Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Городнянського районного центру зайнятості (далі - Центр зайнятості) до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі - Інспекція), третя особа - фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування пунктів вимоги,

в с т а н о в и л а:

Центр зайнятості звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 2-4 вимоги Інспекції від 25 січня 2012 року № 07-18/115 про усунення порушень, виявлених ревізією Центру зайнятості (далі - вимога № 07-18/115).

Суд першої інстанції встановив, що в період з 24 жовтня по 21 грудня 2011 року контрольно-ревізійний відділ у Городнянському районі Чернігівської області провів планову ревізію використання коштів Центру зайнятості за період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2011 року № 05-25/16.

На підставі висновків зазначеного акта до Центру зайнятості було направлено вимогу № 07-18/115, пунктами 2-4 якої зобов'язано Центр зайнятості: вжити всіх вичерпних заходів щодо стягнення та повернення зайво сплачених ФОП ОСОБА_1 коштів у розмірі 19 215 грн 16 коп. за договором, за яким мало бути здійснене комплексне одноразове прибирання. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах, кошти у сумі 19 215 грн 16 коп. у порядку та розмірах, встановлених статтями- 133136 Кодексу законів про працю <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_813/ed_2014_12_28/pravo1/KD0001.html?pravo=1> України (далі - КЗпП); вжити всіх вичерпних заходів щодо стягнення та повернення коштів, надмірно витрачених на купівлю генератора defiant dgg 2800, у розмірі 5275 грн. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах, кошти у сумі 5275 грн, у порядку та розмірах, встановлених статтями -133136 КЗпП <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_813/ed_2014_12_28/pravo1/KD0001.html?pravo=1>; вжити всіх вичерпних заходів у межах чинного законодавства щодо стягнення та повернення зайво сплачених коштів на закупівлю паперу у розмірі 5940 грн. В іншому випадку, стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах, кошти у сумі 5940 грн у порядку та розмірах, встановлених статтями- 133136 КЗпП <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_813/ed_2014_12_28/pravo1/KD0001.html?pravo=1>.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 5 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 січня 2015 року касаційну скаргу Центру зайнятості залишив без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Центр зайнятості звернувся із заявою про її перегляд із підстави неоднакового застосування касаційним судом положень Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) та Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно) та просив скасувати її та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року (справа № К/9991/62407/12).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з Положенням Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня і 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Городнянського районного центру зайнятості відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. ТерлецькийМ.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін