Історія справи

Постанова ВССУ від 17.03.2026 року у справі №932/2750/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року

м. Київ

справа № 932/2750/21

провадження № 61-5529св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Департамент землеустрою, містобудування та оцінки майна», ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Доманський Володимир Петрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Халаджи О. В.,

Агєєва О. В., Космачевської Т. В., від 26 березня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення № 225/36 від 24 жовтня 2018 року, припинення права, скасування запису про право власності, стягнення витрат на проведення експертизи, технічного огляду та геодезичної зйомки.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 , яке межує з домоволодінням

АДРЕСА_2 , та яке знаходиться у володінні ОСОБА_2 .

3. З огляду на те, що рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у справі № 200/19414/16, яке в свою чергу було передумовою в подальшому для набуття у власність ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_2 і слугувало однією з підстав для прийняття Дніпровською міською радою рішення щодо передання останній у власність земельної ділянки за вказаною адресою, скасовано, позивач, з метою захисту свого права на мирне володіння частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , вважав за необхідне звернутися до суду з цим позовом. Зазначає, що

ОСОБА_2 приватизувала частину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача.

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 24 жовтня 2018 року № 225/36 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_2 по фактичному розміщенню індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- припинити права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка загального площею 0,0319 га за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1686898612101;

- скасувати запис про право власності/внесення запису про скасування державної реєстрації прав за номером: 28782115 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1686898612101;

- внести запис про скасування права власності/внесення запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером: 28782115 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1686898612101 про скасування права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки 0,0319 га, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:324:0003.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

5. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 24 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.

6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовна заява не містить доводів позивача щодо порушення його прав, як користувача суміжною земельною ділянкою, наявністю зареєстрованого права власності на земельну ділянку, передану у власність відповідачки на підставі оскарженого рішення Дніпровської міської ради від 24 жовтня 2018 року № 225/36.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Доманський В. П., просить скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

8. У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Доманський В. П., подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 932/2750/21, які у вересні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17,

від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17,

у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, постановах Верховного Суду від 30 червня

2021 року у справі № 727/10679/17, від 03 серпня 2022 року у справі

№ 520/15132/19, від 08 березня 2023 року у справі № 365/229/21, від 10 травня 2023 року у справі № 160/3838/20, від 13 червня 2023 року у справі

№ 910/20298/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 204/5775/15,

від 27 березня 2024 року у справі № 917/593/22 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

11. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення

(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

12. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не розглянув подане представником позивача клопотання про призначення експертизи і в оскарженій постанові не навів аргументів щодо цього клопотання.

13. Вказує, що підставою для його звернення до суду були неправомірні та противоправні дії відповідачів, пов`язані з умисним непогодженням під час приватизації ОСОБА_2 меж земельної ділянки з позивачем, що призвело до порушення прав на володіння і користування належною йому земельною ділянкою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У червні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої дії адвокат Гейко В. І., подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що у апеляційного суду були відсутні підстави для задоволення клопотання про призначення експертизи, оскільки відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

15. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що при формуванні земельної ділянки

ОСОБА_2 відбулось накладення на земельну ділянку, якою користується позивач.

16. У червні 2025 року Дніпровська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані, оскільки відзив поданий з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, підстав для продовження якого колегією суддів не встановлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. 04 лютого 1997 року ОСОБА_4 передала у дар ОСОБА_1 9/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: кухні-2-1, жилої кімнати

2-2 житловою площею 10,4 кв. м., в сінях літ. а: приміщення 2-3, сараї В,

И6 вбиральня К, сараї Г, Д, загального користування огородження 1-4, на земельній ділянці 569 кв. м, по АДРЕСА_3 .

18. Згідно з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у справі № 200/19414/16 визнано за

ОСОБА_5 право власності на домоволодіння по

АДРЕСА_2 .

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року вказане рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 07 грудня 2016 року скасоване та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_5 .

19. Рішенням Дніпровської міської ради від 24 жовтня 2018 року

№ 225/36 ОСОБА_2 безоплатно у власність передано земельну ділянку, площею 0,0319 га, (кадастровий номер 1210100000:02:324:0003) по фактичному розміщенню індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 .

20. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:324:0003 по АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

22. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

23. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. У справі, яка переглядається Верховним Судом, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 оспорював правомірність набуття

ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , яку вона отримала на підставі рішення Дніпровської міської ради від 24 жовтня 2018 року № 225/36.

25. Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилався на те, що на момент придбання ОСОБА_2 будинку по АДРЕСА_2 у попереднього власника ОСОБА_5 було відсутнє право на цю нерухомість, оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року у справі № 200/19414/16 було скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року.

26. Позивач також вказував, що надана ОСОБА_2 технічна документація та акт встановлення меж земельної ділянки в натурі не містить його підпису як суміжного власника.

27. Зазначав, на приватизованій земельній ділянці відповідачка окрім перебудови будинку, здійснила перебудову навісних балконів, що розміщені над сараями, належними ОСОБА_1 , внаслідок чого вода з даху будівель ОСОБА_2 пошкоджує належну йому власність.

28. Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

29. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

30. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

31. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

32. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

33. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

34. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

(стаття 19 Конституції України).

35. Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

36. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини перша, друга статті 78 ЗК України).

37. Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

38. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 90 ЗК України).

39. Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

40. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

41. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

42. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц сформульовано правовий висновок, згідно з яким погодження меж є допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки з власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

43. У постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 514/1571/14 та у справі № 350/67/15 зазначено, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Водночас, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

44. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

45. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

46. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

47. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

48. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не призведуть до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними, оскільки законність набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 не впливає на права, свободи та обов`язки суміжного землекористувача ОСОБА_1 .

49. Відсутність підпису ОСОБА_1 в акті узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для задоволення позову.

50. З матеріалів справи вбачається, що клопотання позивача про призначення експертизи, подане 24 березня 2025 року, було предметом розгляду у судовому засіданні 26 березня 2025 року. За результатами розгляду вказаного клопотання апеляційний суд відмовив у його задоволенні.

51. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

52. Розгляд справи в суді першої інстанції тривав понад два роки і позивач мав достатньо часу для надання доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

53. З урахуванням обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13,

від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі

№ 580/168/16, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, постановах

Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 727/10679/17,

від 03 серпня 2022 року у справі № 520/15132/19, від 08 березня 2023 року у справі № 365/229/21, від 10 травня 2023 року у справі № 160/3838/20,

від 13 червня 2023 року у справі № 910/20298/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 204/5775/15, від 27 березня 2024 року у справі № 917/593/22, на які в касаційній скарзі посилається позивач.

54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

55. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

56. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

57. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Доманський Володимир Петрович, залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников