Постанова ВССУ від 14.02.2024 року у справі №201/87/22

Друк

Пошук

7

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

вищий спеціалізований суд україни з розгляду цивільних і кримінальних справ ( ВССУ )

Історія справи

Постанова ВССУ від 14.02.2024 року у справі №201/87/22

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 201/87/22

провадження № 61-15341св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Наумової О. С. від 20 березня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Барильської А. П., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І., від 14 вересня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І., від 02 листопада 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У грудні 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання права на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» зазначало, що 04 червня 2007 року між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_6 було укладено договір про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 з лімітом кредитування у розмірі 408 613,00 дол. США. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 43.840.07.03.1, на підставі якого в іпотеку передано квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 .

3. У подальшому первісний кредитор ЗАТ «Агробанк» був замінений на

ПАТ «Платинум Банк».

4. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, 10 серпня 2012 року ПАТ «Платинум Банк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до іпотекодавця

ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа

№ 201/405/2013), а також з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості (справа № 175/3902/13-ц). Зазначені позови були задоволені, з боржника стягнуто суму заборгованості та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Водночас, також було задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_5 у частині розірвання договору іпотеки та виключення запису про іпотеку з реєстру іпотек, яке в подальшому скасоване в частині припинення іпотеки.

5. Товариство зазначало, що у проміжок часу між винесенням судом першої інстанції рішення та його скасуванням судом апеляційної інстанції іпотекодавець ОСОБА_5 , з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки, внесла відомості про припинення іпотеки до відповідного реєстру, а в подальшому відчужила квартиру третій особі. Спірна квартира відчужувалася декілька разів, останнім власником квартири став ОСОБА_4 , у зв`язку з чим ПАТ «Платинум Банк» у 2018 році звернувся вже до ОСОБА_4 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 201/12349/18), на забезпечення якого судом відмовлено, що потягло за собою відчуження ОСОБА_4 вказаної квартири за безвідплатним договором дарування від 05 червня 2020 року на користь дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_1 та поділу квартири на два окремі об`єкти нерухомого майна.

6. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року у справі № 201/12349/18 замінено позивача ПАТ «Платинум Банк» на нового кредитора, правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», як позивача у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із запровадженням ліквідаційної процедури Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Платинум Банк».

7. Враховуючи те, що правочини щодо відчуження предмета іпотеки, а також його поділ вчинені без згоди іпотекодержателя, то в силу положень статті 12 Закону України «Про іпотеку» договір дарування від 05 червня 2020 року має бути визнаний судом недійсним.

8. Посилався позивач на те, що єдиним можливим належним способом захисту порушених його прав, як іпотекодержателя, є визнання права на предмет іпотеки та звернення на нього стягнення.

9. Ураховуючи наведене, ТОВ «Вердикт Капітал» просило суд: визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 05 червня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , пов`язаний із відчуженням квартири АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , власниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , які були утворені в результаті незаконного поділу предмета іпотеки; визнати за іпотекодержателем ТОВ «Вердикт Капітал» право на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , іпотекодавцем якого є ОСОБА_4 ; в рахунок погашення забезпеченої предметом іпотеки заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором, яка встановлена рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/3902/13-ц, звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стислий виклад позиції відповідачів

10. ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спір між тими ж особами з тим самим предметом і з тих самих підстав вже розглянутий судом. 10 серпня 2012 року ПАТ «Платинум Банк» зверталося до суду з позовом до іпотекодавця ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 201/405/2013), а також з позовом до

ОСОБА_6 (справа № 175/3902/13-ц) про стягнення заборгованості, і вимоги задоволені. Враховуючи наведене, позивач не має права вдруге звертатися з аналогічним позовом. Вважає, що оскільки ПАТ «Платинум Банк» рішення суду по справі № 201/405/2013 не пред`явив його до виконання, не звернув стягнення на предмет іпотеки, а тому не скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки.

11. Відчуження предмета іпотеки було здійснено законно, за відсутності відповідних записів у державних реєстрах, більш того, договір іпотеки на теперішній час не поновлений, поворот рішення суду не здійснено, іпотека - відсутня. З фактичних обставин справи не вбачається будь-яких фактів протиправної та/або недобросовісної поведінки відповідачів, внаслідок якої могли б бути порушені права позивача, що надавало б останньому право на судовий захист в межах заявлених ним позовних вимог.

12. Додатково просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності, посилаючись на те, що іпотечний договір № 43.840.07.03.1 від 04 червня

2007 року визнано припиненим на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2011 року у справі № 2- 6866/11, крім того 19 серпня 2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області відкрито провадження у цивільній справі

№ 175/3902/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості. Тобто, з 19 серпня 2013 року банк знав про своє порушене право та міг заявляти позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.Зауважував, що пред`явлення банком позову про стягнення заборгованості призвело до переривання перебігу позовної давності лише щодо вимоги про стягнення боргу, однак перебіг позовної давності за позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки не переривався, розпочався з 19 серпня 2013 року та сплив 19 серпня 2016 року.

13. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 просили суд застосувати наслідки спливу позовної давності до заявленихТОВ «Вердикт Капітал» позовних вимог.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня

2023 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено.

15. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі45 000,00 грн.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору дарування від 05 червня 2020 року, як фраудаторного правочину чи такого, що укладений з порушенням статті 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки його сторони не є учасниками кредитних правовідносин і правовідносин, які витікають з договору іпотеки, а тому не несуть жодних цивільно-правових зобов`язань за договорами, які існують між ПАТ «Платинум Банк» та боржниками, іпотекодавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Більш того, на час укладення такого договору у Державному реєстрі речових прав на майно були відсутні відомості про обтяження майна іпотекою, наявність у діях відповідачів ознак недобросовісності позивачем не доведено.

17. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що вже існує остаточне рішення суду з цього приводу, позивач вже набув статус стягувача у виконавчих листах, а тому відсутні правові підстави для перегляду остаточного судового рішення, яким вже звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки.

18. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену ОСОБА_4 у суді першої інстанції, суд виходив з того, що заявлені відповідачем витрати є обґрунтованими, а їх розмір пропорційним виконаній адвокатом роботі та предмету спору.

Основний зміст та мотиви судових рішень суду апеляційної інстанції

19. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено.

20. Суд апеляційної інстанції вважав помилковими визначені судом першої інстанції підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» про те, що позов не підлягає задоволенню з підстав відсутності у позивача статусу іпотекодержателя спірного майна за договором іпотеки

від 04 червня 2007 року, оскільки право іпотекодержателя було використано попереднім кредитором - ПАТ «Платинум Банк».

21. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення апеляційного суду від 05 серпня 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, однак у задоволенні заяви стягувача про видачу дубліката виконавчого листа у 2022 році було відмовлено, а позивач не мав правової підстави для звернення до суду саме з такими вимогами до ОСОБА_4 у 2022 році, враховуючи використання цього права вимоги ПАТ «Платинум Банк» раніше до придбання такого права позивачем за правонаступництвом.

22. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду

від 02 листопада 2023 року заяву ОСОБА_4 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , про ухвалення додаткової постанови про розподіл витрат на правничу допомогу задоволено частково.

23. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_4 витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у загальному розмірі 10 500,00 грн.

24. Додаткова постанова апеляційного суду мотивована наявністю правових підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , від імені яких діяв ОСОБА_4 , в суді апеляційної інстанції, з огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» та реальність таких витрат. Водночас, зменшуючи розмір заявлених відповідачами судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з фактично наданих адвокатами відповідачів послуг, часу, витраченого на їх надання, вартості послуг за кожну годину роботи, а також вимог співмірності, пропорційності та розумності.

Узагальнені доводи касаційних скарг

25. 25 жовтня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» задовольнити.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, від05 лютого 2014 року у справі № 6-131цс13, від24 грудня 2014 року у справі № 6-201цс14, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1582цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц,

від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 15 червня 2021 рокуу справі № 922/2416/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 та у постановах Верховного Суду від10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 05 липня 2018 року у справі № 922/2878/17, від 23 січня 2019 року у справі

№ 643/12557/16-ц, від 28 лютого 2019 рокуу справі № 646/3972/16-ц,

від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц, від 18 квітня 2019 року у справі № 15/5009/1800/11, від 07 травня 2019 року у справі № 926/3371/17, від 23 січня 2020 року у справі №916/2558/18, від 24 червня 2020 року у справі № 904/9896/17, від 16 червня 2021 року у справі №747/306/19, від 11 серпня 2021 року у справі

№ 725/2206/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 306/2149/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 201/3422/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що внаслідок штучно створених перешкод, іпотекодержатель позбавлений можливості реалізувати надане законом право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Зауважує, що оспорюваний правочин вчинений без згоди іпотекодержателя, а тому відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» є недійсним в силу вимог закону. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема на підставі рішення суду, не впливає на чинність іпотеки, яка зберігає свою чинність незалежно від відсутності протягом певного часу відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.

28. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що на момент набуття позивачем прав кредитора рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року, яким звернуто стягнення на спірну квартиру, набрало законної сили, однак з огляду на неодноразове відчуження майна відсутня можливість виконати таке рішення.

29. Водночас, особливістю зазначеного виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника майна, а стосовно кожного наступного власника майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання. Факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування його в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодацем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки.

30. Зауважує, що з огляду на наявність судових спорів стосовно спірного іпотечного майна, які тривають з 2013 року, усі нові набувачі квартири мали об`єктивну можливість передбачити настання негативних наслідків, навіть якщо на момент відчуження в державних реєстрації не було відповідних відомостей чи заборон.

31. 15 листопада 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року.

32. Підставами касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду заявник зазначає порушення норм процесуального права, посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» зазначило, що заявлені ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами. Зауважує, що згідно з наданими відповідачем доказами, оплату таких витрат отримала фізична-особа підприємець

ОСОБА_8 за надання послуг з ознайомлення з матеріалами справи, здійснення контролю руху справи та посередництва у залученні адвокатського об`єднання до участі у справі. Вважає, що надані зазначеною особою послуги не можуть вважатися професійною правничою допомогою, наданою адвокатом.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

34. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року поновлено

ТОВ «Вердикт Капітал» строк на касаційне оскарженнярішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 201/87/22 за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 20 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 14 вересня 2023 року, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

35. 21 листопада 2023 року матеріали цивільної справи № 201/87/22 надійшли на адресу Верховного Суду.

36. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада2023 року касаційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року залишено без руху для усунення недоліків.

37. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/87/22 за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду

від 02 листопада 2023 року.

38. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

39. 23 листопада 2023 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат

Карчагін С. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

40. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про використання кредитором свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки. Не реалізація ПАТ «Платинум Банк» свого права на примусове виконання судового рішення у справі № 201/405/13-ц не свідчить про наявність права заявляти аналогічні вимоги у його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал», який набув право вимоги за кредитним та іпотечним договорами лише через 5 років після набрання законної сили судовим рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

41. Зауважує, що договір іпотеки на теперішній час не поновлений, поворот рішення про припинення іпотеки не здійснено, а тому іпотека не є чинною.

42. Крім того, посилається на пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на те, що про порушення свого права кредитор знав з 19 серпня

2013 року (дата відкриття провадження у справі № 175/3902/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості).

43. Додатково зауважує про понесення нею у суді касаційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані в строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

44. 22 грудня 2023 року ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Шевкова К. І., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, у якому, посилаючись на нерелевантність наведеної заявником судової практики Верховного Суду, просить суд закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

45. Додатково зауважує про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про визначення розміру судових витрат, які підлягають стягненню з позивача, урахування принципів співмірності, пропорційності та розумності. Вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, у зв`язку із чим просив відмовити у її задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

46. 04 червня 2007 року між ОСОБА_6 і ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк», було укладено договір про надання кредитної лінії № 43.840.07.03.

47. 04 червня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором між ОСОБА_5 та ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк», було укладено іпотечний договір № 43.840.07.03.1, посвідчений 04 червня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за реєстровим номером 96.

48. 06 червня 2007 року ОСОБА_6 звернувся до банку із заявою про отримання ним суми кредиту у розмірі 408 613,00 дол. США.

49. 31 грудня 2009 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Хоум Кредит Банк» було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредитної лінії

№ 43.840.07.03 від 04 червня 2007 року.

50. 01 лютого 2010 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Хоум Кредит Банк» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору № 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року, за умовами якого пункт 1.1 іпотечного договору було приведено у відповідності з кредитним договором, зміненим додатковою угодою № 1.

51. 12 липня 2011 року між ПАТ «Хоум Кредит Банк» та ПАТ «Платинум Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 20110712/1-Г, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору всі свої права вимоги за кредитними договорами згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до договору, зокрема право вимоги за указаним вище кредитним договором та додатковою угодою № 1 до нього.

52. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року у справі № 175/3902/13-ц позовну заяву

ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Л. Л., ПАТ «Банк Восток», про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Платинум Банк» суму заборгованості 4 909 558,22 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Л. Л., ОСОБА_5 , про визнання договору відступлення права вимоги недійсним та виключення майна з державного реєстру іпотек відмовлено. Позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ПАТ «Платинум Банк» про виключення майна з державного реєстру іпотек задоволено частково. Визнано іпотечний договір № 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року розірваним. Визнано договір поруки № 43.840.07.03.2 від 04 червня 2007 року розірваним. Визнано зобов`язання, які випливають з іпотечного договору № 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року та договору поруки № 43.840.07.03.2 від 04 червня

2007 року, припиненими з часу розірвання. Виключено запис про іпотеку, зареєстрований за № 11925032 від 05 грудня 2001 року з Державного реєстру іпотек стосовно квартири

АДРЕСА_4 .

53. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції в частині визнання договорів іпотеки та поруки розірваними, припинення зобов`язань, які випливають з цих договорів з часу розірвання, і виключення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованість за договором про надання кредитної лінії № 43.840.07.03

від 04 червня 2007 року станом на 25 вересня 2013 року, яка складається із заборгованості по кредиту 335 799,78 доларів США, що еквівалентно

2 684 047,64 грн, заборгованості за відсотками 216 090,89 дол. США, що еквівалентно 1 727 214,48 грн. У задоволенні позову ПАТ «Платинум Банк» про стягнення заборгованості по комісії, пені за несвоєчасне повернення кредиту відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_5 про розірвання договору поруки № 43.840.07.03.2 від 04 червня 2007 року та іпотечного договору

№ 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року, виключення майна з державного реєстру іпотек відмовлено. У решті рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

54. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року вішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року залишено без змін.

55. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року у справі № 201/405/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 218,9 кв. м, житловою площею, 130,7 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_5 , в рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії від 04 червня 2007 року №43.840.07.03 у сумі

7 641 487,14 грн, зазначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів з продажу вищевказаної квартири.

56. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року доповнене, вказано початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації 2 784 850,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

57. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17 вересня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня

2013 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

58. За клопотанням представника ПАТ «Платинум Банк» від 03 грудня

2014 року у зазначеній вище справі ухвалою суду від 17 березня 2015 року замінено сторону відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_7 .

59. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року у справі № 201/405/2013 у задоволені позовних вимог ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

60. Остаточним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 05 серпня 2015 року рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року скасовано, позов ПАТ «Платинум Банк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року у розмірі 7 641 487,14 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 2 684 047,64 грн; за процентами - 1 248 340,43 грн; та пені -

3 573 556,17 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру

АДРЕСА_4 , що належала ОСОБА_7 . Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки -шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну квартири для її реалізації визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

61. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня

2015 року у справі №201/405/13-ц мотивоване тим, що закінчення строку дії договору (03 червня 2014 року) не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України). Судом у цій справі було встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2013 року визнано розірваним іпотечний договір, укладений 04 червня 2007 року між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_5 , виключено запис про іпотеку спірної квартири з Державного реєстру іпотек. Вказане рішення було виконано. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року зазначене рішення скасовано і відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про розірвання іпотечного договору та виключення майна з реєстру обтяжень. Оскільки перехід права власності на спірну квартиру від

ОСОБА_5 до ОСОБА_7 мав місце 23 листопада 2013 року, тобто під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на цю квартиру, то стаття 23 Закону України «Про іпотеку» підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки). Суд при розгляді справи №201/405/13-ц дійшов висновку, що з огляду на положення норм статей 23, 26 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек. Ухвалення судом рішення про визнання іпотечного договору розірваним, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації у Державному реєстрі іпотек. Тому вимоги ТОВ «Платинум Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені.

62. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року заяву ПАТ «Платинум Банк» про поворот виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 08 листопада 2013 року за результатами розгляду цивільної справи

№ 175/3902/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Вдовіна Л. Л., ОСОБА_5 ,

ПАТ «Банк Восток» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги недійсним та виключення майна з Державного реєстру іпотек, за самостійними вимогами третьої особи ОСОБА_5 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Вдовіна Л. Л., про виключення майна з Державного реєстру іпотек задоволено. Допущено поворот виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року. Зобов`язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області поновити запис про обтяження нерухомого майна іпотекою, що був зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. в реєстрі іпотек за

№ 11925032 від 05 грудня 2011 року, стосовно квартири АДРЕСА_4 , що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору №43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року.

63. Однак, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області

від 04 березня 2015 року за апеляційною скаргою Дніпропетровського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року скасована.

64. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2021 року було задоволено заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дублікату виконавчого листа № 175/3902/13-ц та поновлення строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року зазначену ухвалу було скасовано, у задоволенні заяв ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено.

65. Ухвала Дніпровського апеляційного суду мотивована тим, що оскільки згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчий лист мав бути пред`явлений до виконання до 25 листопада 2014 року, після поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання: виконавчих листів № 175/3902/13-ц, виданих на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року, стягувач ПАТ «Платинум Банк» протягом тривалого часу, до заміни правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал», яке відбулося 02 листопада

2020 року, не реалізовував свої процесуальні права на примусове виконання рішення суду, не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця, не звертався до суду з клопотанням про видачу дубліката виконавчого листа до спливу строку на його пред`явлення до виконання.

66. Між АТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401/1 купівлі-продажу майнових прав за забезпеченням, відповідно до якого ПАТ «Платинум Банк» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості, в тому числі за договорами забезпечення виконання зобов`язання (договором іпотеки), що виникло за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року.

67. На момент правонаступництва (02 листопада 2020 року) існувало остаточне рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року у справі № 201/405/13-ц, яке набрало законної сили, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року у розмірі

7 641 487,14 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки.

68. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 19 листопада 2020 року у справі № 201/405/13-ц у задоволенні заяви

ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у виконавчих листах, виданих по цивільній справі за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

69. Водночас, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2021 року у справі № 201/405/13-ц за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» замінено сторону стягувача у виконавчих листах про звернення стягнення на предмет іпотеки, виданих по вказаній цивільній справі.

70. Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Биковою І. В. 08 грудня 2015 року за реєстровим № 1286, право власності на спірну квартиру набув ОСОБА_4 .

71. У 2018 року ПАТ «Платинум Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 201/12349/18).

72. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2023 року у справі № 201/12349/18 провадження у справі за позовом

ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

73. Згідно з договором дарування від 05 червня 2020 року ОСОБА_4 подарував неповнолітнім ОСОБА_1 та ОСОБА_1 квартиру

АДРЕСА_4 , яка в подальшому - поділена та виділено з неї два окремих об`єкта нерухомого майна.

74. На день звернення позивача з цим позовом записи про обтяження нерухомого майна іпотекою поновлені не були.

Позиція Верховного Суду

75. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

76. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

77. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

78. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

79. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

80. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

81. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

82. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

83. Спірні правовідносини стосуються захисту прав нового кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою та поділений на два окремих об'єкти нерухомого майна.

84. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

85. Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

86. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

87. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 зазначала, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

88. У пунктах 9.8 - 9.10 постанови від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний правовий висновок, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

89. При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

90. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Відтак, у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

91. За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

92. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine», заява № 43768/07).

93. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

94. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

95. Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

96. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

97. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).

98. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

99. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 сформульовано висновок, відповідно до якого добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Подібний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

100. Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 конкретизувала висновки і зазначила, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. При вирішенні таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

101. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

102. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

103. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

104. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна квартира була придбана відповідачем ОСОБА_4 у 2015 році та відчужена останнім у

2020 році на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_1 за час відсутності відомостей про її обтяження іпотекою у відповідних державних реєстрах.

105. Суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, надав належну правову оцінку обставинам відчуження спірного нерухомого майна на користь відповідачів, зокрема відсутності з

2013 року в державних реєстрах відомостей про обтяження майна іпотекою, а також наявності обставин, які б свідчили про усвідомлення відповідачами факту придбання саме іпотечного майна, дійшов загалом правильного висновку про недоведеність позивачем факту недобросовісності дій відповідачів при набутті права власності на спірну квартиру та наявності підстав для втручання в їх право власності у спосіб, заявлений позивачем.

106. В контексті доводів касаційної скарги щодо недобросовісності дій відповідачів при відчуженні ОСОБА_4 спірної квартири на користь неповнолітніх дітей та її подальший поділ, колегія суддів зауважує, що

ОСОБА_4 набув право власності на спірний об`єкт нерухомості у 2015 році за відсутності відповідних відомостей у державних реєстрах про обтяження його іпотекою, безперешкодно користувався ним протягом 5 років та цілком вільно використав своє право на відчуження належної йому нерухомості. Обставин, які могли в свідчити про недобросовісність дій відповідачів судами попередніх інстанцій не встановлено та позивачем не зазначено.

107. Посилання касаційної скарги на наявність з 2013 року судових спорів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, що, на думку заявника, свідчить про можливість усвідомлення відповідачами негативних наслідків, колегія суддів відхиляє, як такі, що ґрунтуються на припущеннях.

108. Судом першої інстанції надано обґрунтовану правову оцінку обставинам набуття права власності відповідачами на спірну квартиру, враховано тривалу відсутність відомостей в державних реєстрах про її обтяження іпотекою та не здійснення попереднім кредитором достатніх дій щодо реалізації свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили у 2015 році, у зв`язку із чим загалом правильно зазначено про відсутність правових підстав для висновку про недобросовісність набувачів спірного майна.

109. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів.

110. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

111. Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції, з огляду на встановлені у цій справі обставини та надану правову оцінку доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі ТОВ «Вердикт Фінанс» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня

2023 року.

112. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні суду першої інстанції, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

113. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

114. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції загалом правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на те, що законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції було помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ «Вердикт Фінанс» та скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

115. Крім того, тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

116. Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

117. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17,

від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі

№ 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.

118. З огляду на наявність підстав для скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року щодо розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи також підлягає скасуванню, як похідне судове рішення.

Керуючись статтями 402 403 409 412 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду