Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,Гуменюка В.І.,Патрюка М.В., Сімоненко В.М.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т», товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто», товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод», про стягнення заборгованості, за заявою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т» (далі - ТОВ «Автосервіс-Т») було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії з урахуванням додаткових угод до нього, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Автосервіс-Т» кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 18 міл. доларів США, зі сплатою 11,7 % річних за кредитом у доларах США та 20 % річних за кредитом у гривні й кінцевим терміном повернення не пізніше 30 квітня 2009 року. Зазначало, що ТОВ «Автосервіс-Т» належним чином не виконувало зобов'язання з повернення належних до сплати частин кредиту та нарахованих процентів за його використання, у зв'язку із чим 1 квітня 2009 року банком було направлено на адресу ТОВ «Автосервіс-Т» вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором у термін до 15 квітня 2009 року, яка була залишена без реагування.

3 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг» (далі - ТОВ «Авто-Холдінг») було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії з урахуванням додаткових угод до нього, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Авто-Холдінг» кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 2 міл. 500 тис. доларів США, зі сплатою 12,2 % річних за кредитом в доларах США, 12 % річних за кредитами в євро і 20 % річних за кредитом в гривні та кінцевим терміном повернення не пізніше ніж 30 квітня 2009 року. Позивач указав, що ТОВ «Авто-Холдінг» належним чином не виконувало взятих на себе зобов'язань, у зв'язку із чим 1 квітня 2009 року банком було направлено на адресу ТОВ «Авто-Холдінг» вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, яка була залишена без реагування.

3 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто» (далі - ТОВ «Інтер-Авто») було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії з урахуванням додаткових угод до нього, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Інтер-Авто» кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 10 міл. доларів США, що на час укладення договору за курсом Національного Банку України еквівалентно 50 міл. 500 тис. грн, а з 24 квітня 2008 року -11 міл. 800 тис. доларів США, зі сплатою 13 % річних за кредитом у доларах США, 12 % річних за кредитом у євро та 20 % річних за кредитом в гривні та кінцевим терміном повернення не пізніше ніж 30 квітня 2009 року. Позивач указав, що ТОВ «Інтер-Авто» належним чином не виконувало взятих на себе зобов'язань, у зв'язку із чим 1 квітня 2009 року банком було направлено на адресу ТОВ «Інтер-Авто» вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором до 15 квітня 2009 року, яка була залишена без реагування.

3 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод» (далі - ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод») було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії з урахуванням додаткових угод до нього, відповідно до умов якого банк надав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом, установленим у базовій валюті, що дорівнює 7 міл. 500 тис. доларів США. Позивач указав, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» взятих на себе зобов'язань 1 квітня 2009 року на адресу позичальника було направлено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором до 15 квітня 2009 року, яка була залишена без реагування.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 29 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» і ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання зобов'язань позичальниками, зокрема за повернення основної суми заборгованості, процентів за використання кредиту, а також сплату пені та інших штрафних санкцій, установлених договорами.

Справа судами розглядалась неодноразово.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаними кредитними договорами на адресу ОСОБА_1 2 квітня 2009 року було направлено вимогу про погашення до 12 квітня 2009 року заборгованості за кредитними договорами, яка останнім була залишена без реагування, тому ПАТ «УкрСиббанк» просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У березні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, треті особи: ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», про стягнення заборгованості.

У заяві ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року порушується питання про скасування рішення касаційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції частин першої та четвертої статті 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судами встановлено, що згідно з кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 3 травня 2007 року та з урахуванням додаткових угод до нього ТОВ «Автосервіс-Т» отримало в банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, установленим у базовій валюті, що дорівнює 18 міл. доларів США.

Відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного договору кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) у такій валюті: долар США та /або гривня України.

Указані грошові кошти було надано до 30 квітня 2009 року зі сплатою процентів за використання кредитних коштів у розмірі 10,7 % річних - за кредитами в доларах США та 14,75 % річних за кредитами в гривні.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору в ТОВ «Автосервіс-Т» утворилася заборгованість.

Згідно з кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 3 травня 2007 року та з урахуванням додаткових угод до нього ТОВ «Авто-Холдінг» отримало кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, установленим у базовій валюті, що дорівнює 2 міл. 500 тис. доларів США.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) у такій валюті: долар США та/або євро, та/або гривня України.

Згідно з положеннями вказаного договору ТОВ «Авто-Холдінг» зобов'язалось повернути отримані кошти в повному обсязі до 30 квітня 2009 року.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору в ТОВ «Авто-Холдінг» утворилася заборгованість.

Згідно з кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 3 травня 2007 року та з урахуванням додаткових угод до нього ТОВ «Інтер-Авто» отримало кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 10 міл. доларів США.

Відповідно до умов договору кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) у такій валюті: долар США та/або євро, та/або гривня України.

Згідно з пунктами 1.2, 4.1 указаного договору ТОВ «Інтер-Авто» зобов'язалось повернути отримані кошти в повному обсязі до 30 квітня 2009 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору в ТОВ «Інтер-Авто» утворилась заборгованість.

Згідно з кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 3 травня 2007 року та з урахуванням додаткових угод до нього ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» отримало кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом, установленим у базовій валюті, що дорівнює 7 міл. 500 тис. доларів США.

Пунктом 1.1 кредитного договору визначено, що кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) у такій валюті: долар США та/або євро, та/або гривня України.

За вказаним кредитним договором ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» надано кредит траншем у доларах США.

Відповідно до пунктів 1.2, 4.1 кредитного договору ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» зобов'язалось повернути отримані кошти в повному обсязі до 30 квітня 2009 року.

Установлено, що ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» належним чином не виконувало умови кредитного договору, у зв'язку чим утворилась заборгованість.

29 травня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно з кожним окремо позичальником відповідати перед банком за невиконання ними зобов'язань за кредитними договорами.

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржників за основними договорами.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальниками взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами банком 1 квітня 2009 року на адресу позичальників направлено вимоги про дострокове погашення кредитних заборгованостей, які слід було виконати до 15 квітня 2009 року.

2 квітня 2009 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про погашення до 12 квітня 2009 року заборгованості за кредитними договорами, яка останнім була залишена без реагування.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовляючи в позові, вважав, що відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України порука поручителя припинилася, оскільки збільшення комісії за пролонгацію договорів та комісії за внесення змін до кредитних договорів без згоди поручителя призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що порука ОСОБА_1 є припиненою з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки строк дії договору поруки, укладеного між банком і ОСОБА_1, не встановлений (умови договору про те, що він діє до повного припинення зобов'язань боржників за основними договорами, не є встановленням строку дії договору поруки), а вимогу до поручителя ОСОБА_1 банк пред'явив після спливу визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У судових рішеннях, які надані заявником як приклад неоднакового застосування частини першої статті 559 ЦК України, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012 року, від 8 серпня 2012 року та рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 липня 2012 року, що підстави для застосування частини першої статті 559 ЦК України відсутні, оскільки за умовами договору поруки поручителю відомі всі умови основного договору, зокрема кредитним договором передбачено право банку збільшити процентну ставку; крім того, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 року, що оскільки додаткові угоди, якими внесені зміни до графіка погашення кредиту у зв'язку з перенесенням строків сплати кредиту, укладались із метою запобігання виникненню простроченої заборгованості за кредитом, при цьому строк дії, проценти та будь-які інші умови основного договору не змінювались, то положення частини першої статті 559 ЦК України застосуванню не підлягають;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року, що поручитель під час підписання договору поруки погодився з будь-яким розміром процентної ставки, якщо вона передбачена кредитним договором, у тому числі й додатковою угодою до нього, а отже, зміна розміру процентів за основним договором не тягне за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя;

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року, що, ураховуючи те, що збільшення процентної ставки, зазначене в листах банку, фактично не відбулось, не збільшився й обсяг відповідальності поручителя; крім того, правовідносини, що виникають із договору іпотеки, регулюються спеціальним законом, - Законом України «Про іпотеку», а не статтями 553-559 ЦК України; порука припиняється з підстав, передбачених у статті 559 ЦК України, а припинення іпотеки відбувається з підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку»;

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року, що підстави для припинення поруки в порядку частини першої статті 559 ЦК України відсутні, оскільки поручитель, підписуючи додаткову угоду до договору поруки, був ознайомлений із збільшеним обсягом своєї відповідальності та зі зміненими умовами кредитного договору, у тому числі й з новим графіком погашення кредиту;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2013 року, що обсяг відповідальності поручителя не збільшився, оскільки додаткові кредитні угоди до основного договору укладались у межах кредитної лінії при наданні чергового траншу, що є однією з форм кредитування.

У справі, яка переглядається, суд визнав поруку припиненою відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України, установивши, що збільшення комісії за пролонгацію договорів та комісії за внесення змін до кредитних договорів без згоди поручителя призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

Таким чином, у справах, на судові рішення яких посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 559 ЦК України, суди касаційної інстанції виходили з того, що зміна основного зобов'язання, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, відбулась за згодою поручителя (ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 25 квітня 2012 року, від 8 серпня 2012 року, від 6 лютого 2013 року, від 11 липня 2012 року) або таке збільшення обсягу відповідальності поручителя взагалі не відбулось (ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ: від 27 березня 2013 року, від 10 червня 2013 року).

Отже, зміст доданих до заяви судових рішень, їх порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Ураховуючи те, що наведені заявником судові рішення не є прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву ПАТ «УкрСиббанк» обґрунтованою в зазначеній частині немає підстав.

Вирішуючи питання щодо неоднакового застосування частини четвертої статті 559 ЦК України Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із наступного.

Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норми матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України, ПАТ «УкрСиббанк» надає ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2013 року, від 11 вересня 2013 року, від 15 травня 2013 року, від 10 квітня 2013 року, від 3 квітня 2013 року, від 21 листопада 2012 року, у яких суд касаційної інстанції, дійшов висновків, що підстави для застосування частини четвертої статті 559 ЦК України відсутні, оскільки вимогу до поручителя було пред'явлено в межах установленого шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Проте у справі, яка переглядається, касаційний суд дійшов висновку про те, що порука ОСОБА_1 є припиненою з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки строк дії договору поруки, укладеного між банком і ОСОБА_1, не встановлено, а вимогу до поручителя ОСОБА_1 банк пред'явив після спливу визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України строку.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини четвертої статті 559 ЦК України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз змісту статей 1054 та 559 ЦК України свідчить про таке.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв'язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Судом установлено, що у зв'язку з порушенням боржниками строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитними договорами кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 11.1 кредитних договорів право на односторонню зміну умов кредитних договорів, надіславши 1 квітня 2009 року боржникам вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів до 15 квітня 2009 року. Також 2 квітня 2009 року кредитором направлена вимога поручителю про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів до 12 квітня 2009 року.

З урахуванням зазначених правових норм суд касаційної інстанції виходив із того, що передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум повинен обчислюватись від наступного дня після настання дати дострокового повернення заборгованості, та оскільки такі вимоги були заявлені до поручителя ОСОБА_1 більше ніж через шість місяців (5 березня 2012 року) після настання строку виконання зобов'язань, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинила свою дію.

Зазначені правові висновки узгоджуються з нормами частини четвертої статті 559 ЦК України.

За таких обставин підстави для скасування рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про перегляд Верховним Судом України рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

ГоловуючийА.Г. ЯремаСуддіЛ.І. Григор'єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко