Історія справи

Постанова ВССУ від 26.01.2026 року у справі №461/3339/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року

м. Київ

справа № 461/3339/22

провадження № 61-17026св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, П'ята Львівська державна нотаріальна контора,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила: встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю у період з 2010 року по січень 2021 року; змінити ОСОБА_1 черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з четвертої на першу чергу спадкування.

На обґрунтування позову зазначала, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі АДРЕСА_2 в цьому будинку по сусідству проживала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , не було дітей, вони називали її своєю дочкою, а відтак вони фактично проживали однією сім`єю. Окрім того, вони потребували постійного догляду, допомоги. За таких обставин, будучи названою фактичною дочкою, вона купувала усе необхідне для ведення домашнього господарства, готувала для них, прибирала в квартирі. Усі свята вони святкували, як одна сім`я, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були другими бабусею та дідусем для її дітей.

ОСОБА_7 , будучи у віці 77 років, важко захворіла та стала повністю прикутою до ліжка внаслідок перелому тазобедреного суглобу, тому у зв`язку з необхідністю постійного догляду вона стала фактично проживати з ними однією сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла у віці 90 років. Похованням вона займалася особисто, оскільки інших родичів у пана ОСОБА_8 та пані ОСОБА_9 не було. Важко переживаючи смерть своєї дружини, ОСОБА_6 постійно потребував стороннього догляду та допомоги.

За життя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неодноразово наполягали на оформленні на її користь договору дарування належної їм квартири, однак вона, побоюючись образити пані ОСОБА_9 та пана ОСОБА_8 , завжди жартувала, що ще встигнуть це зробити.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у віці 89 років помер. Через відсутність інших родичів весь обов`язок поховання вона взяла на себе. Оскільки в померлого відсутні будь-які родичі першої-третьої черги спадкування, вона, будучи спадкоємцем четвертої черги за законом, 11 лютого 2021 року звернулася в П`яту Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 .

Однак, нотаріус повідомила, що після смерті ОСОБА_6 за заявою іншого спадкоємця вже відкрита спадкова справа № 29/2021.

Крім цього, повідомленням від 11 березня 2021 року № 387/02-14 завідувач П`ятої державної нотаріальної контори запропонувала надати документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим та правовстановлюючі документи на майно. У разі відсутності таких документів запропонувала звернутися до суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_10 від позовних вимог про зміну ОСОБА_1 черговості одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з четвертої та першу чергу спадкування.

Провадження в частині позовної вимоги про зміну ОСОБА_1 черговості одержання права на спадкування за законом закрито.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім'єю у період з 2010 року по січень 2021 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частинами першою, третьою статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскільки відсутні підстави для неприйняття заяви представника позивача ОСОБА_10 про відмову від позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття відмови від частини позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування за законом та закриття провадження у справі в цій частині.

ОСОБА_1 протягом багатьох років і до дня смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживала з ними однією сім`єю та вела спільне господарство, що також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Встановлення цього факту необхідно заявнику для оформлення спадщини, так як відповідно до статті 1264 ЦК України право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю. В решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з недоведеності позовних вимог. Вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги, позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що допомагала ОСОБА_11 як перестарілій одинокій особі на добровільних сусідських відносинах із моральних спонукань.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надала докази на підтвердження проживання з ОСОБА_11 однією сім`єю. ОСОБА_1 , яка перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 з 2003 року та виховує двох дітей, та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не складали всі разом одну сім`ю, оскілки мали свої окремі помешкання (квартири).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні її вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю та залишити в цій частині в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 14 вересня 2021 року в справі № 910/14452/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вона допомагала, піклувалась про ОСОБА_6 , готувала їсти, прибирала, оплачувала комунальні послуги, проживала в сім'ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а після смерті ОСОБА_7 забрала ОСОБА_13 до себе квартиру АДРЕСА_3 , де проживали як одна сім'я як батько з дочкою.

Вказані обставини були підтвердженні її поясненнями та показаннями свідків.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне

провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова

10 лютого 2025 року справа № 461/3339/22 надійшла до Верховного Суду.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження в частині вимог про зміну ОСОБА_1 черговості одержання право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються..

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного

провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або

апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може

встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були

встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з 07 вересня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В цьому ж будинку АДРЕСА_4 проживали ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У подружжя ОСОБА_14 дітей не було.

Будучи у престарілому віці, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 потребували фізичної допомоги, яку їм надавала сусідка ОСОБА_1 з 2010 року. Після смерті ОСОБА_7 позивач здійснювала догляд за сусідом ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася в П`яту Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 . У зазначеній нотаріальній конторі вже була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_11 за заявами чотирьох різних осіб. Зазначені обставини підтверджуються Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 67089924 від 11 лютого 2021 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення заявленого факту є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а оцінюються судами в сукупності усіх обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що позивач не надала належні та достатні докази на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 та ведення з ним спільного господарства, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов`язків більше п`яти років до моменту смерті спадкодавця, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю у період з 2010 року по січень 2021 року.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування

оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності

переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза

межами повноважень суду касаційної інстанції.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення,

касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко