Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,- Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой», товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива», Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на незавершене будівництво та земельні ділянки, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до ОСОБА_14 про визнання недійсним договору про інвестування будівництва житла, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до ОСОБА_14 про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити житловий будинок і зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, Сухолиманської сільської ради, ОСОБА_14, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой», про визнання права власності за заявою Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива» (далі - ТОВ «Перспектива») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні майном і з урахуванням наступних уточнень позовних вимог просило: визнати недійсним договір інвестування будівництва житла від 11 листопада 2004 року, укладеного з відповідачем; витребувати із чужого незаконного володіння незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області. шляхом виселення з нього ОСОБА_14 та членів його сім'ї, визнати за ТОВ «Перспектива» право власності на будівельні матеріали й обладнання, що були використані в процесі будівництва 108 об'єктів у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області.

Свої вимоги мотивувало тим, що 7 травня 1993 року трестом «Уренгойгаздоррембуд», якому належала забудована земельна ділянка, і кооперативом «Автодорсервіс» для вирішення питань продовження будівництва було створено ТОВ «Перспектива» та що з 15 листопада 2004 року об'єкти незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 готовністю 95 %, були внесені до статутного капіталу ТОВ «Перспектива», але ОСОБА_14 з 2004 року незаконно використовує вказаний будинок для проживання.

Просило також із цих підстав визнати право власності на майновий комплекс селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, що складається з об'єктів житлових будинків згідно з наданим позивачем переліком.

22 грудня 2011 року ОСОБА_7, діючи від свого імені, та як представник ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой» ( далі - ТОВ «Газпром добича Уренгой»), ТОВ «Перспектива», Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на незавершене будівництво й земельні ділянки, указуючи, що рішеннями Сухолиманської сільської ради йому та його довірителям було виділено земельні ділянки під забудову житловими будинками й що розпорядженнями голови Овідіопольської районної ради їм надано дозвіл на будівництво житлових будинків, а пізніше зареєстровано та видано будівельні паспорти на забудову земельних ділянок АДРЕСА_2

Посилаючись на те, що за досягнутою домовленістю будівництво житлових будинків здійснював трест «Уренгойгазавтодор», правонаступником якого є ТОВ «Газпром добича Уренгой», станом на 2008 рік житлові будинки збудовані на 80-90 %, але ТОВ «Газпром добича Уренгой» відмовляється приймати грошові кошти на оплату здійсненого будівництва та передавати будинки позивачам, просили суд визнати за ними право власності на вказані незавершені будівництва та земельні ділянки.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ТОВ «Газпром добича Уренгой», ТОВ «Перспектива», Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на незавершене будівництво та земельні ділянки відмовлено.

Позовні вимоги ТОВ «Перспектива» задоволено: визнано недійсним договір № 1 про інвестування будівництва житла від 11 листопада 2004 року, укладений між ТОВ «Перспектива» і ОСОБА_14; визнано за ТОВ «Перспектива» право власності на майновий комплекс селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, що складається з незавершених будівництвом будівель згідно з переліком; витребувано з володіння ОСОБА_14 не введений в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 Одеської області та постановлено виселити з нього ОСОБА_14 з усіма особами, які в ньому мешкають без надання іншого жилого приміщення й передати ТОВ «Перспектива».

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2013 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року в частині визнання права власності ТОВ «Перспектива» на майновий комплекс селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, що складається з незавершених будівництвом будівель згідно з переліком, і в частині витребування з володіння не введеного в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 Одеської області та виселення з нього ОСОБА_14 з усіма особами, які в ньому мешкають, без надання іншого жилого приміщення скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено; у решті - рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року рішення апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2013 року скасовано, залишено в силі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2013 року та від 5 березня 2014 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми за однакових правовідносин.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2014 року цивільну справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у разі, якщо встановить, що це рішення є незаконним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Перспектива», суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, установивши, що єдиний комплекс незавершеного будівництва об'єктів селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області був переданий учасником ТОВ «Перспектива» у власність як вклад до статутного капіталу цього товариства, і застосувавши положення статті 115 ЦК України, статті 85 Господарського кодексу України, за якими господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками й учасниками як внески, на підставі статей 331, 392 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання права власності на вказане майно за товариством.

Разом із тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2013 року касаційний суд з підстав статей 331 та 392 ЦК України дійшов висновку, що право власності на нерухоме майно, якщо законом передбачено прийняття його до експлуатації, виникає з моменту прийняття його до експлуатації, а якщо договором або законом передбачено державну реєстрацію такого майна, - з моменту його державної реєстрації

Таким чином, убачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статей 331 та 392 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення неоднаковості в застосуванні статей 331 та 392 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 ЦК України).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України)

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 частина перша ЦК України)

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Разом із тим за положеннями частини першої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За змістом статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Судами встановлено, що 7 червня 1989 року між виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області та трестом «Уренгойгаздоррембуд» було укладено договір № 20, згідно з яким виконавчий комітет Овідіопольської районної ради зобов'язався в першому півріччі 1989 року оформити державний акт відведення земельної ділянки площею 15 га у с. Сухий Лиман для будівництва селища газовидобувальників (100 - 150 котеджів), а у 1991 році відвести в с. Сухий Лиман додаткову земельну ділянку для газовидобувальників площею до 15 га згідно з попередньою домовленістю. Трест «Уренгойгаздоррембуд» за цим договором взяв на себе зобов'язання почати будівництво селища газовидобувальників на 100 - 150 котеджів, передати в оренду певне майно й надати кошти на будівництво об'єктів соцкультпобуту та газифікації с. Сухий Лиман. Відповідно до пункту 3.3 договору, виконавчий комітет Овідіопольської районної ради народних депутатів зобов'язався не претендувати на житло, що буде побудоване трестом «Уренгойгаздоррембуд».

На підставі розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 27 жовтня 1989 року № 374-р Уренгойському ремонтно-будівельному дорожньому тресту «Уренгойгаздоррембуд» було видано державний акт на право користування землею, відповідно до якого за зазначеним землекористувачем було закріплено в безстрокове користування 13,0 га землі в с. Сухий Лиман Овідіопольського району для будівництва житлових будинків.

На замовлення тресту «Уренгойгаздоррембуд» було видано архітектурно-планувальне завдання та технічні умови на газо-, електро- і водопостачання, розроблена та затверджена проектна документація на селище газовидобувальників тресту «Уренгойгаздоррембуд» у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області.

Для будівництва житлових будинків трест «Уренгойгаздоррембуд» у травні 1993 року уклав договір підряду на капітальне будівництво з Одеським виробничим управлінням «Облавтодор». 7 травня 1993 року було зареєстровано ТОВ «Перспектива», засновниками якого стали ремонтно-будівельний дорожній трест «Уренгойгаздоррембуд» та кооператив «Автодорсервіс».

23 грудня 1993 року, тобто після створення ТОВ «Перспектива», ремонтно-будівельний дорожній трест «Уренгойгаздоррембуд» був реорганізований у відособлений підрозділ без прав юридичної особи виробничого об'єднання «Уренгойгазпром» Російського акціонерного товариства «Газпром».

Рішенням Сухолиманської сільської ради від 21 серпня 1996 року № 76 тресту «Уренгойгаздоррембуд» виділено та передано під індивідуальне будівництво земельну ділянку площею 3 га.

27 листопада 1998 року між виробничим об'єднанням «Уренгойгазпром», до складу якого на той час уже входив трест «Уренгойгаздоррембуд», і ТОВ «МКП-Одеса», за погодженням з Одеським виробничим управлінням «Облавтодор», було укладено договір підряду капітального будівництва щодо продовження будівництва 108 житлових котеджів у с. Сухий Лиман.

Об'єкти незавершеного будівництва селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району були внесені до статутного капіталу ТОВ «Перспектива» згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Перспектива» від 8 листопада 2004 року № 6 та зі змінами (новою редакцією) статуту ТОВ «Перспектива», що були затверджені загальними зборами учасників товариства (протокол № 9 від 23 вересня 2005 року) і зареєстровані державним реєстратором Овідіопольської районної державної адміністрації.

Отже, установивши у справі, яка переглядається, що до статутного капіталу товариства було внесено об'єкти незавершеного будівництва, суди помилково визнали право власності товариства на нерухоме майно у вигляді цілісного майнового комплексу.

Крім того, вирішуючи питання про законність набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, суди повинні враховувати, що за положеннями статті 376 ЦК України право власності на нерухоме майно може бути визнано за особою лише за умови, що таке будівництво не є самочинним у розумінні статті 376 ЦК України та статті 38 Закону України «Про містобудівну діяльність».

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до статті 360-4 ЦПК України його необхідно скасувати й передати справу на новий касаційний розгляд.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року суд касаційної інстанції вирішував спір про визнання права власності на частину торговельного комплексу, що є предметом договору про фінансування будівництва, умови якого одна сторона договору (позивач) виконала, здійснивши 100% оплату вартості об'єкта фінансування, а інша сторона договору (відповідач), передавши спірне майно позивачу за актом приймання-передачі, не виконала умови щодо сприяння в оформленні права власності на це майно.

Отже, зміст доданого до заяви судового рішення від 5 березня 2014 року, його порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на судове рішення в якій посилається заявник в обґрунтування своєї заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко