Суд присяжних ВИПРАВДАВ обвинуваченого у вбивстві (Бердянський міськрайсуд № 310/7950/17 від 26.11.2017)

Фабула судового акту: Згідно ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. При цьому винесення присяжними самостійного вердикту законом не передбачено.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 383 КПК України усі питання, пов’язані з судовим розглядом, крім питання, питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, судді і присяжні вирішують спільно.

Таким чином, присяжні, які не є професіоналами в галузі права разом із професійними суддями фактично приймають рішення по суті кримінальної справи, аналізуючи доказову базу у справі, доводи сторін як обвинувачення так і захисту.

До уваги читача пропонується вирок, який було ухвалено судом присяжних, та за яким особу, яка раніше була неодноразово засуджена за вчинення умисних злочинів, у тому числі і за умисне вбивство, виправдано у вчиненні навмисного вбивства за ч. 2 ст.115 КК України.

Згідно обвинувального акту обвинувачений на ґрунті особистих неприязних відносин наніс потерпілому один удар клинком ножа в область грудної клітини зліва.

Відразу після цього обвинувачений, з метою приховування вчиненого злочину, скинув тіло потерпілого до підвального приміщення будинку, де внаслідок отриманого поранення грудної клітини наступила смерть потерпілого.

Вирішуючи цю справа та аналізуючи доказову базу у ній суд присяжних прийняв рішення про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні умисного вбивства оскільки органом досудового слідства очевидців убивства потерпілого не встановлено.

Обвинувачений свою вину в умисному вбивстві заперечує.

Під час досудового слідства на тілі обвинуваченого та на його речах не було виявлено ні крові, ні інших біологічних часток з трупу потерпілого, а також ніяких мікрочасток з його одежі та речей.

На трупі, його одежі, ножі, якій виявлено під час огляду місця події на трупі не виявлено відбитків пальців обвинуваченого, а також ніяких мікрочасток з його одежі та речей.

Покази свідка на досудовому слідстві під час слідчої дії по впізнанню особи по фотознімкам не є доказом, поза розумними сумнівами, того, що обвинувачений, говорячи йому, що вбив друга, мав на увазі саме випадок зі потерпілим.

Інших доказів на підтвердження обвинувачення у вчинені умисного вбивства органом обвинувачення суду не надано.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Не роз’яснення підозрюваному права щодо відмови свідчити проти себе під час проведення слідчої дії є підставою для визнання доказу недопустимим (ВС/ККС № 586/1121/16-к від 03.07.2018)

Відсутність ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук обумовила закриття провадження у зв'язку з не встановленням доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримання (ВС/ККС, № 623/4131/15-к, 25.09.18)

Покладені в основу обвинувачення докази є недопустимими, оскільки в даному випадку мала місце провокація злочину. Підсудного виправдано.(ВССУ від 28 січня 2016р. у справі № 5-280км16)

Суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події та виправдав підсудного на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (ВССУ, справа № 5-1944км15)

Справа № 310/7950/17

1-кп/310/138/18

ВИРОК

Іменем України

26 листопада 2018 року

м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії суду:

головуючого судді Мороки С.М.,

судді Прінь І.П.,

присяжних Байрак Н.В., Добровольської Я.В.,

Козубенко С.І.,

за участі секретаря Писанець Н.О.,

прокурора Фоміна Г.В.,

захисника Амельченко Д.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, українця, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше судимий:

1) 18.08.1986 Дзержинським районним судом міста Харків за ст.. 141 ч. 2, 46-1 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2) 13.04.1988 Московським районним судом міста Харків за ст.206 ч.2, 43 КК України (1960 р.) до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

3) 21.03.1991 Жовтневим районним судом міста Харків за ч.3 ст. 222, 43 КК України (1960 р.) до 2 років 6 місяців позбавлення волі, 25.11.1992 звільнений по відбуттю строку покарання;

4) 02.12.1999 Фрунзенським районним судом міста Харків за ч.2 ст.144, ст.191, ст.42 КК України (1960 р.) до 6 років позбавлення волі, 24.02.2005 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 23 дні;

5) 18.09.2009 Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч.1 ст. 115, ст.69 КК України до 6 років позбавлення волі, 21.10.2011 звільнений у зв'язку з хворобою на невідбутий строк 4 місяці 18 днів, -

У вчинені злочинів, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України,

В с т а н о в и в:

05 лютого 2017 року у невстановлений під час проведення досудового розслідування період часу, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав належні ОСОБА_7 мобільні телефони фірми «Nokia 6300» вартістю 350 гривень та «Sony Ericsson j10і2» вартістю 439 гривень 53 копійки, а всього на загальну суму 789 гривень 53 копійки.

Після цього, з викраденим майном ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_5, заперечуючи свою провину у вчинені інкримінованого йому обвинувачення, на підставі ст.63 Конституції України відмовився від дачі показань по суті обвинувачення.

Допитавши потерпілого, свідків, дослідивши надані прокурором докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Потерпілий ОСОБА_8 суду повідомив, що в дачному будинку АДРЕСА_3, який належить його матері, з 2016 року мешкав його двоюрідний брат ОСОБА_7

Починаючи з літа 2016 року разом із ОСОБА_7 в будинку оселився ОСОБА_5, з яким він особисто познайомився в серпні 2018 р. Спочатку ОСОБА_7 та ОСОБА_5 мешкали разом дружно, а потім між ними почались сварки, брат декілька разів скаржився на ОСОБА_5, казав, що той встановлює тюремні порядки. Зі слів потерпілого, останній раз він спілкувався із братом по телефону в січні 2017 року.

ОСОБА_6 суду повідомив номер сим-карти свого мобільного телефону НОМЕР_1, номер сім-карти брата ОСОБА_7 - НОМЕР_2, та номер сім-карти ОСОБА_5 - НОМЕР_2.

Потерпілий суду також пояснив, що на початку лютого 2017 року йому зателефонувала голова дачного кооперативу з приводу несплати ОСОБА_7 комунальних послуг. На його дзвінки ОСОБА_7 не відповідав, в зв'язку з чим, приблизно 8-10 лютого 2017 року він зателефонував ОСОБА_5, який відповів на телефонний дзвінок і пояснив, що з м. Бердянська він поїхав і знаходиться на заробітках в с.Кирилівці, а ОСОБА_7 поїхав працювати на Бердянську косу. В подальшому брат так і не з'явився і через 2-3 тижні він поїхав на дачу, де мешкав брат.

Відкрив двері пошкодивши замок, замінив замок на вхідних дверях, оглянув приміщення дачного будинку, побачив безлад, але брата не знайшов.

Наступного разу поїхав на дачу вже в березні 2017 року, та звернув увагу на нещільно закритий підвал, в якому виявив труп ОСОБА_7, після чого викликав поліцію. Коли тіло брата дістали з підвалу, бачив ніж в грудях брата.

Зі слів потерпілого, у ОСОБА_7 було в користуванні два мобільні телефони «Nokia» та «Sony Ericsson» з тріснутим склом екрану, ОСОБА_5 користувався телефоном марки «LG».

Всі телефони після вбивства брата з приміщення дачного будинку зникли.

Потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив також, що під час слідства працівниками поліції йому були надані для впізнання декілька телефонів, серед яких він упізнав три телефони, два з яких належали ОСОБА_7, один - ОСОБА_5

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_7 доводився їй племінником, з його слів вона знала, що разом з ним в дачному будинку мешкав ОСОБА_5 з яким у племінника траплялись конфлікти та якого племінник боявся.

В січні 2017 року вона спілкувалась з племінником по телефону, а одного разу по телефону племінника відповів ОСОБА_5, який пояснив, що ОСОБА_10 відсутній, потім племінник їй перетелефонував і вони спілкувались.

Зі слів свідка, ОСОБА_7 кожного місяця 8 числа отримував пенсію, після чого або приходив до неї, або дзвонив по телефону, але після 8 лютого 2017 року він до неї не заходив, на її телефоні дзвінки не відповідав, телефонувала вона також і ОСОБА_5, так як племінник давав їй його номер, але ОСОБА_5 теж не відповідав. З тих пір племінника вона не бачила, а потім довідалась про його вбивство.

Допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що ОСОБА_5 мешкав у ОСОБА_7 на дачі з літа 2016 року, підтвердили наявність між ними конфліктних ситуацій, що ОСОБА_7 неодноразово скаржився їм на ОСОБА_5 та висловлював своє небажання щоб він і надалі мешкав з ним на дачі.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в 2016 року мешкали разом в дачному будинку, неодноразово удвох приходили до неї, допомагали по господарству, вона їх кормила, інколи давала гроші, останній раз бачила ОСОБА_7 та ОСОБА_5 разом наприкінці січня 2017 року.

В один із днів на початку лютого 2017 року до неї додому прийшов ОСОБА_5, який пояснив, що він їде на заробітки в Кирилівку, а ОСОБА_7 нібито вже поїхав працювати на Бердянську косу. З собою у ОСОБА_5 були дві сумки з речами. На той час вона ще не знала справжнього прізвища ОСОБА_5, а коли спитала його, то він назвався зовсім іншим прізвищем - Коломієць.

Допитаний в якості свідка із застосуванням заходів безпеки в порядку передбаченому ч.9 ст.152 КПК України ОСОБА_14 суду повідомив, що приблизно в лютому 2017 року в м. Запоріжжі на залізничному вокзалі він придбав у раніше незнайомого ОСОБА_5 мобільний телефон «LG». Даний телефон деякий час перебував у користуванні членів його сім'ї, після чого він був вилучений працівниками поліції.

Згідно протоколу огляду від 06.04.17 р. у ОСОБА_15 вилучено мобільний телефон « LG» на корпусі якого під кришкою батареї мається надпис «IMEI В:НОМЕР_4» (а.с.67-68 т.3)

Допитаний в режимі ВКЗ свідок ОСОБА_16 показав, що в ніч з 09 на 10 лютого 2017 року він разом із сином ОСОБА_17 знаходився на залізничному вокзалі Запоріжжя -1. Під час перебування на вокзалі вони з сином купили у раніше незнайомого їм чоловіка мобільний телефон, яким в подальшому користувались у себе вдома в с.Лопотки Горностаївського району Херсонської області. Через деякий час цей телефон у них вилучили працівники поліції. Надаючи покази свідок ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_5 дуже схожий на того чоловіка, який продав їм телефон, втім з повною впевненістю цього стверджувати не може.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.04.17 р., ОСОБА_17 в присутності понятих з чотирьох фотознімків із зображенням чоловіків на фотознімку № 2 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка 10.02.17 р. в нічний час на території ЖД вокзалу в м. Запоріжжі продала його батьку ОСОБА_16 мобільний телефон «Sony Erikson» (а.с.1-3 т.3)

Згідно протоколу огляду від 12.04.17 р. ОСОБА_16 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Sony Erikson J10i2» з IMEI НОМЕР_5 (а.с.4-5 т.3)

13.04.17 р. під час детального огляду мобільного телефону вилученого 12.04.17 р. у ОСОБА_16 встановлено, що це мобільний телефон моделі «Sony Erikson J10i2» в корпусі чорного кольору, з кришкою акумулятора сірого кольору, розмірами корпусу 11х4,5 см. Корпус телефону має незначні потертості та подряпини. Екран телефону має тріщини у нижньому куті з правої сторони.

При знятті кришки акумулятору виявлено бирку з написами «Sony Erikson J10i2 Taype : НОМЕР_6 НОМЕР_5».

Після натискання кнопки вмикання телефон вмикається.

При переході на головний екран та введені комбінації *#06# на екрані з'являється текстове повідомлення з текстом IMEI : НОМЕР_7

При переході до меню «Контактні номера» виявлено 16 номерів, серед яких є записи «ОСОБА_5» - НОМЕР_2 та «ОСОБА_13» - НОМЕР_3 (а.с.8-13 т.3).

Допитаний в режимі ВКЗ свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що в один із днів в лютому 2017 року в м. Запоріжжя на ринку по вул.Анголенко він придбав у незнайомої йому особи мобільний телефон «Nokia 6300», яким з того ж дня став користуватись його брат. В квітні 2017 року даний телефон у нього вилучили працівники поліції.

Відповідно до протоколу огляду від 05.04.17 р. в м. Запоріжжі у ОСОБА_18 працівниками поліції було вилучено мобільний телефон «Nokia 6300» на корпусі якого під кришкою батареї мається надпис «IMEI НОМЕР_8» (а.с.31-34 т.3).

Свідок ОСОБА_19 суду повідомив, що взимку на початку 2017 року він в нічний час перебував в залі очікування на залізничному вокзалі в м. Запоріжжя, де зустрівся з ОСОБА_5 В ході спілкування він бачив у ОСОБА_5 декілька старих мобільних телефонів, в тому числі телефон «Nokia», які ОСОБА_5 в денний час в його присутності намагався продати на ринку по вул. Анголенко в м. Запоріжжі.

Під час пред'явлення речей для впізнання 06.11.17 р. ОСОБА_6 вказав на вилучений у ОСОБА_16 телефон «Sony Erikson», а також на вилучений у ОСОБА_18 телефон «Nokia 6300» і пояснив, що впізнає їх і раніше ці телефони належали ОСОБА_7

Також ОСОБА_6 вказав на вилучений у ОСОБА_14 телефон «LG» і пояснив, що саме таким телефоном користувався ОСОБА_5 (а.с.76-83 т.3).

Судом досліджено протокол огляду від 04.11.17 р. файлів, які містять інформацію надану на підставі ухвал слідчих суддів ПрАТ «ВФ Україна» про вхідні, вихідні дзвінки та смс-повідомлення, адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечували зв'язок мобільних телефонів належних потерпілому ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Згідно протоколу, користувач мобільного телефону «LG» з сім-картою НОМЕР_2, яким був обвинувачений ОСОБА_5, в період з 10 січня по 05 лютого 2017 року включно перебував у м. Бердянську в зоні дії вишки мобільного зв'язку по АДРЕСА_4 де в дачному будинку мешкали разом ОСОБА_7 з ОСОБА_5

За цей період часу ОСОБА_5 дзвонить сам та отримує на цей телефон дзвінки від свідка ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_7 та його брата ОСОБА_6

Одночасно з цим, користувач мобільного телефону «Nokia 6300» з сім- картою НОМЕР_1, яким був потерпілий ОСОБА_7, в період з 18 січня знову ж таки по 05 лютого 2017 року включно перебуває в м. Бердянську в зоні дії тієї ж вишки мобільного зв'язку по АДРЕСА_4 яка покриває дачний будинок, в якому він мешкав з ОСОБА_5

Після 05 лютого 2017 р., згідно роздруківки, мобільний телефон «LG» ОСОБА_5 та мобільні телефони ОСОБА_7 «Sony Erikson J10i2» та «Nokia 6300» більше в м. Бердянську не працюють, а телефон «LG» з 06 лютого 2017 року фіксується в м. Запоріжжі до 14 лютого 2017 року.

Згідно протоколу огляду від 04.11.17 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відбулася телефонна розмова 10 лютого 2017 року в 14 годин 44 хвилини, а потім в 14 годин 48 хвилин. ОСОБА_6 дзвонив ОСОБА_5 розмова тривала 69 секунд, а потім 74 секунди (а.с.65-119 т.4, 57 аркушів т.5).

Відповідно до протоколу огляду від 04.11.17 р., після 05 лютого 2017 р. в мережі мобільного зв'язку сім-картка ОСОБА_7 в м. Бердянську більше не працює ( а.с.89-90 т.4), а два телефони «Sony Erikson J10i2» та «Nokia 6300» IMEI яких раніше працювали одночасно з сім-акрткою ОСОБА_7, та які належали потерпілому, фіксуються базовими станціями, які забезпечували зв'язок мобільних телефонів ПрАТ «ВФ Україна», в м. Запоріжжі за місцем тимчасового перебування ОСОБА_5, де він продає свій телефон «LG», та два телефони ОСОБА_7 «Sony Erikson J10i2» та «Nokia 6300» свідкам ОСОБА_14, ОСОБА_16 та невстановленій особі, яка в свою чергу перепродає його свідку ОСОБА_18

Належність телефонів «Sony Erikson J10i2» IMEI : НОМЕР_9 та «Nokia 6300» IMEI НОМЕР_8 саме ОСОБА_7, на переконання колегії суддів, підтверджено показами потерпілого ОСОБА_6, та інформацією, наданою ПрАТ «ВФ Україна», дослідженою судом в протоколі огляду від 04.11.17 р., відповідно до якої саме ОСОБА_7 користувався зазначеними телефонами.

Висновком експерта № 10-567 від 01.06.17 р. встановлено, що вартість мобільного телефону«Sony Erikson J10i2» IMEI : НОМЕР_9 складає 439,53 грн. (а.с.22-30 т.3).

Висновком експерта № 10-566 від 26.05.17 р. встановлено, що вартість мобільного телефону «Nokia 6300» IMEI НОМЕР_8 складає 350 грн. (а.с.57-62 т.3).

Про наміри ОСОБА_7 позбутися своїх засобів зв'язку не повідомляли ні свідки, ні потерпілий. Судячи із роздруківок телефонних дзвінків, ОСОБА_7 мобільним зв'язком користувався достатньо часто.

Сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що ОСОБА_5 05 лютого 2017 року, залишив м. Бердянськ та виїхав до м. Запоріжжя, маючи на руках разом зі своїм телефоном ще 2 телефони потерпілого ОСОБА_7

Обвинувачений ОСОБА_5 ні в судовому засіданні під час своїх реплік при допитах свідків та дослідженні письмових доказів, ні в промові під час судових дебатів, ні в останньому слові не заявляв, що ОСОБА_7 добровільно передав йому свої мобільні телефони «Sony Erikson J10i2» та «Nokia 6300».

Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_5 05.02.17 р. навмисно вказав свідку ОСОБА_13, а 10.02.17 р., знаходячись в м. Запоріжжі, в телефонній розмові повідомив потерпілому ОСОБА_6, невірний напрямок своєї поїздки, чим ввів їх в оману також щодо місцезнаходження ОСОБА_7

На підставі викладеного, дослідивши та оцінивши зазначені докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору їх взаємозв'язку, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість, достатність, та приймає рішення про доведеність того, що ОСОБА_5 05 лютого 2017 року, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав належні ОСОБА_7 мобільні телефони фірми «Nokia 6300» вартістю 350 гривень та «Sony Ericsson j10і2» вартістю 439 гривень 53 копійки, а всього на загальну суму 789 гривень 53 копійки, з якими покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Зазначеними умисними діями ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, його дії вірно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Заперечення ОСОБА_5 своєї вини у скоєнні крадіжки телефонів ОСОБА_7 при зазначених у вироку обставинах колегія суддів оцінює критично, оскільки такі твердження спростовані сукупністю досліджених в ході судового слідства доказів.

Така позиція обвинуваченого є, на думку суду, обраним обвинуваченим способом захисту, обумовленим бажанням уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого п.13, ч.2 ст.115 КК України в тому, що 05 лютого 2017 року у невстановлений під час проведення досудового розслідування період часу, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, маючи умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_7, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс йому один удар клинком ножа в область грудної клітини зліва, чим спричинив ОСОБА_7 згідно висновку експерта № 395/к від 02.11.2017 тілесні ушкодження у вигляді: рани передньої поверхні грудної клітини зліва, розташованої в проекції хрящової частини 5-го ребра по лівій середній ключичній лінії, яка проникає в грудну порожнину, з ушкодженням по ходу ранового каналу м'яких тканин, хрящової частини 5-го ребра, пристінкової плеври, серцевої сорочки і передньої стінки серця, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Відразу після цього ОСОБА_5, з метою приховування вчиненого злочину, скинув ОСОБА_7 до підвального приміщення вказаного будинку, де внаслідок отриманого одиночного сліпого колото-різаного поранення грудної клітини, з локалізацією шкірної рани на передній поверхні грудної клітки в проекції хрящової частини 5-го ребра по лівій середній ключичній лінії, яке проникає в порожнину грудної клітини, з ушкодженням по ходу ранового каналу м'яких тканин, хрящової частини 5-го ребра, пристінкової плеври, серцевої сорочки і передньої стінки серця, що ускладнилось масивною крововтратою, наступила смерть потерпілого ОСОБА_7, тим самим ОСОБА_5 умисно вбив ОСОБА_7

Вказані дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення в особі прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_20 кваліфіковані за п.13 ч.2 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне убивство.

Стороною обвинувачення в особі прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_20 на доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені інкримінованому йому злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, в судовому засіданні надано наступні докази: - покази потерпілого ОСОБА_8, покази свідків ОСОБА_9. ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19; витяг з ЄРДР ; заяву потерпілого ОСОБА_8 про вчинення злочину, протокол огляду місця події від 27.03.2017 за схемою та фото-таблицею; протокол огляду трупу ОСОБА_7 від 28.03.2017; висновок експерта № 107 від 02.10.2017; протокол додаткового огляду місця події від 28.10.17 р., висновок комісійної експертизи № 395/к від 02.11.2017; протокол пред'явлення особи для впізнання, протокол огляду та вилучення речових доказів - мобільних телефонів, протокол огляду речових доказів за участі ОСОБА_6, протокол огляду файлів з роздруківкою інформації про вхідні, вихідні дзвінки та СМС - повідомлення, адреси розташування та номерів базових станцій, які забезпечували зв'язок мобільних телефонів належних ОСОБА_10 та ОСОБА_5, постанови про визнання речовими доказами.

Допитавши потерпілого, свідків, експертів, дослідивши надані прокурором докази в їх сукупності, суд вважає встановленим наступне:

Відповідно до протоколу огляду від 27.03.17 р. в м. Бердянську Запорізької області в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1» виявлено труп потерпілого ОСОБА_7 з ножовим пораненням серця.

В ході огляду місця події при безпосередньому огляді трупа в складках одягу в районі поранення в області грудної клітини було виявлено ніж зі слідами крові. В сусідній з підвалом кімнаті на предметах та речах були виявлені поодинокі фрагменти крові.

Під час огляду місця події була встановлена відсутність в будинку мобільних телефонів «Nokia 6300» та «Sony Ericsson j10і2», якими користувався ОСОБА_7 (а.с.5-53 т.2).

Відповідно до висновку судової експертизи № 846 від 03.05.2017 виявлена кров належить потерпілому ОСОБА_7 (а.с.508 т.4).

Відповідно до висновку судової експертизи №429 від 02.08.2017 при проведенні дослідження ножа, вилученого в ході огляду трупа потерпілого, встановлено наявність на ньому крові ОСОБА_7 (а.с.41-43 т.4).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №395/к причиною смерті ОСОБА_7 стало одиночне сліпе колото-різане поранення грудої клітини з пошкодженням серця.

Дане пошкодження спричинено клинком ножа.

Згідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 395/к від 02.11.2017 при дослідженні трупа потерпілого ОСОБА_7 виявлено переломи 2-6 ребер правої половини грудної клітини, які могли виникнути при падінні потерпілого в підвальне приміщення.

За висновком експертів, з урахуванням причин смерті і умов, при яких знаходився труп до початку судово- медичного дослідження труп, пройшло не менше 10-14 днів. Не виключається можливість настання смерті ОСОБА_7 в перших числа лютого 2017 року (а.с.81-95 т.2).

З показів потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9. ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 слідує, що з літа 2016 року по лютий 2017 року в дачному будинку АДРЕСА_3 мешкали ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5, між яким и періодично відбувались конфлікти.

Суд вважає встановленим, що ОСОБА_5 05 лютого 2017 року, залишив м. Бердянськ та виїхав до м. Запоріжжя, маючи на руках разом зі своїм телефоном ще 2 телефони потерпілого ОСОБА_7, де продав всі три телефони свідкам ОСОБА_14, ОСОБА_16 та невстановленій особі, яка в свою чергу перепродає його свідку ОСОБА_18

Після 05 лютого 2017 року ОСОБА_7 більше ніхто не бачить, в мережі мобільного зв'язку його сім-карта - НОМЕР_2 більше не працює.

На думку обвинувачення це є підставою стверджувати, що днем вчинення вбивства ОСОБА_7 є 05 лютого 2017 року.

Судом досліджено протокол від 31.03.17р. про впізнання свідком ОСОБА_21 обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с.109-111 т.2).

Відповідно до змісту цього протоколу ОСОБА_21 вказав на фотознімок раніше відомого йому ОСОБА_5 та пояснив, що приблизно за місяць до проведення впізнання, в один із днів, він зустрів в м. Бердянськ ОСОБА_5 і той пояснив йому, що зарізав свого друга і хоче поїхати з міста.

Допитані в якості свідків поняті ОСОБА_22 та ОСОБА_23 показали, що були присутні при проведенні цього впізнання. В ході впізнання свідок ОСОБА_21 серед інших фотографій вказав на фотографію ОСОБА_5 та пояснив, що саме цей чоловік говорив йому про те, що скоїв вбивство.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №519 від 04.10.2017 ОСОБА_5, як під час здійснення інкримінованих йому злочинів, так і станом на теперішній час, усвідомлював свої дії і міг керувати ними, тобто є осудною особою ( а.с. 59-64 том4).

Дослідивши та оцінивши зазначені докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору їх взаємозв'язку, суд приходить до висновку про їх недостатність для прийняття процесуального рішення про доведеність поза розумними сумнівами того факту, що саме ОСОБА_5 05 лютого 2017 року у невстановлений під час проведення досудового розслідування період часу, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1, при обставинах, зазначених у обвинувальному акті, внесеному до ЄРДР за № 12017080130001101 від 27.03.17 р. умисно вбив ОСОБА_7

Так, органом досудового слідства очевидців убивства ОСОБА_7 не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в умисному вбивстві ОСОБА_7 заперечує.

Під час досудового слідства на тілі ОСОБА_5 та на його речах не було виявлено ні крові, ні інших біологічних часток з трупу ОСОБА_7, а також ніяких мікрочасток з його одежі та речей.

На трупі ОСОБА_7, на його одежі, на ножі, якій виявлено під час огляду місця події на трупі ОСОБА_7 не виявлено відбитків пальців ОСОБА_5, а також ніяких мікрочасток з його одежі та речей.

Сукупність доказів, які підтверджують здійснення ОСОБА_5 крадіжки мобільних телефонів ОСОБА_7 при обставинах, зазначених у цьому вироку, на переконання колегії суддів не є підтвердженням вчинення ОСОБА_5 вбивства ОСОБА_7

Покази свідка ОСОБА_21 на досудовому слідстві під час слідчої дії по впізнанню особи по фотознімкам не є доказом, поза розумними сумнівами, того, що ОСОБА_5, говорячи йому, що вбив друга, мав на увазі саме випадок зі ОСОБА_7

Інших доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені умисного вбивства ОСОБА_7 органом обвинувачення суду не надано.

Прокурор, приймаючий участь у судовому засіданні, після дослідження всіх доказів по справі перед оголошенням початку судових дебатів не скористався своїми правами, передбаченими ст. 338, 340 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

З урахуванням досліджених доказів, представлених органом обвинувачення, відсутності клопотань обвинувачення про витребування або дослідження інших доказів, вичерпанням можливості їх отримання, суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_5 по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого п.13, ч.2 ст.115 КК України за недоведеності його вини у вчинені вказаного злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України, керуючись ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, особу винного, який раніше неодноразово судимий, не має постійного місця мешкання, характеризується не задовільно, що свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого шляхом призначення йому умовного покарання, про необхідність призначення йому покарання, пов'язаного з позбавленням волі.

Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_5, суд враховує правову позицію Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), в якій зазначено, що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Обставиною, що за приписами ст.67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого, суд враховує рецидив злочинів.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого на підставі ст.66 КК України, судом не встановлено.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд -

У х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши йому покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати невиуватим, та виправдати за недоведеності вчинення ним злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.

Початок строку покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання - 28.08.17 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком чинності залишити без змін у виді тримання під вартою в ДУ «Вільнянська УВП (№11)».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз 392,48 грн.

Обвинувальний вирок суду в частині застосування запобіжного заходу, яким визначено тримання ОСОБА_5 під вартою до набрання вироком законної сили, виконувати негайно.

Речові докази мобільні телефоні «Sony Erikson J10i2» IMEI: НОМЕР_9, «Nokia 6300» IMEI НОМЕР_8, які належали ОСОБА_7, папки з документами та медичні картки на ім`я ОСОБА_7 повернути потерпілому ОСОБА_6, інші речові докази, що зберігаються в камері схову Бердянського ВП - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасникам провадження копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Судді

Присяжн