Історія справи

Постанова ВСУ від 22.01.2026 року у справі №910/3604/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/3604/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача : не з`явився

Відповідача: Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025

(головуючий - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025

(суддя - Ващенко Т.М.)

у справі №910/3604/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ"

до Акціонерного товариства "Київгаз"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із запланованим відрядженням судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.01.2026.

Короткий зміст позовних вимог

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" (далі - ТОВ "ТСКНОВ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - АТ "Київгаз", відповідач) про зобов`язання погодити проект Том 1 Газопостачання внутрішнє "Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вулиця Бродівська, будинок №76-в".

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення положень Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, не затвердив проект Том 1 Газопостачання внутрішнє "Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вулиця Бродівська, будинок №76-в", тоді як зауваження відповідача щодо проекту спростовуються експертним висновком №ЕХ:01:4312-5048-5392-3281, що є порушенням приписів пункту 6 статті 3 та частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, у задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позову суди посилались на те, що замовником проекту на приєднання до газопостачання є ОСОБА_1 , отже правовідносини щодо затвердження проекту виникли між сторонами договору на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання, що не є стандартним) №ПН-05130/02-08 від 06.02.2024 (далі - договір на приєднання), тоді як позивач не є стороною зазначеного правочину, а тому право позивача, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом, відповідачем не порушено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо правильності застосування судами положень п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, саме чи є обов`язковою умовою для застосування вказаних положень наявність договірних відносин між позивачем і відповідачем, а також, чи є порушенням вказаних положень діяння особи, які завдають шкоди третій особі, якою є позивач.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.02.2024 між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) (Замовник) та АТ "Київгаз" (Оператор ГРМ) укладено договір на приєднання, за умовами якого Оператор ГРМ забезпечує приєднання об`єкта Замовника до ГРМ (будівництво та введення в експлуатацію газових мереж зовнішнього газопостачання від місця забезпечення потужності до точки приєднання) на підставі технічних умов та відповідно до проекту зовнішнього газопостачання і здійснює підключення об`єкта Замовника до ГРМ і пуск газу на його об`єкт на умовах цього Договору (пункт 1 розділу ІІ Договору на приєднання).

9. Пунктом 5 розділу І Договору на приєднання визначено, що розробку проекту газопостачання забезпечує: Замовник.

10. За умовами пункту 1 розділу ІІІ Договору на приєднання Оператор ГРМ зобов`язується забезпечити на підставі технічних умов та проекту зовнішнього газопостачання, зокрема його кошторисної частини, та з урахуванням вимог цього Договору приєднання об`єкта Замовника до ГРМ (будівництво та введення в експлуатацію газових мереж зовнішнього газопостачання від місця забезпечення потужності до точки приєднання) у строки, зазначені в Договорі, за умови виконання Замовником зобов`язань визначених розділом IV цього Договору.

11. При визначені Замовника виконавцем розробки проекту зовнішнього газопостачання, розглянути поданий ним або його проектантом разом з його кошторисною частиною протягом п`ятнадцяти днів (якщо інший строк не передбачений законодавством) та за умови відсутності до них зауважень затвердити їх у цей самий строк або надати Замовнику (його проектанту) вичерпний перелік зауважень, якщо вони мають місце (підпункти 1, 3 пункту 1 розділу ІІІ Договору на приєднання).

12. Згідно з пунктом 2 розділу IІІ Договору на приєднання Замовник зобов`язується забезпечити погодження проекту внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку (у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем) з Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, якщо проект буде передбачати точкам вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку природного газу) у газових мережах внутрішнього газопостачання та/або підключення до зазначених мереж третіх осіб (інших замовників, споживачів), та/або приєднання до дво- або багатоквартирного будинку.

13. При визначенні Замовника виконавцем розробки проекту зовнішнього газопостачання забезпечити розробку зазначеного проекту і його кошторисної частини та погодити (затвердити) їх в Оператора ГРМ і передати йому один примірник для можливості здійснення приєднання (підпункти 3, 4 пункту 2 розділу IІІ Договору на приєднання).

14. Разом з цим, Оператор ГРМ має право не узгоджувати наданий Замовником проект зовнішнього та/або внутрішнього газопостачання у разі виявлення в ньому відхилень від даних технічних умов приєднання або чинних нормативно-технічних документів та повернути його із зауваженнями Замовнику на доопрацювання (підпункт 4 пункту 3 розділу IІІ Договору на приєднання).

15. 09.01.2024 ОСОБА_1 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 , та/або ОСОБА_4 , як разом, так і самостійно та незалежно один від одного, бути її представниками у будь-яких органах, установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, в тому числі, але не виключно, у органах місцевого самоврядування, органах державної влади, у тому числі, але не виключно у Державній інспекції архітектури та містобудування України, її структурних підрозділах та територіальних управліннях, в інших органах архітектури, в органі, який забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, державних адміністраціях, управліннях житлового господарства, житлово-експлуатаційних конторах, органах, які здійснюють регулювання діяльності газо-, водо-, електро- постачання, управлінні каналізаційних мереж; проектних та будівельних організаціях тощо, у оператора газорозподільної мережі з питань приєднання, у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу», об?єкта довірителя, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:056:0002 (надалі «Об`єкт»), до газорозподільної системи, у тому числі, але не виключно, з питань отримання дозволу) оператора газорозподільної системи на приєднання, отримання вихідних даних, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених законодавством, її експертизи, затвердження проектної документації, виконання підготовчих та будівельних робіт, ведення технічного нагляду, визначення місця та організації (проведення) робіт зі встановлення вузла обліку природного газу, підключення Об`єкта до газорозподільної системи, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта, реєстрації права власності на Об`єкт будівництва тощо. Для чого представникам надається право: підписувати, погоджувати, подавати. отримувати від мого імені будь-які документи, у тому числі, але не виключно, завдання на проектування, зауваження, звернення, заяви, довідки, дозволи, висновки, свідоцтва, рішення, витяги, технічні умови на зовнішнє та внутрішнє газопостачання, організовувати ведення технічного нагляду за зовнішнім та внутрішнім газопостачанням від мого імені тощо, придбавати всі необхідні матеріали та обладнання для будівництва газопроводу (газової мережі) на Об`єкті, провадити монтажні роботи, сплачувати необхідні платежі, укладати та підписати договори про надання (постачання) послуг, договори про приєднання, підключення, розподіл, постачання природного газу тощо.

16. 09.02.2024 між позивачем (далі - Виконавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Замовник) укладено Договір на проектні роботи, за умовами пункту 1.1 якого Виконавець, за дорученням Замовника, приймає на себе зобов`язання виконати проектування газових мереж газопостачання від місця забезпечення потужності до об`єкта Замовника (далі - Роботи), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт), та передати Замовнику результат виконаних Робіт, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Роботи на умовах визначених Договором.

17. У розділі 4 Договору на проектні роботи сторони погодили, що Замовник має право брати участь із Виконавцем в погодженні Робіт з визначеними в підпункті 4.2.6 пункту 4.2 особами, за яким Виконавець зобов`язаний погодити Роботу із Замовником, а також із уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а, за необхідності, з АТ "Київгаз".

18. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункту 8.6 Договору на проекті роботи).

19. Як зазначає позивач у позові ОСОБА_3 є його працівником та перебуває на посаді головного інженера, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

20. ОСОБА_3 супровідним листом №59 від 26.03.2024 (вхідний № ДМ-028860324 від 26.03.2024) передав відповідачу на погодження Робочий проект в частині організації вузла обліку газу, враховуючи проектно-кошторисну частину проекту, житлового будинку при нестандартному приєднані за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 .

21. Відповідач листом від 29.03.2024 №1508/23 вказав на виявлені недоліки Робочого проекту та просив їх усунути.

22. ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 листом від 08.04.2024 (вих. №63 від 08.04.2024) повторно передала на погодження відповідачу Робочий проект в частині організації вузла обліку газу, враховуючи проектно-кошторисну частину проекту, житлового будинку при нестандартному приєднані за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 , із наданням своїх коментарів стосовно зауважень відповідача.

23. Відповідач листом від 19.04.2024 №1985/23 вказав ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 на недоліки Робочого проекту.

24. На замовлення позивача Державним підприємством «Західний експертно-технічним центром Держпраці» здійснено експертну оцінку №1209.24.В.46.01.45.33.3.931 від 14.05.2024 (т.1, а.с. 26-29), згідно якої ДП «Західний експертно-технічним центром Держпраці» вважає, що Робочий проект Газопостачання внутрішнє «Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_1 » (внутрішнє газопостачання), розроблений у відповідності до вимог, щодо експлуатаційної безпеки та охорони праці.

25. ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 супровідним листом №74 від 20.05.2024 (вх. №29370524 від 21.05.2024) направив відповідачу Робочий проект в частині організації вузла обліку газу, враховуючи проектно-кошторисну частину проекту, житлового будинку при нестандартному приєднані за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 та копію експертної оцінки №1209.24.В.46.01.45.33.3.931 від 14.05.2024.

26. Відповідач листом від 28.05.2024 №2486/23 повернув ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 . Робочий проект для усунення зауважень/недоліків.

27. На замовлення ОСОБА_1 ТОВ "Експертна компанія "Основа" надано експертний звіт №714-ЕК-24 від 30.07.2024, за яким встановлено, що зазначену документацію розроблено відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог з питань міцності, надійності, довговічності: з питань енергозбереження; з питань екології; з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; з питань пожежної безпеки; з питань техногенної безпеки; з питань інженерно-технічних заходів цивільного захисту і з питань охорони праці: архітектурно-планувальні рішення і може бути затверджено (схвалено) в установленому порядку з такими техніко-економічними (технічними) показниками.

28. ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 листом б/н від 03.09.2024 (вх. №40300924 від 04.09.2024) повторно передала на погодження відповідачу Робочий проект Газопостачання внутрішнє "Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_1 " та експертний висновок (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво проект "Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_1 ".

29. Відповідач листом від 11.09.2024 №4056/23 знову вказав ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 на допущені недоліки проекту.

30. З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 нотаріально посвідченою заявою від 01.04.2025 скасувала довіреність, яка була видана від її імені на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, та пояснення представника відповідача,дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає що, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

32. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

33. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

34. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

35. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

36. Як вказувалось звертаючись з касаційною скаргою, скаржник вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо правильності застосування судами положень п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, саме чи є обов`язковою умовою для застосування вказаних положень наявність договірних відносин між позивачем і відповідачем, а також, чи є порушенням вказаних положень діяння особи, які завдають шкоди третій особі, якою є позивач.

37. Так, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

38. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

39. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.

40. Проаналізувавши доводи касаційної скарги в обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційний суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

41. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

42. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

43. Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

44. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

45. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

46. Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

47. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

48. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

49. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

50. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

51. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

52. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

53. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

54. Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву, за захистом якого звернулась особа.

55. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними.

56. Отже, Верховний Суд звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним". У зв`язку з чим, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, та всі складники цього права, зокрема ті, що забезпечують доступ до суду та визначають обсяг і зміст процесуальних прав учасників процесуальних відносин, мають бути практичними та ефективними, а не теоретичними й ілюзорними.

57. Якщо суд встановить, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

58. Водночас, позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.

59. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предмет і підстави позову мають грунтуватись на певних матеріально-правових відносинах.

60. В свою чергу, на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

61. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

62. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

63. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

64. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб. Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

65. У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

66. Обгрунтовуючи позов, позивач зазначав про те, що незатвердження відповідачем робочого проекту приєднання ОСОБА_1 до ГРМ, та повернення відповідачем поданого проекту підключення, на підставі наявності недоліків проекту підключення, стало наслідком порушення договірних зобов`язань позивача перед ОСОБА_1 .

67. Розглядаючи спір, судами встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов`язання, позивач (у даному випадку його працівник, діяв на підставі довіреності від 09.01.2024) представляв інтереси ОСОБА_1 перед відповідачем.

68. За приписами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

69. Відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

70. Таким чином суди виснували, що позивач у спірних правовідносинах виступає не як замовник послуги на приєднання до газорозподільної системи, і не як представник замовника - ОСОБА_1., оскільки на підставі договору на проектні роботи, укладеного між ОСОБА_1 і позивачем, на останнього покладено обов`язок розробити для замовника і відповідача Робочий проект приєдання до газових мереж ОСОБА_1.

71. При цьому, суди зазначили, що посилання позивача на те, що наслідком незатвердження відповідачем Робочого проекту стало порушення його договірних зобов`язань перед ОСОБА_1., не може свідчити про порушення прав позивача у правовідносинах між ОСОБА_1. із відповідачем.

72. З урахуванням зазначеного суди зробили обгрунтований висновок, що позивач безпідставно вважає, що повернення на доопрацювання проекту на приєднання до газопостачання є зловживанням з боку відповідача стосовно позивача та порушує саме його права.

73. Судами правильно вказано на те, що повернення відповідачем поданого замовником робочого проекту газопостачання, ніяким чином не впливає та не порушує права позивача. Отже, позивачем не доведено суду порушення відповідачем саме його прав.

74. З урахуванням встановленого суди виснували, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, є неефективним для захисту права позивача в цих правовідносинах, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

75. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказува на те, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові. Такі висновки, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 17.08.2022 у справі № 910/10006/19.

76. Зважаючи на встановлені судами обставини справи щодо відсутності порушених прав позивача, суди зробили обгрунтований висновок про те, що вказане є самостійною підставою для відмови у позові.

77. Розглядаючи спір у справі судами було враховано загальні засади цивільного законодавства та межі здійснення цивільних прав, в тій мірі в якій це є необхідним у даному випадку.

78. Як вказувалось скаржник стверджує, що судами неправильно застосовано положення п. 6 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України та ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України.

79. Так, положення ст. 3 Цивільного кодексу України, регламентують загальні засади цивільного законодавства, 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

80. У ст. 13 Цивільного кодексу України визначені межі здійснення цивільних прав. Так, відповідно до ч. 2, 3 цієї статті, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

81. Вказані принципи та межі захисту цивільного права стосуються будь яких правовідносин у справі, водночас, застосування вказаних принципів судами відбувається з урахуванням інших положень законодавства, якими врегульовано конкретні правовідносини у справі, зважаючи на встановлені судами обставини. Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17.

82. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку необхідності застосування норми права у кожній конкретній справі.

83. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц.

84. В даному випадку судами встановлено, що між позивачем і відповідачем відсутні договірні зобов`язання. Позивач у спірних правовідносинах виступає не як замовник послуги на приєднання до газорозподільної системи, і не як представник замовника - ОСОБА_1., на підставі договору на проектні роботи, на позивача покладено обов`язок розробити Робочий проект для ОСОБА_1. Незгода з діями відповідача щодо повернення робочого проекту на проектування газових мереж газопостачання від місця забезпечення потужностей до об`єкта замовника, стосується саме замовника такого проекту і відповідно може бути оскаржено саме замовником.

85. Таким чином не знайшли свого підствердження доводи касаційної скарги про неправильне застосування положень п. 6 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, отже, відсутні підстави для викладення правового висновку, щодо вказаних положень.

86. Також скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази.

87. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

88. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

89. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримав підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим, такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

90. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження передбачені положеннями п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилися, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

92. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

93. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

94. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга щодо оскарження рішення місцевого суду і постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

95. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко