Історія справи

Постанова ВССУ від 05.02.2024 року у справі №753/9465/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 753/9465/22

провадження № 61-16252св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко Валентина Онисімівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року в складі судді Гусак О. С. та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

На обґрунтування позову зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 17 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В. О. відкрито спадкову справу № 13/2020 після смерті батька та видано свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вже після смерті батька його колишня дружина ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_4 , у 2013 році. Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року заочне рішення Дарницького районного суду від 14 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 закрито у зв`язку зі смертю позивача.

Батько розірвав шлюб з відповідачем в 2013 році, з 2012 року вони не проживали разом, їй було добре відомо, що вона не є дружиною батька. За всі ці роки вона періодично навідувалась до батька, але не з метою надання допомоги хворій літній людині, а з метою створення видимість перебування з ним у шлюбних стосунках.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані та потребував допомоги сторонніх осіб, в тому числі дружини, яка повинна була піклуватись про нього, однак ОСОБА_3 з ним не проживала, не вела спільне господарство, та не доглядала його, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачі не довели наявність підстав для усунення відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування за законом.

Жоден з наданих суду медичних документів не містить лікарського висновку про стан здоров`я ОСОБА_4 , відповідно до якого він потребував стороннього допомоги саме у зв`язку з перебуванням у безпорадному стані.

Показання допитаних в суді першої інстанції свідків також не підтверджують той факт, що ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги саме від ОСОБА_3 , а остання, маючи можливість надавати таку допомогу, свідомо ухилилася від її надання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 192/875/17, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 19 липня 2021 року в справі № 127/11408/19, від 16 листопада 2021 року в справі № 904/2104/19, від 15 червня 2022 року в справі № 462/3625/15-ц, від 07 листопада 2022 року в справі № 318/623/19, від 16 листопада 2022 року в справі № 335/2566/18, від 01 лютого 2023 року в справі № 308/7880/16-ц, від 05 квітня 2023 року в справі № 357/8975/20, від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21, від 04 жовтня 2023 року в справі № 640/17257/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Визначення поняття безпорадного стану є юридичним поняттям, яке базується на оцінці ступеня прояву наявних захворювань, що впливають (обмежують) на життєдіяльність особи. Лікар при встановленні діагнозу не використовує термін «безпорадний стан».

Згідно висновку експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи від 29 липня 2022 року Центру судово-медичних експертиз «МІБІ-Лекс», який виготовлено на замовлення позивачів, у ОСОБА_4 були наявні численні захворювання ендокринної, серцево-судинної, опорно-рухової, нервової систем організму, тому постійно існувала необхідність в сторонньому догляді.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 його шлюб з ОСОБА_3 було розірвано рішенням суду, яке скасоване після його смерті.

Відповідач, заперечуючи проти перебування спадкодавця у безпорадному стані, не скористалася своїм процесуальним правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, відтак не спростувала вказану обставину.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

26 грудня 2023 року справа № 753/9465/22 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є синами ОСОБА_4

20 вересня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1362.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 20 вересня 2011 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 .

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року у справі № 2602/2827/12 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розірвано шлюб, зареєстрований 20 вересня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу закрито.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_4 та відноситься до спадкоємців першої черги.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_9 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з чим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В. О. заведено спадкову справу за № 13/2020.

З медичної документації, наданої позивачами, зокрема виписних епікризів з медичної картки стаціонарного хворого із клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, та отриманої на запит суду виписки із амбулаторної картки вбачається, що ОСОБА_4 мав ряд хронічних захворювань.

Згідно висновку експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи від 29 липня 2022 року Центру судово-медичних послуг «МІБІ-Лекс», наданого позивачами, у ОСОБА_5 були наявні численні захворювання ендокринної, серцево-судинної, опорно-рухової, нервової систем організму, які станом на 2013 рік і в подальшому як кожне окремо, так і в сукупності, призводили до значного обмеження в виконанні фізичних навантажень, пересуванні, що виникають в повсякденному побуті (обмеження життєдіяльності), що проявлялося: порушенням самообслуговування (захворювання серцево-судинної системи та захворювання судин головного мозку); порушенням пересування (захворювання серцево-судинної системи, захворювання судин головного мозку, захворювання опорно-рухового апарату, ендокринологічні захворювання), і тому постійно існувала необхідність у сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця-відповідача, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Встановивши, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та його потреби в наданні допомоги саме ОСОБА_3 , а також докази того, що відповідач свідомо не виконувала обов`язок щодо надання допомоги спадкодавцю, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м Києва від 31 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м Києва від 31 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко