Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України в м. Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області (далі - управління ПФУ) про відмову в задоволенні заяви про призначення пенсії та зобов'язання призначити пенсію,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) протиправними; скасувати рішення відповідача від 8 жовтня 2014 року № 46 про відмову у задоволенні заяви від 22 вересня 2014 року про призначення пенсії відповідно до Закону № 1789-ХІІ (далі - рішення № 46); зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ, половину строку навчання у Мінському авіаційно-технічному училищі цивільної авіації (у подальшому Мінський державний вищий авіаційний коледж; далі - Училище, Коледж відповідно) з 25 серпня 1986 року по 12 грудня 1988 року, час проходження військової служби у Збройних Силах України з 13 грудня 1988 року по 13 січня 1993 року, час роботи на посадах державних службовців з 26 травня 1997 року по 18 березня 2003 року та призначити пенсію з моменту подання заяви про призначення пенсії, а саме з 22 вересня 2014 року.

Суди встановили, що згідно з копією трудової книжки позивач з 26 травня 1997 року по 18 березня 2003 року працював судовим розпорядником, помічником голови Новоград-Волинського міського суду Житомирської області, помічником судді Новоград-Волинського районного суду Житомирської області, з 20 березня 2003 року по 2014 рік - на посадах помічника, старшого помічника, заступника Новоград-Волинського міжрайонного прокурора, Коростенського транспортного прокурора, Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, старшого прокурора Коростенської міжрайонної прокуратури, Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури, заступника Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області.

З архівної довідки, виданої 28 січня 2014 року Коледжем, вбачається, що позивач з 25 серпня 1986 року по 12 грудня 1988 року навчався в Училищі.

Згідно з послужним списком позивача з 13 грудня 1988 року по 1 червня 1990 року він проходив строкову військову службу, з 1 червня 1990 року - курсант школи прапорщиків.

Згідно з дипломом Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, виданим 7 лютого 2004 року, ОСОБА_8 закінчив навчання і отримав повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста у 2004 році.

22 вересня 2014 року ОСОБА_8 звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

Рішенням № 46 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у зв'язку із відсутністю на день звернення необхідної вислуги років.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області постановою від 6 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року, позов задовольнив.

Приймаючи таке рішення, суди дійшли висновку, зокрема, що відсутність диплому про вищу освіту не є підставою для відмови в зарахуванні трудового стажу державного службовця до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із Законом № 1789-ХІІ.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 листопада 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, цей суд виходив із того, що у період з 26 травня 1997 року по 18 березня 2003 року позивач працював на посадах державних службовців без вищої юридичної освіти, а тому за правилами частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ період роботи у Новоград-Волинському міському суді Житомирської області та Новоград-Волинському районному суді Житомирської області зарахуванню до вислуги років не підлягає.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_8 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить постанову Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року змінити: визнати протиправним рішення № 46 в частині незарахування часу роботи державним службовцем на посадах судового розпорядника, помічника голови Новоград-Волинського міського суду Житомирської області, помічника судді Новоград-Волинського районного суду Житомирської області з 26 травня 1997 року по 18 березня 2003 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зобов'язати управління ПФУ зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, час роботи державним службовцем на посадах судового розпорядника, помічника голови Новоград-Волинського міського суду Житомирської області, помічника судді Новоград-Волинського районного суду Житомирської області з 26 травня 1997 року по 18 березня 2003 року, в решті постанову Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення ОСОБА_8 послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-XII, а також додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року, 12 грудня 2013 року, 16 січня 2014 року (№№ К/9991/23358/12, К/9991/73254/12, К/9991/39092/11 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданих заявником для порівняння рішеннях касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку, що Закон № 1789-ХІІ зараховує до стажу роботи, що дає право на пенсію, саму роботу на посадах державних службовців, що займають особи, як правило, з вищою освітою. Позивач таку роботу в зазначений період виконував і це визнає відповідач, а відсутність диплому про вищу освіту не є підставою для відмови в зарахуванні стажу державного службовця до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з Законом № 1789-ХІІ.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною шостою зазначеної статті Закону № 1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівниками, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня

2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_373/ed_2011_07_08/pravo1/T178800.html?pravo=1> (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники, на підставі Закону № 1789-XII.

Відповідно до частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_8 у період з 26 травня 1997 року по 18 березня 2003 року працював на посадах державних службовців без вищої юридичної освіти.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції при вирішенні спору правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, тому у задоволенні заяви ОСОБА_8 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.В. КривендаП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький