Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору

1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;

{Пункт 3 частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2037-VIII від 17.05.2017, № 2234-VIII від 07.12.2017, № 2475-VIII від 03.07.2018}

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

{Пункт 8 частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}

9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

{Пункт 9 частини першої статті 5 в редакції Закону № 2443-VIII від 22.05.2018}

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;

13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;

{Пункт 13 частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;

{Частину першу статті 5 доповнено пунктом 15-1 згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016}

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

{Частину першу статті 5 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 670-VIII від 03.09.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 329-IX від 04.12.2019}

17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

{Частину першу статті 5 доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 1491-VIII від 07.09.2016}

{Пункт 18 частини першої статті 5 виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017}

{Пункт 19 частини першої статті 5 виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017}

{Пункт 20 частини першої статті 5 виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017}

21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

{Частину першу статті 5 доповнено пунктом 21 згідно із Законом № 2268-VIII від 18.01.2018}

22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

{Частину першу статті 5 доповнено пунктом 22 згідно із Законом № 2268-VIII від 18.01.2018}

23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

{Частину першу статті 5 доповнено пунктом 23 згідно із Законом № 2325-VIII від 13.03.2018}

{Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3828-VI від 06.10.2011, № 4289-VI від 23.12.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 5207-VI від 06.09.2012, № 5288-VI від 18.09.2012, № 5290-VI від 18.09.2012, № 5496-VI від 20.11.2012, № 245-VII від 16.05.2013, № 406-VII від 04.07.2013, № 77-VIII від 28.12.2014, № 320-VIII від 09.04.2015, № 629-VIII від 16.07.2015; в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: За подання цивільного позову потерпілим судовий збір НЕ сплачується, а при задоволенні цивільного позову у кримінальному провадженні судовий збір із засудженого НЕ стягується (ОП ККС у справі № 187/291/17 від 23 січня 2019 р.)

Беззаперечно, що при поданні цивільного позову про стягнення збитків у кримінальному провадженні потерпілий користується пільгами щодо сплати судового збору, тобто звільняється від його сплати на підставі пункту 6, ч.1., ст.5 ЗУ «Про судовий збір». Відповідачем в такому випадку є обвинувачений (засуджений), а сума збитків, що підлягають стягненню визначається разом із ухваленням вироку.

Відкритим є питання: чи повинен суд стягувати із засудженого судовий збір на користь держави за розгляд цивільного позову?

Думки судів різних інстанцій неоднозначні. Але Об’єднана палата ККС прийшла до висновку, що – НІ. Так скасувала в цій частині вирок та ухвалу попередніх судів у справі.

Логіка такого підходу ВС зводиться до того, що засуджений у кримінальному судочинстві при поданні апеляційної та касаційної скарг не сплачує жодних зборів на відміну від учасника цивільного судочинства.

Зокрема, Об'єднана палата ККС сформулювала наступний висновок: При вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, статей 118, 119, 370цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених указаним Кодексом.

Аналізуйте судовий акт: Споживач звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов’язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях (ВСУ у справі № 6-185цс17, 06.09.17)

Питання звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про захист прав споживачів довго залишалось невизначеним. Судова практика, яка склалась за останній час, зводилась до двох протилежних позицій.

В ухвалах, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судді Верховного Суду України фактично зобов’язували споживачів сплачувати судовий збір, посилаючись на те, що зі змісту ст.5 закону «Про судовий збір» (зміни до неї в цій частини прийняті пізніше, ніж закон «Про захист прав споживачів»), убачається, - з 01 вересня 2015 року споживачі за позовами, пов’язаними з порушенням їхніх прав, не належать до суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявників на положення закону «Про захист прав споживачів» не можна брати до уваги.

У Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ однозначної практики із цього питання не було. Але більшість суддів цієї інстанції все ж вважають, - оскільки ст. 5 Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, в тому числі і статтею 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів». При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

На підтвердження такого підходу ВССУ посилався і на п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати», яким судам надавалось саме таке роз'яснення.

Але з 06 вересня 2017 року з прийняттям Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України Постанови № 6-185цс17ця, скажімо так, - проблема, знайшла своє вирішення.

Отже, предметом розгляду судів в цій справі був позов позичальника (споживача) до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів. При цьому скарга стосувалась ухвали Апеляційного суду Київської області, якою апеляційну скаргу позивача визнано неподаною та повернуто заявнику, оскільки він не усунув указаних судом недоліків скарги, зокрема не сплатив судовий збір, а також ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою касаційну скаргу позивача також визнано неподаною та повернуто заявнику з тієї ж підстави.

ВСУ, приділивши багато уваги теоретичному аналізу законодавчих приписів, що регламентують сплату судового збору у справах про захист прав споживачів, відмовив у задоволенні заяви про перегляд вказаної ухвали ВССУ.

Суть висновку ВСУ, що окремо не формувався, а випливає з тексту постанови, полягає в наступному - споживач, право якого порушене і який у зв’язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов’язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об’єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов’язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI«Про судовий збір».

У зв’язку з зазначеним доречно нагадати припис статті 360-7 ЦПК України, згідно з яким висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Що до моєї особистої думки, то, виходячи з того ж Закону України «Про судовий збір», таку позицію важко назвати логічною.

Адже, відповідно до ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору за подання до суду апеляційної та касаційної скарг, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України становлять, відповідно, 110, 120, 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Але нагадаю, в нашому випадку за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції не було сплачено жодної копійки.

Аналізуйте судовий акт: Якщо обидві сторони спору звільнені законом від сплати судового збору, то суд незалежно від змісту рішення НЕ стягує судовий збір як з позивача, так і з відповідача - платить держава (ВСУ від 31 травня 2017р. у справі № 6-3077цс16)

Визначальне рішення ВСУ, яке ламає беззаперечний принцип обов’язкової оплати судового збору однієї із сторін. Суддя: «Бо це ж бюджет, як я можу…!». Все таки виявляється, що випадки, коли судовий збір сплачується за рахунок держави існують і на практиці, а не лише по закону. Проте, з’ясували ми тільки цю зрозумілу річ лише на рівні ВСУ після трьох наполегливих оскаржень.

В цій справі обидві сторони відповідно до пункту 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» мали пільги щодо сплати судового збору, і були звільнені від його сплати. Тобто, позивач подав позов про визнання права особистої власності на автомобіль і НЕ сплатив судовий збір. Далі, суд першої інстанції ухвалив рішення на користь позивача і вирішуючи питання розподілу судових витрат стягнув з відповідача судовий збір в сумі 243 грн 60 коп. в дохід держави. Відповідач незважаючи на невеличкість суми, що називається «пішов на принцип» і оскаржив усе аж до Верховного. ВСУ скасував рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій в частині розподілу судових витрат, і питання стягнення судового збору із сторони у цій справі «відійшло у небуття».

Аналізуйте судовий акт: Споживачі за позовами, пов’язаними з порушенням їхніх прав, належать до суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (справа № 565/236/16-ц, 24.05.17)

Слід визнати, що деякі питання звільнення від сплати судового збору залишаються невизначеним. Судова практика, яка склалася за цей час, зводиться до двох протилежних позицій.

Верховний Суд із зазначеного питання відповідних постанов, які є обов’язковими для застосування, не приймав. В ухвалах, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ВСУ зобов’язує споживачів сплачувати судовий збір, посилаючись на ту обставину, що зі змісту змін, унесених до ст.5 закону «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж закон «Про захист прав споживачів», убачається: з 1.09.2015 споживачі за позовами, пов’язаними з порушенням їхніх прав, не належать до суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявників на положення закону «Про захист прав споживачів» не беруться до уваги.

У Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ однозначної практики із цього питання немає. Частина суддів дотримуються позиції ВСУ. Але більшість суддів цієї інстанції все ж вважають, що наявні всі підстави для застосування ч.3 ст.22 закону «Про захист прав споживачів.

Справа, що пропонується увазі читачів, стосується саме цього питання. В ухвалі ВССУ, якою скасовано ухвалу апеляційного суду , а справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, фактично окреслена вся законодавча база по темі звільнення позивача-споживача від сплати судового збору. Мотивація касаційного суду може бути використана при складенні відповідних клопотань, або оскарженні судових рішень, якими споживачу відмовлено у розгляди справи по мотивах несплати судового збору.

В основі судового рішення – наступний висновок. Оскільки ст. 5 Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Аналізуйте судовий акт: Навіть якщо і виграєш суд, то судовий збір не стягнеш з відповідача, який законом звільнений від його сплати?! (ВСУ від 28 лютого 2017р. у справі № 21-3829а16)

Актуальне та суперечливе рішення, яка у випадку програшу справи дає імунітет на стягнення судового збору з певної категорії осіб, які ЗУ «Про судовий збір» позбавлені обов’язку його сплачувати при зверненні до суду. Тобто, позивач в будь-якому випадку навіть стягнув з таких відповідачів кошти не має права стягнути сплачений ним до бюджету судовий збір. При цьому звичайно держава судовий збір позивачу добровільно не повертає, а суди у своїх рішеннях в цьому випадку НЕ зобов’язують державу сплачений судовий збір повернути.

Ось така суперечність. А актуальність полягає в тому, що таких випадків дедалі буде ставати тільки більше. Наприклад, багато інвалідів в принципі давно вже не мають можливості сплачувати комунальні послуги, і ЖЕКи так чи інакше будуть подавати на них позови про стягнення боргів. За подання цих позовів ЖЕКи будуть сплачувати судовий збір. А судовий збір у нас давно вже «не копеечный»…

Правова позиція ВСУ від 1 березня 2017 року у справі № 6-152цс17: Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 88 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Встановивши, що відповідно до посвідчення та довідки до акту огляду МСЕК відповідач є інвалідом II групи, суди безпідставно задовольнили вимоги в частині стягнення судового збору з відповідача, який відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні статті
Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0