Історія справи

Постанова ВССУ від 12.03.2026 року у справі №521/4005/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року

м. Київ

справа № 521/4005/19

провадження № 61-11660св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року в складі судді Граніна В. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою.

Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири загальною площею 29,7 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали спадкової справи свідчать про те, що із заявами про прийняття спадщини звертались відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Проте свідоцтва про право на спадщину їм не видавалися.

Тому позивач вважав себе правонаступником відумерлого майна та просить визнати за ним право власності на зазначену квартиру.

Одеська міська рада з урахуванням уточнення позовних вимог просила (т.1, а.с. 125):

визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з однокімнатної квартири загальною площею 29,7 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою;

визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності визнано неподаною і повернено позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року позов Одеської міської ради задоволено.

Визнано спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з однокімнатної квартири загальною площею 29,7 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою.

Визнано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що жоден із відповідачів не підтвердив своє право на спадщину, а тому їм не були видані свідоцтва про право на спадщину.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Кожен з відповідачів знав про знаходження справи в Малиновському районному суді м. Одеси, що підтверджується матеріалами справи, але будь-яких встановлених національним законодавством заходів не застосовував. Надалі при встановленні судом в установленому законом порядку своїх прав на отримання спадщини кожен з відповідачів має право звернутись з вимогами про скасування даного рішення за нововиявленими обставинами.

Спадщина, на підставі рішення суду визнана відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. До звернення з заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно з цим інтересом у територіальної громади існує обов`язок звернутися до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою. Тому з метою захисту майнового права і законного інтересу громади м. Одеси представник Одеської міської ради звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Оскільки належні спадкоємці як за заповітом, так і за законом до майна померлої ОСОБА_4 відсутні, що підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи той факт, що заява про визнання спадщини відумерлою подана у встановлений законом строк, існують підстави для її задоволення та визнання спірної квартири відумерлою.

З огляду на те, що спадкове майно після смерті ОСОБА_4 у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнано судом відумерлою спадщиною, то вимоги позивача про визнання права власності на спірну квартиру за територіальною громадою в особі Одеської міської ради є обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які зазначили, що проживали з померлою однією сім`єю. Проте жодна із указаних осіб не підтвердила своє право на спадщину (рішення суду про проживання з померлою ОСОБА_4 однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини, яке вступило в законну силу), у зв`язку з чим їм не було видано свідоцтво про право на спадщину.

ОСОБА_1 не є спадкоємцем, тобто особою, яка прийняла спадщину в розумінні норм ЦК України. Інші спадкоємці ОСОБА_4 відсутні.

При цьому заява про визнання спадщини відумерлою подана Одеською міською радою у встановлений законом строк.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для визнання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , зокрема на квартиру, відумерлою та визнання за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на неї.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона є особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , з якою проживала разом однією сім`єю понад 5 років до часу відкриття спадщини і придбала спірну квартиру разом із ОСОБА_4 за їх спільні кошти, є неспроможними. Постановою Одеського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції в указаній справі виходив з недостатності доказів того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю саме із вересня 2012 року. Рішення апеляційного суду набрало чинності 28 червня 2023 року. Також особа, яка подала апеляційну скаргу, не довела належними, допустимими і достатніми доказами факт придбання квартири за їхні спільні із ОСОБА_4 кошти.

Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів зроблений судом висновок або свідчили б про неправильну оцінку судом доказів, які надані сторонами, та неправильне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

при розгляді справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам і обставинам. Це мало наслідком ухвалення незаконного і необґрунтованого судового рішення;

під час вирішення цієї справи суди попередніх інстанцій належним чином не врахували висновок у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в справі № 712/14171/21 (провадження № 61-10639св22);

вона як спадкоємець четвертої черги не пропустила строк для прийняття спадщини, і саме за її заявою була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, ігноруючи цей факт, суд безпідставно визнав спадщину відумерлою. На цей час вона разом з дочкою проживає у спірній квартирі, сплачує комунальні платежі, іншого житла не має;

ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

з початку повномасштабного вторгнення рф до України вона знаходилась як біженка за кордоном в Чеській Республіці. Тому жодних судових повісток їй не надходило, про дату слухання їй нічого не було відомо, повний текст судового рішення вона не отримувала. Лише у липні 2024 року вона повернулась до України і відразу звернулась до суду з заявою щодо ознайомлення з матеріалами справи та отримання повних текстів судових рішень попередніх інстанцій. Отже, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги взагалі не повідомив їй про існування та розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Таким чином, було порушене її право на доступ до правосуддя.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2024 року від Одеської міської ради надійшов відзив, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:

касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам процесуального законодавства, встановленим до форми та змісту касаційної скарги, зокрема, щодо зазначення підстави, передбаченої статтею 389 ЦПК України, на якій подається касаційна скарга. Так, ОСОБА_1 вказує, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 392 ЦПК України, а судом апеляційної інстанції не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в справі № 712/14171/21. Проте, про який саме висновок Верховного Суду у цій справі вказує відповідач, зі змісту касаційної скарги незрозуміло;

справа № 521/4005/19 розглядалася в порядку позовного провадження, а ОСОБА_1 є відповідачем у цій справі, тобто позов Одеської міської ради було подано саме до ОСОБА_1 із метою дотримання принципу змагальності. Водночас справа № 712/14171/21 розглядалась в порядку окремого провадження. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції, визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в справі № 712/14171/21 суд вказав, що особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, хоч і подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, проте без постановлення відповідного судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю не підтвердила свого права на спадкування. Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в справі № 712/14171/21;

за змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, ОСОБА_1 була обізнана про справу № 521/4005/19, яка розглядалася судами попередніх інстанцій з 2019 року. При цьому, якщо на момент розгляду справи № 521/4005/19 в суді першої інстанції ОСОБА_1 вважала, що мала право на спадкування після смерті як спадкоємець четвертої черги спадкування, то вона повинна була, будучи відповідачем у справі, довести своє право на спадкування після смерті ОСОБА_4 належними, достатніми та допустимими доказами. У свою чергу, відсутність права ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_4 підтверджено постановою Одеського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в справі № 521/16749/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року;

скаржник не надала судам належних, допустимих і достатніх доказів, які б дали змогу дійти беззаперечного висновку про те, що вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вересня 2012 року до вересня 2017 року. Більш того, такі докази відсутні як у матеріалах справи № 521/16749/21, так і у матеріалах справи № 522/2960/20. Тому рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального і додержанням норм процесуального права;

подання ОСОБА_1 необґрунтованої та безпідставної касаційної скарги на судові рішення порушує принцип правової визначеності. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. При цьому переоцінка встановлених судами обставин нівелює правове значення судового рішення та створює можливості для прийняття судами протилежних судових актів з одних і тих самих питань, що не лише негативно відображається на якості правосуддя, а й суперечить сутності правової держави. Тому скаржник не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що має на меті домогтися повторного слухання справи і ухвалення нового рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року касаційну ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 29 листопада 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 521/4005/19 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У грудні 2024 року матеріали справи № 521/4005/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 грудня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в справі № 712/14171/21; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою (частина перша статті 368 ЦПК України).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон) щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у зв`язку з чим певні статті ЦПК України були викладені в редакції вказаного Закону.

У частині п`ятій статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23) зазначено, що: «відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначено, що: «процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України».

Аналіз матеріалів цієї справи свідчить, що:

справа за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою перебуває у провадженні судів з 2019 року;

апеляційний перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року ініційовано за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в якій вона вказала свої контактні дані (номер телефону та електронну адресу) (т.1, 222 - 226);

ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року, а ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено та призначено справу на 12 жовтня 2021 року (т. 2, а. с. 22-23);

відповідно до довідкового та супровідного листа від 16 березня 2021 року копії вказаних ухвал та повістки направлені на адресу учасників справи, зокрема й ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 24, 25);

згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали ОСОБА_1 отримала 24 червня 2021 року (т. 2, а. с. 40), а 25 жовтня 2021 року вона разом з адвокатом ознайомилась із матеріалами справи на підставі заяви від 12 жовтня 2021 року (т. 2, а. с. 41-43);

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 брали участь у судовому засіданні, яке було призначена на 12 жовтня 2021 року (т. 2, а. с. 51-52);

надалі розгляд справи в апеляційному суді неодноразово відкладався, оскаржена постанова ухвалена 31 жовтня 2023 року (т. 2. а. с. 144-147);

згідно з актом від 17 січня 2023 року № 16 в Одеському апеляційному суді призупинено роботу сектору поштової експедиції (т. 2, а. с. 92);

про судове засідання, призначене на 13 червня 2023 року ОСОБА_1 повідомлялась шляхом направлення електронного листа за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставкою повідомлення у додаток «Viber», а також шляхом направлення поштового відправлення представнику ОСОБА_5 (т.2, а.с.114-115, 118, 121);

09 червня 2023 року від ОСОБА_1 на електронну адресу суду з поштової скриньки адвоката Ковальчука О. « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13 червня 2023 року, на іншу дату, оскільки вона має намір особисто брати участь у судовому засіданні. Крім того, зазначала, що станом на подання клопотання знаходиться за межами України (т. 2, а. с. 127);

згідно з довідкою від 13 червня 2023 року судове засідання, яке призначене на 13 червня 2023 року не відбулося, розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2023 року (т.2, а.с. 128);

відповідно до довідкового листа від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 планувалось повідомити про судове засідання, призначене на 31 жовтня 2023 року шляхом направлення повістки за двома адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; за двома електронними адресами ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , і за номером телефону НОМЕР_1 (т. 2, а. с. 131);

відповідно до довідок документ в електронному вигляді «Судова повістка-повідомлення про судове засідання в справі цивільній» від 19 вересня 2023 року надіслано 19 вересня 2023 року одержувачу на його електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, згідно з довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» судова повістка була направлена на номер телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) (т. 2, а. с.132 зворот, 133, 133 зворот);

проте у матеріалах справи відсутні рекомендовані повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення (повістки про судове засідання, призначене на 31 жовтня 2023 року) чи її представнику, а також заявка ОСОБА_1 про можливість направлення такої повістки у додаток «Viber».

Таким чином, ОСОБА_1 , яка подала касаційну скаргу, або її представник про дату, час і місце судового засідання апеляційного суду належним чином не повідомлялась.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Оскільки касаційний суд встановив підстави для обов`язково скасування постанови апеляційного суду, то інші підстави касаційного оскарження касаційним судом не аналізуються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков