ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1856/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство "Хлібороб"

представник позивача - не з'явився

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

представник відповідача - не з'явився

третя особа-1 - Долинська районна державна адміністрація Кіровоградської області

представник третьої особи-1 - не з'явився

третя особа-2 - Гурівська сільська рада Долинського району Кіровоградської області

представник третьої особи-2 - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Хлібороб" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Березкіна О. В., Антонік С. Г.) у справі Господарського суду Кіровоградської області за позовом Фермерського господарства "Хлібороб" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області про визнання недійсними рішень, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

Короткий зміст позовних вимог

1. 06.05.2016 Фермерське господарство "Хлібороб" (далі - Позивач) звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Відповідач, Управління), Гурівська сільська рада Долинського району (далі - Третя особа-2) з позовом про визнання недійсним рішення Відповідача від 05.02.2016 Ф-298/0-1094/0/6-16 про відмову у поновленні договору оренди землі від 10.03.2016, укладеного між Позивачем та Третьою особою, зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнання недійсним рішення Відповідача від 02.03.2016 Ф-2947/0-1410/0/6-16 про відмову у поновлення договору оренди землі від 10.03.2016, укладеного між Позивачем та Третьою особою, зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнання поновленим строком на 10 років, а саме з 11.03.2016 по 11.03.2026, договору оренди землі, укладеного 10.03.2006 між Позивачем та Третьою особою (далі - Договір оренди), зареєстрований 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнання укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі, укладеного 10.03.2006 між Позивачем та Третьою особою, зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, направлену Відповідачу 05.01.2016, на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору у наведеній редакції.

2. Позовна заява мотивована тим, що Позивач виконав всі передбачені Договором оренди та законодавством умови для поновлення Договору оренди, а в листах-відмовах від 05.02.2016 та 02.03.2016 Відповідач ніяким чином не обґрунтував свою відмову, отже Позивач має право на укладення Договору оренди на новий строк. При цьому після закінчення дії Договору Позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, а відомості щодо передачі цієї земельної ділянки іншому орендарю відсутні, тому Позивач має право на поновлення Договору оренди відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а рішення Відповідача про відмову у поновленні Договору підлягають визнанню недійсними відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 13.06.2016 Господарський суд Кіровоградської області вирішив позов задовольнити частково; відмовити у задоволенні позову про визнання недійсними рішень Відповідача від 05.02.2016 № Ф-298/0-1094/0/6-16, від 02.03.2016 № Ф-2947/0-1410/0/6-16 про відмову у поновленні Договору оренди, укладеного між Третьою особою та Позивачем, зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнати поновленим строком на 10 років з 11.03.2016 по 11.03.2026 Договір оренди, укладений 10.03.2006 між Третьою особою та Позивачем, зареєстрований 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладеного між Третьою особою та Позивачем, зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, направлену Відповідачу 05.01.2016, на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору у наведеній в постанові редакції.

4. Суд встановив, що на підставі розпоряджень голови Долинської районної державної адміністрації Долинського району Кіровоградської області (далі - Третя особа-1, Адміністрація) від 28.10.05 № 826-р, від 06.02.06 № 70-р, Адміністрація та Позивач (орендар) на 10 років уклали Договір оренди, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка площею 39,7 га, в тому числі ріллі - 39,7 га, з них 39,7 га - землі запасу. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов Договору і щодо акта "Про передачу та прийом земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду", за яким земельна ділянка загальною площею 39,70 га передана орендодавцем орендареві.

5. 18.08.15 здійснено державну реєстрацію права Позивача на оренду за Договором оренди двох земельних ділянок площею 27,7 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 10,9729 га з кадастровим номером НОМЕР_2., як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.08.15 з індексними номерами 42496039, 42497512. Дані про названі земельні ділянки підтверджуються витягами з Державного земельного кадастру НВ-3502795912016 та НВ-3502795872016. Порядок присвоєння кадастрових номерів на земельні ділянки площею 28,70000 та 10,9729 га викладені в листі відділу Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області від 06.06.2016 № 27-1111-99.2-2454/2-16, копія кого додана Позивачем до пояснень від 13.06.2016. Згідно з даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зазначені земельні ділянки за формою власності є державними, за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, за видом використання земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

6. Пунктом 8 Договору оренди передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

7. Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 20 затверджено "Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області", відповідно до якого Відповідач розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, на території Кіровоградської області.

8. 05.01.2016, тобто за два місяці до закінчення строку дії Договору оренди, Позивач надіслав Відповідачу лист-повідомлення про його поновлення, а також проект додаткової угоди у трьох примірниках.

9. Відповідач не доводив дати отримання ним листа-повідомлення та проекту додаткової угоди про поновлення Договору оренди, однак сторони не заперечують того, що результатом розгляду звернення є листи-повідомлення Управління від 05.02.16 № Ф-298/0-1094/0/6-16 та від 02.03.16 № Ф-2947/0-1410/6/6-16 про наявність заперечень та про прийняте рішення про заперечення щодо поновлення Договору.

10. Після закінчення строку, на який земельна ділянка за Договору передавалась у користування Позивачу, він продовжує користування нею (у складі двох земельних ділянок).

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що листи-повідомлення Управління від 05.02.16 № Ф-298/0-1094/0/6-16 та від 02.03.16 № Ф-2947/0-1410/6/6-16, а також закінчення строку, на який Договір оренди укладений, не є встановленими статтею 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою. В судовому порядку може бути оскаржений як акт ненормативного характеру (правовий акт індивідуальної дії) наказ Управління, у конкретному випадку - про відмову у продовженні строку дії Договору оренди (про відмову від підписання проекту додаткової угоди до Договору оренди). Докази того, що такий наказ як рішення, що має номер, дату та викладення підстав його прийняття (відмови у продовженні строку дії Договору оренди), складався та підписувався керівником Управління, відсутні. Не містять посилання на такий наказ і листи-повідомлення від 05.02.16 № Ф-298/0-1094/0/6-16 та від 02.03.16 № Ф-2947/0-1410/6/6-16, отже Управлінням повідомлено Позивача про прийняття рішення, яке насправді прийняте не було. Листи-повідомлення, якими орендар відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомляє при прийняте ним рішення, безпосередньо рішенням не є. Крім того, у таких листах не викладено самих заперечень щодо поновлення Договору оренди на новий строк (підписання додаткової угоди). Правові підстави для визнання недійсними листів-повідомлень відсутні, а отже позов в цій частині не може бути задоволений. Враховуючи, що по закінченню Договору оренди Позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, а докази на підтвердження іншого не надані, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", для задоволення позовних вимог про визнання Договору оренди поновленим та визнання додаткової угоди до Договору оренди укладеною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. 11.01.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд вирішив апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково; скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2017 в частині визнання поновленим строком на 10 років з 11.03.2016 по 11.03.2026 Договір оренди, укладений 10.03.2006 між Третьою особою та Позивачем, зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі, укладеного між Третьою особою та Позивачем, зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, направленої Відповідачу 05.01.2016 на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору; прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2017 залишити без змін.

13. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до наказів Управління № № 11-5618/14-16-СГ, 11-5614/14-16-СГ, 11-5620/14-16-СГ, 11-5622/14-16-СГ, 11-5616/14-16-СГ, 11-5615/14-16-СГ від 09.06.2016 та № 11-2060/14-15-СГ від 28.04.2015 скаржникам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано дозволи на розроблення документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельних ділянок площею 2,00 га.

14. На підставі цих наказів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" державним кадастровим реєстратором ділянка з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 була перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру у зв'язку з поділом та формуванням нових земельних ділянок на підставі розроблених та погоджених документацій із землеустрою.

15. Кадастровий реєстратор в межах наданих повноважень та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, здійснив поділ раніше сформованої земельної ділянки, за наслідкам чого було створено нові земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери.

16. Наказами Управління № 11-8489/14-16-СГ від 31.08.2016 ОСОБА_1, № 11-3762/14-17-СГ від 25.04.2017 ОСОБА_2, № 11-7837/14-16-СГ від 15.08.2016 ОСОБА_3, № 11-4691/14-17-СГ від 31.05.2018 ОСОБА_4, № 11-960/14-17-СГ від 07.02.2017 ОСОБА_5, № 11-829/14-17-СГ від 02.02.2017 ОСОБА_6, № 11-959/14-17-СГ від 07.02.2017 ОСОБА_7 затверджено документацію із землеустрою та надано земельні ділянки у власність без зміни цільового призначення.

17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, враховуючи, що накази Управління про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельних ділянок скаржникам були прийняті 09.06.2016, тобто до винесення оскаржуваного рішення від 13.06.2016, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки скаржників, які не брали участі у справі. Ці особи дотримались всіх вимог законодавства при набутті права власності на земельні ділянки, тому набули права "правомірного очікування", яке підлягає судовому захисту. При цьому переважне право Позивача на укладення Договору оренди перед іншими особами відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" не є порушеним, а тому підстави для поновлення Договору оренди у порядку цих положень відсутні. Висновок суду першої інстанції про те, що позов про визнання Договору оренди поновленим та про визнання додаткової угоди укладеною, ґрунтується на частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі". Отже за відсутності клопотання заінтересованої особи суд вийшов за межі позовних вимог, що свідчить про порушення пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Разом з цим у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки Позивач не надав доказів надіслання Відповідачу після закінчення строку Договору оренди проекту додаткової угоди про продовження Договору саме на підставі частини шостої зазначеної статті. Отже Позивач не вчинив необхідних та достатніх дій, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", направлених на укладення додаткової угоди про поновлення дії Договору оренди в порядку частини шостої цієї статті, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання поновленим Договору оренди на підставі цієї норми.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. 31.01.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2018, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2016 залишити в силі.

19.13.04.2018 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

20. Особи, які подали апеляційні скарги, отримали у власність земельні ділянки після прийняття рішення судом першої інстанції, тому висновок апеляційного господарського суду про те, що рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки цих осіб, суперечить частині першій статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

21. Прийнявши апеляційні скарги до провадження суд, порушив пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України", враховуючи, що перегляд судового рішення за поданими апеляційними скаргами осіб, які не є сторонами у справі, та прав і законних інтересів це рішення не стосується, порушує принцип остаточності судового рішення.

22. Хибним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що Позивач обґрунтував свої вимоги посиланням на частини першу-п'яту, а не на частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки цей висновок спростовується матеріалами справи.

23. Висновок суду про те, що Позивач не надав доказів надіслання Відповідачу після закінчення дії Договору оренди проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" не кореспондується з будь-якими нормами матеріального права, оскільки це не передбачено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

24. Посилання суду на доручення віце-прем'єра України та рішень колегії Держземагентства України з 15.10.2014, в якому зазначено про обов'язковість врахування позиції органів місцевого самоврядування, є хибним, оскільки відповідні позиції органів місцевого самоврядування мають бути враховані на етапі надання згоди на розроблення проектної документації із землеустрою, а не при вирішенні питання про поновлення договору.

25. Відповідач всупереч вимогам законодавства, без погодження з боку існуючого землекористувача, вчинив дії та видав розпорядчі акти щодо передачі у власність третіх осіб земельних ділянок, які на час такої передачі перебували у законному користуванні Позивача, всупереч положенням статті 56 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим порушено його законні права та інтереси.

Позиція Верховного Суду

26. Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша-п'ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

27. Відповідно до частини шостої статті 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

28. Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями частин першої-п'ятої статті 33 Закону, оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки і орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди заперечення орендодавця проти поновлення цього договору.

29. Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті 33 Закону полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 912/1686/17.

30. Суд вважає слушними зауваження Скаржника (пункт 22) на хибність висновків суду апеляційної інстанції про те, що позов у цій справі поданий з підстав, визначених частинами першої - п'ятої статті 33 Закону, оскільки позовні вимоги про визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки ґрунтуються на положеннях частини шостої статті 33 Закону.

31. Так предметом спору у цій справі є вимоги про визнання поновленим Договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2; визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди цих земельних ділянок відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону, а також визнання недійсними рішень Відповідача про відмову в поновленні Договору оренди земельних ділянок.

32. Відповідно до частини дев'ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

33. Згідно з частинами першою-другою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

34. Частиною десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

35. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України.

36. Водночас, як встановив суд апеляційної інстанції, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які були предметом Договору оренди, на підставі наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для передачу у приватну власність фізичним особам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", перенесені державним кадастровим реєстратором до архівного шару Державного земельного кадастру у зв'язку з поділом та формуванням нових земельних ділянок на підставі розроблених та погоджених документацій із землеустрою. Кадастровий реєстратор в межах наданих повноважень та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 здійснив поділ раніше сформованої земельної ділянки, за наслідкам чого було створено нові земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери.

37. Таким чином станом на час розгляду справи земельні ділянки, які були предметом Договору оренди, про поновлення якого подано позов у цій справі, поділені, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та які надано у власність зазначеним фізичним особам.

38. Тобто земельні ділянки, про поновлення Договору оренди яких подано позов у цій справі, не існують як об'єкти цивільних прав, оскільки в їх межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки.

39. Суд вважає необґрунтованими доводи Скаржника (пункти 20, 21) про те, що висновок суду апеляційної інстанції про вирішення судом питання про права та обов'язки заявників апеляційних скарг суперечить наведеній нормі, а перегляд судового рішення за цими апеляційними скаргами порушує пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо принципу остаточності судового рішення, про що зазначено у справі "Устименко проти України", з огляду на наступне.

40. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Як встановлено судом апеляційної інстанції на час розгляду цієї справи земельні ділянки, з позовом про поновлення Договору оренди яких звернувся Позивач, поділені та сформовані нові земельні ділянки, щодо яких надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, а згодом передано у власність фізичним особам - заявники апеляційних скарг. При цьому посилання на висновки Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" є недоречними, оскільки у зазначеній справі йшлося про необґрунтоване поновлення строку особі, яка була учасником справи, на апеляційного оскарження судового рішення, що набрало законної сили.

41. Разом з цим, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

42. Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

43. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

44. Отже ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

45. Водночас, враховуючи, що заходи щодо поділу земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 є чинними, відомості щодо оскарження та скасування цих заходів відсутні, поновлення прав Позивача шляхом визнання Договору оренди укладеним та укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди потребуватиме об'єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельних ділянок зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об'єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах цього позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16).

46. Таким чином, у зв'язку з поділом земельних ділянок, які були предметом Договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об'єктивно відбулась зміна меж земельних ділянок та їх площі, припинилось існування цих земельних ділянок в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав Позивача шляхом поновлення Договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення Договору оренди (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18).

47. Крім того відповідно до частини дванадцятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

48. Враховуючи викладене, доводи Скаржника (пункт 25) про те, що Відповідач без погодження із землекористувачем передав земельні ділянки у власність третім особам, у зв'язку з чим порушено законні права Скаржника, Суд не розглядає, оскільки заявлені у цій справі позовні вимоги не спроможні забезпечити ефективного поновлення прав Позивача.

49. Дійшовши викладених вище висновків, Суд відхиляє як неналежні посилання Скаржника (пункт 23) на невідповідність частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі" висновку суду про ненадання Позивачем доказів надіслання проекту додаткової угоди після закінчення строку Договору оренди, а також аргументи Скаржника (пункт 24) про те, що позиція органів місцевого самоврядування має бути врахована на етапі надання згоди на розроблення проектної документації із землеустрою, а не при вирішенні питання про поновлення договору.

50. Враховуючи викладене, підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

51. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарство "Хлібороб" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 912/1856/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак