Способи притягнення співробітників податкових органів до відповідальності

14.04.2017 | Автор: Мисник Наталія
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Способи притягнення співробітників податкових органів до відповідальності - sposobi_prityagnennya_spivrobitnikiv_podatkovih_organiv_do_vidpovidalnosti_1_58f0b781daf74.jpg

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, на практиці зазначена норма рідко дотримується. Неправомірні дії працівників ДФС часто не тільки порушують інтереси платників податку, але і призводять до заподіяння їм суттєвої матеріальної шкоди.

Як бізнесу захистити свої інтереси в таких умовах? Спробуємо розібратися, проаналізувавши судову практику в спорах щодо притягнення податкових органів до матеріальної відповідальності.

Підстави для притягнення працівників ДФС до відповідальності

Обов`язки посадових осіб контролюючих органів визначені п. 21.1 Податкового Кодексу України, відповідно до якого працівники Державної фіскальної служби України (ДФС) зобов`язані:

-дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з ПКУ та іншими законами України, іншими нормативними актами

-забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій

-не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Однак, на практиці зазначені норми дотримуються рідко. Неправомірні дії працівників ДФС часто не тільки порушують інтереси платників податку, але і призводять до заподіяння їм суттєвої матеріальної та моральної шкоди.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків посадові особи несуть відповідальність, згідно із законом (п. 21.2 ПКУ).

Також п. 21.3. ПКУ передбачено, що шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

До сьогодні зазначена норма носила загальний характер і дуже рідко застосовувалась на практиці.

Однак, вже з 1 січня 2017 року ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» було добавлено підпункт 21.2.1 до п.21.2 ст.21 Податкового кодексу України, яким розширено положення відповідальності контролюючого органу за прийняття неправомірного рішення.

А відтепер, пп.21.2.1. п.21.2 ст.21 ПК України передбачено, що за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов’язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом.

Повторне протягом останніх дванадцяти місяців прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов’язання платників податків, посадовою (службовою) особою контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, є підставою для застосування до такої посадової (службової) особи дисциплінарного стягнення у порядку, передбаченому законом.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗУ «Про державну службу» передбачена дисциплінарна відповідальність державного службовця за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (ст.64).

За загальними правилами трудового законодавства за порушення трудової дисципліни може застосовуватись або догана або звільнення (ст.147 КЗпПУ).

Однак за приписами ст. 66 ЗУ «Про державну службу» до державних службовців може також застосовуватись зауваження, попередження про неповну службову відповідність, а також догана та звільнення з посади державної служби.

Зауважимо, що всі з перелічених видів стягнень є дисциплінарними, отже не треба тішити себе думкою про те, що кожен податківець буде звільнений у разі повторного прийняття неправомірного рішення. Законодавство дещо розмиває його відповідальність, і в залежності від трактування може бути використана наступна модель дисциплінарних стягнень:

І) 1. ДОГАНА - перший раз прийняття неправомірного рішення за приписами пп.21.2.1 п.21.2 ст.21 ПК України може бути розцінено як дії, що шкодять авторитету державної служби чи невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень (ч.4,5 п.2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу»). За такі порушення п.3 ст.66 Закону передбачає догану.

2. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ - пп.21.2.1 п.21.2 ст.21 ПК України передбачено, що якщо протягом 12 місяців прийняття такого неправомірного рішення повторюється, то є підстави застосувати дисциплінарне стягнення відповідно до вимог законодавства. Як вже попередньо було зазначено, ЗУ «Про державну службу» передбачає аж чотири види дисциплінарних стягнень. Якщо таке повторне порушення відносити до ч.4,5 п.2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», то у разі повторення цих порушень за приписами п.4 ст.66 Закону до державного службовця може застосовуватись попередження про неповну службову відповідність.

ІІ) 1. ЗВІЛЬНЕННЯ - такий вид дисциплінарного стягнення є винятковим, і відповідно до вимог п.5 ст. 66 ЗУ «Про державну службу» може застосовуватись у разі вчинення:

- порушення Присяги державного службовця (ч.1 п.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу);

- вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу (ч.3 п.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу»);

- перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (ч.7 п.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу»);

- використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (ч.10 п.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу»);

- неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення (ч.11 п.2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу);

- поява в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (ч.13 п.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу»);

- прийняття необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісного державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення (ч.14 п.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу»).

Прийняття посадовою особою неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов’язання платнику податків не мають конкретного законодавчого відсилання до того чи іншого виду дисциплінарного проступку.

Водночас, такі дії можуть бути причиною цивільно-правової відповідальності або навіть кримінальної відповідальності.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Неправомірні дії працівників Державної фіскальної служби в багатьох випадках приводять до отримання платниками податків збитків.

Згідно чинного цивільного законодавства України (ст.1166, 1167, 1174 ЦКУ) особа, якій завдано шкоди в результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування.

П. 21.3. ПКУ передбачено, що шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Аналогічна норма міститься і в статті 1174 ЦК України, згідно якої, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

При цьому завдана шкода може бути:

  • як майновою – у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене)
  • так і моральною – у вигляді завданої шкоди діловій репутації платника податків

Виходячи з викладеного, платник податків, який постраждав від наслідків неправомірної податкової перевірки, має право заявити позов до ДФС про відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відшкодування реальних збитків (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016р. у справі № 911/1361/16)

Внаслідок БЕЗДІЯЛЬНОСТІ фіскального органу суд стягнув шкоду, заподіяну суб’єкту господарювання, з держави в особі Держказначейства (Київський апеляційний господарський суд від 14 листопада 2016р. у справі № 911/1361/16)

Відповідно до норм ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Винесення податкового повідомлення-рішення завжди пов`язане із збільшенням грошових зобов’язань платника. А отже, спричиняє підприємству реальні збитки.

Саме до таких висновків прийшов Київський апеляційний господарський суд, розглядаючи справу № 911/1361/16.

Обставини справи полягали в наступному:

Податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення (ППР), якими платнику податків було збільшено суму грошового зобов’язання за податком на прибуток підприємств та нараховано штрафні санкції – загалом більше ніж на 550 000 грн. З метою уникнення негативних наслідків для діяльності підприємства, таких як податкова застава, адміністративний арешт активів підприємства, примусова реалізація майна підприємства, платником податків було сплачено грошові кошти у повному обсязі.

Пізніше, підприємство оскаржило вказані ППР до адміністративного суду. В результаті ППР були скасовані, а відповідно, сплачені за ними кошти підлягали поверненню платнику податків.

Однак, податковим органом не було вчасно підготовлено та подано висновок про повернення платнику податків надмірно сплачених сум грошових зобов’язань. Тому підприємство знову звернулося до адміністративного суду за захистом своїх прав. Рішенням суду податковий орган було зобов’язано підготувати вказаний висновок та подати його до виконання. Рішення було виконане належним чином.

Під час судового процесу для забезпечення здійснення господарської діяльності підприємство було змушене користуватися додатковими коштами за договором кредитної лінії. За користування грошовими коштами підприємство сплатило процентів на 85 295,96 грн.

Втретє підприємство звернулося вже до господарського суду із позовом про стягнення збитків у вигляді процентів за користування кредитною лінію. В суді представникам підприємства вдалося довести причинно-наслідковий зв’язок між протиправною бездіяльністю податкового органу та понесеними збитками.

Відшкодування упущеної вигоди (Рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2015 року у справі №910/25710/15За)

Аналізуйте судовий акт ВГСУ касує рішення судів про стягнення с Держбюджету упущеної вигоди: підстава непробивна – відсутність причинного зв’язку між противправними діями фіскалів та збитками понесеними платником податків (ВГСУ від 3 серпня 2016р. у справі № 910/25710/15)

Як відомо, упущена вигода – це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Якщо особа, яка порушила право одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись особі, право якої порушене, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Спроба відшкодувати упущену вигоду внаслідок неправомірних дій ДФС може бути проілюстрована у висновках господарського суду м. Києві від 24.11.2015 року у справі № 910/25710/15.

Фабула судового спору була наступною:

Між платником податків та податковим органом було укладено договір про визнання електронних документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП до органу податкової служби засобами електрокомунікаційного зв'язку, як оригіналу.

Платник податків надіслав контролюючому органу декларацію з ПДВ у електронному вигляді. Однак, податковий орган відмовився її приймати, що було мотивовано забороною прийняття звітності, тому що вказаний договір є розірваним в односторонньому порядку. Платник податків звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав. Постановою суду визнано неправомірним розірвання договору про визнання електронних документів та відмову у прийнятті декларації з ПДВ.

Платник податків звернувся до господарського суду із позовною заявою про захист ділової репутації та стягнення з податкового органу шкоди, а саме упущеної вигоди на 80 000 грн та шкоди, завданої репутації компанії в розмірі 42 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невизнання поданих в електронному вигляді податкових звітів, підірвали імідж та ділову репутацію його підприємства в очах ділових партнерів. Як наслідок, контрагент платника податків розірвав договір укладений поставки, обґрунтовуючи таке рішення неможливістю подання звітності та реєстрації податкових накладних.

Суди І та апеляційної інстанцій задовольнили вимогу платника податків про відшкодування упущеної вигоди, і відмовили в частині відшкодування моральної шкоди. Однак, ВГСУ вказав на неповне встановлення обставин судами і направив справу на новий розгляд. Наразі розгляд спору триває.

Відшкодування шкоди, завданої діловій репутації (Рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.14 р.у справі № 910/6889/13)

Згідно статті 94 ЦК України особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Аналогічне право передбачене ч. 1 статті 299 ЦК України для фізичної особи.

Посилання в ухвалі суду на те, що посадові особи здійснили ухилення від сплати податків або що підприємство працює з фіктивним контрагентами напряму впливає на ділову репутацію.

А тому з цим можна боротися методами, передбаченими статтею 277 ЦК України (просити про спростування недостовірної інформації) або вимагати стягнення збитків, спричинених розповсюдженням такої інформації.

Саме до таких висновків прийшов господарський суд м. Києва, розглядаючи справу № 910/6889/13.

Обставини даного спору зводились до наступного:

Податковим органом було проведено ряд перевірок платника податків, основним видом діяльності якого був роздрібний продаж алкогольних напоїв. Виходячи з їх кількості та численних порушень під час їх проведення виникають сумніви щодо неупередженості дій податкового органу. Більш того, за результатами вказаних перевірок на платника податків було накладено значні штрафи, а також, анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями.

Платник податків звернувся до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав. Було відкрито декілька проваджень, і в усіх суд прийняв сторону платника податків: визнав протиправними дії та рішення податкового органу, зокрема скасував розпорядження про анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Платник податків звернувся до господарського суду із позовом про захист ділової репутації та стягнення збитків на суму 45 000 грн (витрати на на підготовку проведення фестивалю та виставки-ярмарки) та упущеної вигоди на 209 000 грн, а також шкоди, завданої репутації компанії на 154 000 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що протиправні дії податкового органу та скасування ліцензії на роздрібний продаж алкоголю фактично призвели до припинення підприємницької діяльності, а також, до скасування щорічного фестивалю та постійно діючої виставки-ярмарки алкогольних напоїв і до розірвання договорів із контрагентами.

Судами було частково задоволено позовні вимоги, стягнуто фактичні збитки на суму 45 000 грн, а також 17 000 грн – шкоди, завданої діловій репутації. Стосовно вимоги про стягнення упущеної вигоди розгляд справи триває.

Відшкодування моральної шкоди (Рішення Апеляційного суду Луганської області у справі № 428/1003/16-ц)

Часто неправомірні дії податкових органів призводять не тільки до матеріальної, але й до моральної шкоди.

Варто пам`ятати, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Так, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Саме до таких висновків прийшов Апеляційний суд Луганської області у справі № 428/1003/16-ц.

Обставини справи полягали в наступному.

В січні 2016 року платник податків звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 41044 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 360000грн.

Позивач мотивував позовні вимоги тим , що за місцем його мешкання співробітниками податкової міліції на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Горбатенко О.М. був проведений обшук. Метою проведення обшуку, як вказано було в ухвалі слідчого судді, було відшукування документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мівіс», ПП «Профі», ПП «МВВ «Север», ТОВ «НВП «Нікє Рав», ПП «Бастіон», ПП «Тріанон» та інших предметів і документів, що можуть бути доказами під час судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що обшук проводився за його місцем мешкання співробітниками ДПІ у м. Сєвєродонецьку, а ухвала слідчого судді Горбатенко О.М. не була оформлена належним чином згідно норм КПК України, тобто була недійсна. Таким чином, виконання недійсної ухвали про обшук житла не уповноваженими особами привело до незаконного вилучення документів, печаток і штампів, системного блоку, ноутбуку та грошових коштів, які є спільною власністю родини, які не зазначені в ухвалі слідчого судді та не були метою обшуку. Всупереч вимогам КПК слідчий з клопотання про арешт тимчасово вилученого майна до суду не звертався, майно йому не повернув. Тому, він вважає, що вищевказані речі були у нього викрадені та безпідставно відправлені до м. Луганська, де наразі й знаходяться. Провадження по даній справі було розглянуто по суті у 2014р. та закрито, у даному провадженні він не проходив ні як підозрюваний, ні як свідок, ні як потерпілий. Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Губанова В.Д. вищевказані дії було визнано незаконними та вирішено повернути дані речі власнику. Тобто, наразі предметом справи є його пограбування працівниками ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовної заяви відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено частково: стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку на користь платника податків майнову шкоду у сумі 34744 грн. та моральну шкоду у сумі 8000 грн.

Наразі триває розгляд справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою податкового органу.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Варто відзначити, що дії посадових осіб податкових органів можуть містити ознаки кримінальних правопорушень.

Якщо цей факт буде доведено у встановленому законом порядку, їх відповідно до ч. 1 ст. 2 КК може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Залежно від об`єктивної сторони та суб`єктивної сторони діяння, що було вчинено посадовими особами, така відповідальність може настати на підставі:

- ст.364 КК України за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам;

- ст.365 КК України за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам;

- ст.366 КК України за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів;

- ст.367 КК України за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам.

Під службовими особами у зазначених статтях розуміють осіб, які наділені відповідними організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Також зазначаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи доходів і зборів відносяться до правоохоронних органів, тому працівники податкових органів підпадають під визначення суб’єкта за ст.365 КК України.

Вчинення злочинів, передбачених ст.364, 365, 366 КК України передбачає вину працівника податкового органу у формі умислу. У випадку внесення працівником податкового органу неправдивої інформації до акту перевірки неумисно, така особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст.367 КК України.

У ст.364, 365, 367 КК України під істотною шкодою розуміють таку, яка становить 100 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Податковим кодексом передбачено, що для потреб кримінального кодексу розмір н.м.д.г. становить половину прожиточного мінімуму, тобто 689 грн. Отже, істотною вважатиметься шкода на суму 68 900 грн і більше.

Необхідність притягнення посадових осіб податкового органу до кримінальної відповідальності у випадках допущення ними порушень та завдання шкоди інтересам платників податків підтримано Палатою податкових консультантів України у своєму експертному висновку. Палата податкових консультантів України є впливовою громадською організацією, яка об’єднує спеціалістів у сфері оподаткування. Метою діяльності Палати є забезпечення розвитку інституту податкового консультування, а також захист законних соціальних й економічних прав та інтересів членів Палати та інших платників податків.

На сьогоднішній день вже існує судова практика притягнення посадових осіб податкових органів до кримінальної відповідальності.

Так, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року по справі № 760/17649/15-к начальника управління податкового контролю та митного аудиту ГУ Міндоходів у Київській області визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Обвинувачений передав незаконну вказівку щодо організації та проведення перевірок платників податків, метою яких повинно було стати значне донарахування податкових зобов’язань. В подальшому, перевищуючи свої службові повноваження прийняв участь у внесенні неправдивих відомостей до акту податкової перевірки.

ВИСНОВОК:

З викладеного вбачається, що чинним законодавством передбачено можливості для притягнення працівників ДФС до цивільно-правової та кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну її неправомірними діями. При цьому необхідними підставами для стягнення шкоди з ДФС є:

- факти неправомірних дій цього державного органу

-наявність шкоди

-причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди (Вищезазначені висновки в цілому підтверджуються Постановою ВГСУ від 30 листопада 2016 року, справа № 903/177/16 ).

Автор статті: Мисник Наталія

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0