Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 337/6000/15-ц

провадження № 61-1302св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - ОСОБА_5, житлово-будівльний кооператив «Трансформаторщик-13»,

третя особа - приватний нотаріус Корнієнко Яна Сергіївна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2016 року у складі судді Курбатової О. М. та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2016 року у складі суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, житлово-будівельного кооперативу «Трансформаторщик-13» (далі-ЖБК «Трансформаторщик-13» про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_7 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1

Спадкоємцями першої черги після смерті батька є вона та її рідний брат - ОСОБА_5, який проживає у спірній квартирі.

ОСОБА_4, посилаючись на відмову нотаріуса в оформленні спадщини з підстав відсутності у неї правовстановлюючих документів на квартиру та на відсутність у неї можливості у наданні цих документів, оскільки вони знаходяться у ОСОБА_5, який відмовляється їх надати, просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 та стягнути з ОСОБА_5 на її користь 1886 грн 90 коп. витрат по сплаті судового збору, 175 грн витрат за отримання копії правовстановлюючого документу, 2108 грн 80 коп витрат на правову допомогу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування. В обґрунтування своїх вимог указував, що він проживав у спірній квартирі разом із батьком. З 2010 року батько хворів і потребував стороннього догляду, який здійснював лише він - готував їжу, купував ліки.

ОСОБА_4 ухилялась від надання допомоги батьку, який через свій похилий вік і стан здоров'я потребував догляду, не цікавилась станом його здоров'я, у зв'язку з чим і на підставі частини п'ятої статті 1224 ЦК України позивач просив суд усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 та стягнути понесені ним судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено: визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року; стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача 1886 грн 90 коп витрат по сплаті судового збору; 175 грн витрат за отримання копії правовстановлюючого документа; 2108 грн 80 коп. витрат на правову допомогу. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька і виконала передбачені статтями 1268 - 1270 ЦК України вимоги для прийняття спадщини, а передбачені частиною п'ятою статті 1224 ЦК України обставини для усунення її від права на спадкування не встановлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2016 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2016 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, і судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У вересні 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2016 рокута ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки судами не досліджено надані докази, які підтверджують вимоги зустрічного позову.

24 жовтня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

У грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2016 року, які мотивовані тим, що доводи касаційної скарги ОСОБА_5 є необґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі наданих сторонами доказів і встановлених обставин у справі та з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ЖБК «Трансформаторщик-13», третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я. С., про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Запорізького округу Корнієнко Я. С., ЖБК «Трансформаторник-13», про усунення від права спадкування призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_7 був членом ЖБК «Трансформаторщик-13» та відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Запорізької обласної державної адміністрації від 16 липня 2012 року, був власником квартири АДРЕСА_1 за яку повністю вніс пайовий внесок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, і на вказану квартиру відкрилась спадщина. Заповіту померлий не склав.

Спадкоємцями першої черги за законом майна померлого ОСОБА_7 є його діти: донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5, які прийняли спадщину шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця - тобто, виконали передбачені статтями 1268 - 1270 ЦК України вимоги.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я. С. від 22 вересня 2015 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у зв'язку з ненаданням спадкоємцем правовстановлюючих документів на нерухоме спадкове майно.

Відповідно до статей 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З огляду на наведене та враховуючи, що оригінал правовстановлюючого документа на спірну квартиру знаходиться у ОСОБА_5, який відмовляється його надати, і ця обставина унеможливила видачу ОСОБА_4 нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_4 права на Ѕ частину у праві спільної власності на квартиру в порядку спадкування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про усунення ОСОБА_4 від спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадний стан особи - це зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом стан, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності (частина п'ята статті 1224 ЦК України).

Належних та допустимих доказів на підтвердження фактів щодо безпорадного стану батька, його потреби в отриманні допомоги від дочки ОСОБА_4 та ухилення її від надання допомоги батьку ОСОБА_5 суду не надав.

За таких обставин, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5. про усунення сестри від права на спадкування.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного розподілу судових витрат не заслуговують на увагу, оскільки їх розподіл відповідає вимогам статті 88 ЦПК України, чинної на час розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими й ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

РішенняХортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило