Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/17257/16

провадження № 61-4077св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: арбітражний керуючий Корольов Вадим Вячеславович, Бондаренко Олег Петрович, Чернишенко Микита Олександрович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович, Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємця Івана Олександровича, Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , про визнання торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу проведення аукціону, визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину, відновлення права власності, усунення перешкод у користуванні майном

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, які прийняті до розгляду ухвалою місцевого суду від 28 листопада 2019 року, просила:

визнати недійсним проведення 15 червня 2011 року аукціону щодо частини предмета іпотеки - 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого Київською районною радою міста Харкова 15 березня 2005 року;

визнати недійсним та скасувати протокол № 8 проведення аукціону від 15 червня 2011 року з реалізації частини предмета іпотеки - 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого Київською районною радою міста Харкова 15 березня 2005 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між арбітражним керуючим ОСОБА_5 та фізично особою ОСОБА_3 , посвідчений 09 лютого 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. та зареєстрований в реєстрі за № 241, згідно з яким було відчужено 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 133,4 кв. м, житловою площею 86,7 кв. м, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого Київською районною радою міста Харкова 15 березня 2005 року, вилучити незаконний запис державного реєстратора про право власності;

визнати відсутність в арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_5 права здійснювати організацію та продаж майна, що відноситься до житлового фонду, та окремого продажу частини предмета іпотеки - 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 133,4 кв. м, житловою площею 86,7 кв, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого Київською районною радою міста Харкова 15 березня 2005 року;

визнати недійсним та скасувати протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року у справі № 2-102/08/10;

визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, затверджений в.о. начальника Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 19 січня 2012 року, - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року у справі № 2-102/08/10;

визнати недійсним свідоцтво від 20 січня 2012 року, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємцем І.О. та зареєстроване в реєстрі за № 112, про належність йому на праві власності - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 133,4 кв. м, житловою площею 86,7 кв. м, що належала ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року № 2-102/08/10, вилучити незаконний запис державного реєстратора про право власності;

визнати відсутнім право Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (раніше - Київський відділ державної виконавчої служби Харківського управління юстиції) щодо окремого продажу частини предмета іпотеки - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 133,4 кв. м, житловою площею 86,7 кв. м, що належала ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року у справі № 2-102/08/10, при виконанні судового рішення про стягнення заборгованості у виконавчому провадженні;

визнати відсутнім право щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 09 лютого 2012 року, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 241, згідно з яким було відчужено 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 133,4 кв. м, житловою площею 86,7 кв, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого Київською районною радою міста Харкова 15 березня 2005 року;

визнати відсутнім право щодо видачі ОСОБА_3 та посвідчення свідоцтва від 20 січня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О., зареєстрованого в реєстрі за № 112, про належність йому на праві власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 133,4 кв. м, житловою площею 86,7 кв, що належала ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року у справі № 2-102/08/10;

витребувати у ОСОБА_4 на її користь чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Орловської В. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 квітня 2017 року, індексний номер 34968698;

відновити право власності шляхом визнання за нею права власності на майно - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_4 , вилучити незаконний запис державного реєстратора про право власності;

усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселити з цієї квартири ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 24 квітня 2005 року між нею і Акціонерним товариством банком «Форум» (далі - АТ банк «Форум», банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум), був укладений кредитний договір № 0014/05/12-Z, за умовами якого банк надав їй кредит в розмірі 46 500,00 дол. США зі сплатою 15 % річних, строком повернення до 20 квітня 2015 року.

29 квітня 2005 року між банком і її колишнім чоловіком ОСОБА_7 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором був укладений договір поруки № 0014/05/12-Z (П).

Крім того, 29 квітня 2005 року між нею і банком був укладений договір іпотеки № 0014/05/12-Z (І) за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана під час шлюбу з ОСОБА_7 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2006 року у справі № 2-4724/06/04 зареєстрований між нею і ОСОБА_7 шлюб розірвано, а рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року у справі № 2-102/08/10 за кожним із подружжя визнано право власності на 1/2 частини вказаної квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-874/09/17 з неї та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2005 року № 0014/05/12-Z в розмірі 281 099,05 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2010 року у справі № Б-50/218-09 фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2010 року скасовано, провадження у справі № Б-50/218-09 припинено.

В межах процедури банкрутства 15 червня 2011 року ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_5 на Товарній біржі «Правопорядок» провів біржові торги з примусової реалізації предмета іпотеки - 1/2 квартири АДРЕСА_1 .

Результати біржових торгів були оформлені протоколом проведення аукціону № 8, згідно з яким переможцем торгів визначено ОСОБА_3 , сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця, становить 122 130,00 грн.

19 лютого 2012 року між арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини вказаної квартири.

27 квітня 2017 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив вказану квартиру ОСОБА_4 .

На думку позивачки, під час реалізації спірної квартири були порушені вимоги Закону України «Про іпотеку» та процедура проведення аукціону (торгів) як належної їй частини спірної квартири, так і частини, яка належала ОСОБА_6 . Зокрема, визначена у висновку про оцінку майна від 20 квітня 2011 року є суттєво заниженою та не відповідає вартості майна, зазначеній у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 вересня 2013 року № 4329; проведення аукціону, а не публічних торгів свідчить про свідоме порушення порядку продажу майна, яке є предметом іпотеки.

Також позивачка посилалася на те, що арбітражний керуючий ОСОБА_5 , а в подальшому ОСОБА_3 не мали права відчужувати вказане нерухоме майно, оскільки порушення процедури банкрутства та незаконність подальших дій ліквідатора підтверджені судовим рішенням. Оскільки спірна квартира вибула з володіння власника незаконно, вона підлягає витребуванню в останнього набувача. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 07 грудня 2021 року позов залишив без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту порушеного права: оскільки на момент пред`явлення позову вже відбулася процедура банкрутства ФОП ОСОБА_1 , під час якої було реалізовано на торгах її майно, тому оскарження торгів та всі похідні вимоги повинні розглядатися в межах справи про банкрутство.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 припинено. Таким чином, у суду першої інстанції не було підстави вважати, що питання оскарження торгів у процесі процедури банкрутства та всі похідні вимоги, заявлені позивачкою у цій справі, мають розглядатися в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому відмовив у задоволенні позову за недоведеністю.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішення зазначила, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2021 року у справі № 643/17966/14 та постановах Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 922/600/17, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 25, частин першої та другої статті 26, частини восьмої статті 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон про банкрутство).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що продаж частини квартири в процедурі банкрутства відбувся без її виділення в натурі, що призвело до зниження вартості ліквідаційної маси. Також суди не врахували, що арбітражний керуючий відчужив 1/2 спірної квартири всупереч частині першій статті 26 Закону про банкрутство. Обґрунтовуючи оскаржувані судові рішення, суди незаконно послалися на Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), який на час проведення аукціону не існував.

У травні 2023 року представник ОСОБА_9 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

У травні 2023 року ОСОБА_3 також подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 24 квітня 2005 року між АТ банк «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0014/05/12-Z, за умовами якого банк надав позичальниці кредит в розмірі 46 500,00 дол. США під 15 % річних, з кінцевим строком погашення до 20 квітня 2015 року.

29 квітня 2005 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і колишнім чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 0014/05/12-Z (П).

Крім того, 29 квітня 2005 року між ОСОБА_1 і банком був укладений договір іпотеки № 0014/05/12-Z (І), за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана позивачкою під час шлюбу з ОСОБА_7 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2006 року у справі № 2-4724/06/04 зареєстрований між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 шлюб розірвано.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року у справі № 2-102/08/10, за кожним із подружжя визнано право власності на 1/2 частини вказаної квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-874/09/17 із ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2005 року № 0014/05/12-Z в розмірі 281 099,05 грн.

У грудні 2009 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій просила визнати її банкрутом. Ліквідатор сформував ліквідаційну масу, до складу якої увійшла також 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2010 року у справі № Б-50/218-09 ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2010 року ліквідатором ФОП ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Корольова В. В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора Корольова В. В.

При здійсненні ліквідаційної процедури ліквідатор ОСОБА_5 уклав договір від 20 квітня 2011 року № 20-04/11 для проведення незалежної оцінки, на виконання якого складено звіт про оцінку 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , визначено ліквідаційну вартість об`єкта оцінки в сумі 53 100,00 грн. 29 квітня 2011 року проведено рецензування звіту про оцінку майна.

11 травня 2011 року ліквідатор ОСОБА_5 уклав з Товарною біржою «Правопорядок» угоду про проведення аукціону з реалізації майна боржника. У газеті «Біржовий вісник «Правопорядок» від 17 травня 2011 року № 16-0 (53) було розміщено оголошено про продаж майна боржника.

15 червня 2011 року відбувся аукціон щодо продажу майна ФОП ОСОБА_1 , на якому переможцем визначено ОСОБА_3 , який запропонував найвищу ціну - 122 130,00 грн.

Згідно з випискою від 28 жовтня 2011 року № 15 ОСОБА_3 перерахував кошти за купівлю майна в сумі 122 130,00 грн.

З пояснень ПАТ «Банк «Форум» від 10 листопада 2011 року відомо, що після конвертації грошових коштів, які банк отримав від процедури торгів, а саме 15 288,18 дол. США (122 130,00 грн) вони були спрямовані на погашення суми боргу за кредитом. 18 листопада 2011 року залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 476,37 дол. США був погашений в повному обсязі поручителем ОСОБА_7 , і на час розгляду справи заборгованості ОСОБА_1 перед банком немає. Банк як іпотекодержатель до боржників не має жодних претензій.

09 лютого 2012 року між арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом і зареєстрований в реєстрі за № 241.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів, що відбулися 17 січня 2012 року з реалізації арештованого (іпотечного) нерухомого майна, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 133,4 кв. м, житловою - 87,6 кв. м; скасування протоколу проведення прилюдних торгів від 17 січня 2012 року з реалізації арештованого (іпотечного) нерухомого майна. Зазначене рішення набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, припинено підприємницьку діяльність ФО-П ОСОБА_1 , визнано погашеними вимоги, які не задоволені за недостатністю майна банкрута, провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року скасовано з посиланням на те, що вимоги кредиторів, які погашені, не є безспірними в розумінні Закону про банкрутство, провадження у справі про банкрутство припинено.

Згідно з відповіддю Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), наданою на виконання ухвали про витребування доказів, зазначено, що надати копії матеріалів ВП № 16284769 та ВП № 27819452 не можливо у зв`язку зі знищенням виконавчих проваджень, переданих до архіву.

27 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Орловською В. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1006.

У відповіді Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 28 травня 2020 року зазначено, що в наявних архівних матеріалах немає інформації про актуальний стан державної реєстрації права власності, лише містяться реєстраційні відомості станом на 31 грудня 2012 року. Згідно з архівними матеріалами реєстрацію права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 проведено за ОСОБА_7 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року. Право власності на 1/2 частини квартири станом на 31 грудня 2012 року перейшло від ОСОБА_8 до ОСОБА_3 на підставі свідоцтва від 20 січня 2012 року № 112, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємцем І. О.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2011 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2018 року, позов ОСОБА_3 до арбітражного керуючого Корольова В. В., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О. про зобов`язання вчинення нотаріальних дій задоволено частково. Скасовано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 вересня 2011 року, винесену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємцем І. О. Зобов`язано приватного нотаріуса Ємця І. О. виключити запис № 1939625 (контрольна сума 86Е176ВБ46) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 , внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Слоневською Д. В. на підставі договору іпотеки від 29 квітня 2005 року № 0014/05/12-Z(І) (реєстровий номер 960), укладеного між ОСОБА_1 і АТ банк «Форум». Зобов`язано приватного нотаріуса Ємця І. О. вилучити запис № 1939629 (контрольна сума 36ЕДВАЕ101) з Державного реєстру іпотек щодо квартири АДРЕСА_1 , внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Слоневською Д. В. на підставі договору іпотеки від 20 березня 2006 року № 12006-036/06Р (реєстровий номер 580), укладеного між ОСОБА_1 і АТ банк «Форум». Зобов`язано арбітражного керуючого Корольова В. В. укласти з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ціною 53 100,00 грн. Зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємця І. О. за відсутності правовстановлюючих документів посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ціною 53 100,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2011 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2018 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов`язання вчинення нотаріальних дій відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.

Щодо вимог позивачки про дотримання процедури реалізації належної їй частини спірної квартири

Згідно з частиною першою статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Результат аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України дає підстави для висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

У цій справі суд встановив, що постановою Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2010 року ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

1/2 частина спірної квартири вибула з володіння позивачки під час ліквідаційної процедури у справі № Б-50/218-09 за результатами продажу майна боржника ФОП ОСОБА_1 на аукціоні, проведеному 15 червня 2011 року ліквідатором - арбітражним керуючим ОСОБА_5 на Товарній біржі «Правопорядок».

Результат проведеного аукціону оформлений договором купівлі-продажу від 09 лютого 2012 року, укладеним між ліквідатором ФОП ОСОБА_1 - арбітражним керуючим ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем.

Відповідно до частин другої та третьої статті 30 Закону про банкрутство ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України (частина десята статті 30 Закону про банкрутство).

Таким чином, порядок реалізації належної позивачці 1/2 частини квартири визначався Законом про банкрутство та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Разом з цим, апеляційний суд як на підставу відмови у задоволенні позову, зокрема, застосував до спірних правовідносин Порядок № 2831/5, який на час проведення аукціону та торгів не існував, тобто суд застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Апеляційний суд залишив поза увагою доводи позивачки щодо порушення вимог вказаних законів під час проведення аукціону.

Процедура проведення аукціону у справі про банкрутства складається з чотирьох етапів її організації: передпідготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону, узгодження умов реалізації заставного майна з забезпеченим кредитором, визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів. Порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже, вирішуючи спір щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з етапів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 910/3638/15-г).

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивачка не довела порушення процедури при проведені аукціону з реалізації належної їй частини майна.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що в ухвалі Господарського суду Харківської області від 05 листопада 2014 року у справі № 922/2398/14 за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Товарної біржі «Правопорядок», арбітражного керуючого Корольова В. В., треті особи: ОСОБА_3 , ПАТ «Банк «Форум» про визнання такими, що не відбулися біржові торги з реалізації нерухомого майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 встановлено порушення процедури проведення оспорюваного аукціону.

Розглядаючи зазначену справу господарський суд встановив, що публікація оголошення відбулася в газеті «Біржовий вісник» від 17 травня 2011 року № 16-0 (53) в якому зазначено, що заявки на участь у аукціоні приймаються до 17 год. 10 червня 2011 року, а мали прийматися б до 12 червня 2011 року, а сам аукціон мав бути проведений не раніше ніж 17 червня 2011 року. Згідно з протоколом проведення аукціону від 15 червня 2011 року № 8 переможцем став ОСОБА_3 , водночас за результатами протоколу проведення аукціону від 15 червня 2011 року № 8 договір купівлі-продажу укладений лише 09 лютого 2012 року, тобто з пропуском 10 денного строку, визначеного пунктами Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448.

Крім того, апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам позивачки щодо заниження вартості спірного майна під час проведення аукціону.

Так, ОСОБА_1 вказувала на те, що визначена у висновку про оцінку майна від 20 квітня 2011 року початкова ціна 1/2 частини квартири є суттєво заниженою та не відповідає вартості майна, зазначеній у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 вересня 2013 року № 4329. Згідно з цим висновком вірогідна вартість квартири станом на 15 червня 2011 року складала 819 515,00 грн, що за курсом дол. США 7,97 грн було еквівалентно 102 825,00 дол. США. Тобто вартість 1/2 частини квартири становила 409 575,00 грн. Крім того позивачка звертала увагу на те, що інша 1/2 частини квартири, в порядку поділу майна подружжя була реалізована на прилюдних торгах у 2011-2012 роках за 177 514,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

У постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 927/1184/15 викладено висновок про те, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Ціна, за якою майно реалізується на торгах, безпосередньо впливає на обсяг зобов`язань боржника, які будуть погашені, що свідчить про порушення його прав спірним правочином.

Отже, позивачка надала докази, які вказують на порушення її прав при проведенні аукціону, зокрема щодо визначення початкової вартості спірного майна, яка станом на час аукціону була майже у вісім разів вищою, ніж зазначена у звіті про оцінку, у якому визначено ліквідаційну вартість об`єкта оцінки в сумі 53 100,00 грн.

Не надавши цим доводам правової оцінки, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про не доведення позивачкою порушення її прав при проведенні аукціону з реалізації належної їй частини квартири.

Таким чином, вимоги позивачки в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна на аукціоні, які є належним способом захисту порушеного права в спірних правовідносинах є обґрунтованими та доведеними.

Водночас під час розгляду цієї справи відповідачі та банк заявили про застосування наслідків пропуску позивачкою позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До вимог про оскарження аукціону з реалізації майна фізичної особи - боржника в процедурі ліквідації застосовується спеціальна позовна давність.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» аукціон, конкурс може бути припинено і об`єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органу приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Отже, у справах про визнання недійсними аукціону з реалізації майна фізичної особи - боржника в процедурі ліквідації підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Аукціон з реалізації майна боржника відбувся 15 червня 2011 року, а 09 лютого 2012 року між арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу за наслідками його проведення.

Матеріали цієї справи свідчать про те, що позиваці було відомо про проведення аукціону як мінімум з 15 листопада 2011 року.

У 2014-2015 роках позивачка зверталася до судів з вимогами про визнання недійсним аукціону. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 листопада 2014 року припинено провадження у справі № 922/2398/14, а ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2016 року у справі № 640/11683/15-ц позов залишено без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 зазначено, що пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Не перериває перебігу такого строку подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Таким чином, звертаючись до суду з цим позовом у листопаді 2016 року позивачка пропустила позовну давність та не навела об`єктивних причин для поновлення цього строку.

Враховуючи зазначене, у задоволенні обґрунтованої частини вимог позову слід відмовити через пропуск позивачкою позовної давності.

Інші ж вимоги позивачки в частині організації та проведення аукціону, його оформлення не підлягають задоволенню з огляду на обрання позивачкою неналежного способу захисту порушеного права в цій частині.

Не підлягають і задоволенню вимоги позивачки в частині витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння, відновлення права власності шляхом визнання права власності на 1/2 частини кватири та вилученням запису про право власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення, оскільки ці вимоги є похідними від ефективної вимоги про визнання недійсним договору укладеного за результатами проведення аукціону, в задоволенні якої відмовлено через пропуск позовної давності.

Щодо вимог про дотримання процедури реалізації частини спірної квартири, яка належала ОСОБА_6 .

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Апеляційний суд виходив з того, що вимоги позивачки, зокрема в частині недодержання процедури проведення публічних торгів щодо реалізації в межах виконавчого провадження 1/2 частини квартири, належної її колишньому чоловіку, є похідними.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки ці вимоги за своїм змістом є самостійними вимогами.

Водночас апеляційний суд правильно виходив з того, що позивачка не довела факту порушення її прав при реалізації належної ОСОБА_6 1/2 частини квартири, оскільки рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року у справі № 2-102/08/10 за кожним із колишнього подружжя визнано право власності на 1/2 частини вказаної квартири, тобто це майно її не належить.

При цьому апеляційний суд встановив, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів, що відбулися 17 січня 2012 року з реалізації арештованого (іпотечного) нерухомого майна. Отже, зазначеним рішенням підтверджено законність проведення вказаних торгів.

Таким чином, в задоволенні зазначених вимог слід було відмовити за їх необґрунтованістю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене оскаржувану постанову необхідно змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов