Історія справи

Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №337/5991/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 337/5991/24

провадження № 61-13350св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2025 року у складі судді Мурашової Н. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Гончар М. С., Полякова О. З.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, зміну черговості отримання права на спадкування.

2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який за життя мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Вказувала, що мешкала разом з ОСОБА_3 з 16 лютого 2002 року за цією ж адресою, що підтверджується актом, складеним 21 жовтня 2024 року мешканцями будинку.

4. Вони шлюб не реєстрували, але мешкали однією сім`єю як чоловік та дружина з усіма обов`язками, притаманними подружжю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, влаштовували свята, в побуті були пов`язані спільними обов`язками, разом відпочивали, відвідували родичів і друзів.

5. Зазначала, що в іншому шлюбі не була. ОСОБА_3 попередній шлюб розірвав 07 червня 2005 року, який існував формально.

6. Через хворобу ОСОБА_3 потребував догляду і вона опікувалась ним, дбала про нього.

7. З квітня 2022 ОСОБА_3 був лежачим, тому вона постійно доглядала за ним. Саме вона здійснювала поховання ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним договором.

8. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири за вищевказаною адресою, яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 24 вересня 1999 року. Вона і надалі проживає у вказаній квартирі. З метою отримання спадщини вона звернулась до приватного нотаріуса Вовк І. І. із заявою про прийняття спадщини.

9. Іншим спадкоємцем за законом першої черги є син ОСОБА_2 , який з батьком не проживав і не надавав йому жодної допомоги, його життям взагалі не цікавився, з померлим батьком не спілкувався.

10. Викладені обставини стали причиною звернення до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, зміну черговості отримання права на спадкування.

11. З огляду на викладене просила суд встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 07 червня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та змінити черговість одержання права на спадкування після його смерті, включивши її до кола спадкоємців першої черги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 в установлений процесуальним законом спосіб не довела суду того, що проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 07 червня 2005 року по день смерті останнього, тому відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом, а також наявність юридичних фактів, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, за яких можлива вона може одержати право на спадкування разом із відповідачем як спадкоємцем першої черги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

18. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року в справі № 569/10171/21, від 26 вересня 2023 року в справі № 344/3725/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

недослідження зібраних в справі доказів, необґрунтоване відхилення клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність реєстрації її місця проживання за адресою спадкодавця не може бути доказом її непроживання разом із ним.

20. Вказує, що вона проживала із спадкодавцем більш ніж 5 років однією сім`єю як чоловік та дружина з усіма обов`язками, притаманними подружжю, а саме: вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом відпочивали, їздили на дачу, хоронили його матір, яка померла в 2012 році, робили ремонт в квартирі, у якій мешкали, та купляли меблі.

21. Також посилається на те, що судами не надано належної уваги поданими нею фотографіями та квитанціями про оплату комунальних послуг на підтвердження позовних вимог.

22. Зазначає, що надані нею медичні документи підтверджують необхідність надання стороннього догляду за життя спадкодавцю.

23. Крім того, відповідач по справі ухилявся від виконання обов`язку щодо догляду за своїм батьком, який потребував допомоги через похилий вік та тяжку хворобу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на момент смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

26. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаної квартири, яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 вересня 1999 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О. В., реєстровий № 2193.

27. З заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса 31 липня 2024 року звернувся ОСОБА_2 (син спадкодавця).

28. 31 липня 2024 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. на підставі вказаної заяви зведена спадкова справа № 147/2024 в спадковому реєстрі № 72778989.

29. Заповіт спадкодавцем не складався. На час розгляду справи спадкова справа є чинною, свідоцтва про право на спадщину за законом не видавались.

30. Згідно з повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану від 31 липня 2024 року, які містяться в матеріалах вказаної спадкової справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15 жовтня 1976 року, шлюб розірвано 07 червня 2005 року. Під час шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

31. Згідно з інформацією Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 28 серпня 2024 року, наданої на запит нотаріуса, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 04 листопада 1999 року по 07 травня 2024 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Разом з ним на день смерті зареєстровані особи відсутні.

32. 16 жовтня 2024 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса звернулась ОСОБА_1 як особа, яка проживала з спадкодавцем однією сім`єю.

33. Згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 28 липня 1996 року по теперішній час.

34. Відповідно до копії акта, складеного 21 жовтня 2024 року мешканцями будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_8 (кв. 38) та посвідченого головою правління ОСББ «Трансформаторщик-10» Антоненко Ліною Володимирівною, вказаними особами було зроблено обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що в ній з 2002 проживає ОСОБА_1 . Зі слів останньої вона проживає за даною адресою з 16 лютого 2002 року по теперішній час.

35. Згідно з договором на організацію та проведення поховання від 05 травня 2024 року ОСОБА_1 (замовник) замовила у ФОП ОСОБА_9 (виконавець) послуги з організації та проведення поховання ОСОБА_3 .

36. Згідно з рахунком-замовленням до цього договору вартість вказаних послуг та ритуальних предметів становить 37 600 грн.

37. Згідно з свідоцтвом про поховання № 257619, виданим СКП «Запорізька ритуальна служба», ОСОБА_1 є користувачем одинарного місця поховання на кладовищі «Правобережне», де 08 травня 2024 року здійснено поховання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

38. Також судами досліджені копії та оригінали фотознімків, на яких зображені жінка та чоловік, одне фото - група з 5 людей.

39. Відповідно до виписки від 28 листопада 2024 року з амбулаторної карти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спостерігався в КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» ЗМР згідно вільного вибору лікаря, мав укладену декларацію з лікарем загальної практики-сімейним лікарем ОСОБА_10 .

З 2021 року спостерігався сімейним лікарем за діагнозом «Церебральний атеросклероз ІІ-ІІІ ст, прогресуюча дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст, гіпертонічна хвороба ІІ ст, гіперплазія передміхурової залози». Оглядався сімейним лікарем 16 листопада 2022 року - захворювання судин мозку, простатит/сім`яний везикуліт, глухота, 30 квітня 2024 року - церебральний атеросклероз ІІ-ІІІ ст, прогресуюча дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст, гіпертонічна хвороба ІІ ст, призначено лікування. 02 травня 2024 року госпіталізований в КПН «Міська лікарня № 9» ЗМР. Крім того, оглядався спеціалістами КПН «Міська лікарня № 9» ЗМР 18 листопада 2022 року - хронічний простатит, гіперплазія передміхурової залози - уролог, 17 листопада 2022 року - інша дорсалгія, шийно-грудний відділ, радикулопатія, попереково-крижовий відділ, інші уточнені цереброваскулярні хвороби - невролог, 17 листопада 2022 - сірчана пробка - отоларинголог.

40. Згідно з довідкою № 761 від 07 травня 2024 року (до форми № 106/о) ОСОБА_3 ,1954 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті- двобічна пневмонія.

Позиція Верховного Суду

41. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

42. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

43. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

46. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

47. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15 16 ЦК України).

48. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

49. Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

50. Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

52. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).

53. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

54. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

55. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

56. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

58. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

59. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

60. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

61. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

62. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правомірно зазначив, що ОСОБА_1 не надала до суду передбачених статтями 77 78 ЦПК України належних та допустимих доказів її проживання однією сім`ї з померлим ОСОБА_3 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 2005 по день смерті останнього.

63. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачкою письмові докази, а саме: акт про фактичне місце проживання від 21 жовтня 2024 року, договір на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 , рахунок-замовлення, свідоцтво про поховання, фотознімки, а також показання свідків в сукупності та окремо не містять достовірних відомостей про те, що протягом заявленого періоду, але в будь-якому випадку не менше п`яти років до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 проживала з ним однією сім`єю як чоловік та жінка за адресою: АДРЕСА_1 , що вони мали взаємні права та обов`язки, опікувались один одним, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та здійснювали спільні витрати.

64. Доданий до позовної заяви акт про фактичне місце проживання від 21 жовтня 2024 року лише засвідчує факт проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 на момент його складання. При цьому суди правомірно зазначили, що відомості про те, що ОСОБА_1 проживає в зазначеній квартирі з 16 лютого 2002 року по теперішній час, зазначені в акті з її ж слів, тобто заінтересованої особи, і не підтверджені сукупністю інших належних та допустимих доказів.

65. Крім того, надані позивачкою договір на організацію поховання, рахунок-замовлення та свідоцтво про поховання фіксують лише факт проведення поховання ОСОБА_3 позивачкою, здійснення нею відповідних витрат та не доводять тривалості та усталеності сімейних відносин між позивачкою та померлим ОСОБА_3 до його смерті.

66. Доказів на підтвердження джерел формування спільного з померлим ОСОБА_3 бюджету та здійснення спільних витрат, зокрема, на утримання квартири, її ремонт, оплату житлово-комунальних витрат, придбання меблів, побутової техніки, предметів домашнього вжитку, здійснення витрат на лікування, відпочинок тощо позивачкою суду не надано.

67. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачка не довела належними та достовірними доказами наявність спільного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 .

68. Оскільки позивачкою не доведено факту її проживання разом із померлим спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, внаслідок чого вона не може бути віднесена до спадкоємців четвертої черги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування як похідної вимоги.

69. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

70. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

71. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

72. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак

В. В. Шипович