів.

Однак, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №400/4062/19 повернуто.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській вдруге звернулось з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №400/4062/19. При цьому податковим органом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. В обгрунтування заявлено клопотання контролюючий орган вказує на неможливість сплати судового збору у визначений судом строк.

Однак, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року підстави пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення визнано неповажними, а апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам частини 2 та 3 статті 298 КАС України (у зв'язку з пропуском процесуального строку та несплатою судового збору) та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копію ухвали для усунення вказаних недоліків.

У жовтні 2020 року від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Клопотання обґрунтовано відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року підстави пропуску процесуального строку визнані неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №400/4062/19.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом п'яти днів з моменту закінчення карантину особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі частини 3 статті 298 КАС України.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 19 серпня 2020 року надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням причин поважності пропуску такого строку.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відтак, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом процесуальний строк.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 52, пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі 400/4062/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макси Пром" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Р. Ф. Ханова