Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 990/20/23

Провадження № 11-30заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року (суддя Хохуляк В. В.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Етичної ради від 01 листопада 2022 року № 82 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя».

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 55 Конституції України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зазначає, що оскаржуване рішення Етичної ради не відповідає чинному законодавству, невмотивованість якого щодо порушення конкретних вимог до професійної поведінки з точки зору етики та стандартів суддівської поведінки, доброчесності судді є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Судове рішення мотивовано тим, що позов ОСОБА_1 не лежить у площині правовідносин, визначених пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон № 1635-IX) та пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 1635-IX. Відтак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що спір, якого стосується зазначений позов, не належить до юрисдикції судів України (зокрема, його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції урахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/120/22.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

5. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року та передати справу для розгляду до суду першої інстанції.

6. На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції порушив конституційний принцип поширення юрисдикції судів на будь-який юридичний спір (стаття 124 Конституції України) та право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (стаття 6 Конвенції).

7. З посиланням на норми Конституції України КАС України та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), позивачка зазначає, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Тобто стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» та право на отримання «вирішення» спору судом.

8. Позивачка також зазначає, що оскільки Законом № 1635-IX Етичну раду наділено такими повноваженнями, як робити відповідний добір кандидатів у члени Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), то відповідно без наявності її рішення кандидат не має змоги брати участь у подальшому конкурсі. Таким чином, Етична рада здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, тому її рішення підпадають під визначення індивідуального акта, який підлягає оскарженню.

Рух апеляційної скарги

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2023 року суддею-доповідачем у цій справі визначено Прокопенка О. Б.

10. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2023 року заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б. задоволено, відведено суддю Прокопенка О. Б. від участі в розгляді справи № 990/20/23.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2023 року суддею-доповідачем у цій справі визначено Желєзного І. В.

12. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2023 року заяви про самовідвід суддів Великої Палати Верховного Суду Британчука В. В. та Ситнік О. М. задоволено, відведено суддів Британчука В. В. та Ситнік О. М. від участі в розгляді справи № 990/20/23.

13. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 травня 2023 року заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Кишакевича Л. Ю. задоволено, відведено суддю Кишакевича Л. Ю. від участі в розгляді справи № 990/20/23.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 березня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачки на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/20/23.

15. Ухвалою від 09 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

16. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2023 року заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Єленіної Ж. М. задоволено, відведено суддю Єленіну Ж. М. від участі в розгляді справи № 990/20/23.

17. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2023 року заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Григор`євої І. В.задоволено, відведено суддю Григор`єву І. В.від участі в розгляді справи № 990/20/23.

Позиція учасників справи стосовно апеляційної скарги

18. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в цій справі - без змін.

19. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що викладені позивачкою в апеляційній скарзі твердження є помилковими, у той час як Верховним Судом при застосуванні норм права враховано позицію Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справах № 990/162/22 та № 640/20919/22). Висновки Верховного Суду про відмову у відкритті провадження, викладені в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про порушення права позивачки на доступ до суду, а натомість спрямовані на забезпечення легітимної мети.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

21. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

22. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

23. За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

24. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

25. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

26. Предметом спору в цій справі є рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП.

27. Законом № 1635-IX доповнено статтею 91 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), якою визначено правовий статус Етичної ради.

28. За частиною першою статті 91 Закону № 1798-VIII Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів ВРП, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.

29. Водночас пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX також установлено, що Етична рада протягом шести місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів ВРП (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена ВРП до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП.

30. Таким чином, законодавець наділив Етичну раду двома функціями (повноваженнями):

1) одноразово здійснити оцінювання відповідності діючих членів ВРП (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена ВРП до набрання чинності Законом № 1635-IX, критеріям професійної етики та доброчесності;

2) сприяти органам, що обирають (призначають) членів ВРП, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.

31. Повноваження Етичної ради щодо оцінювання діючих членів ВРП, обраних (призначених) на посаду члена ВРП до набрання чинності Законом № 1635-IX, носять тимчасовий характер, що прямо визначено пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX, яким передбачено одноразове здійснення Етичною радою такого оцінювання.

32. Етична рада за результатами такого одноразового оцінювання може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII.

33. За результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП орган, що обрав (призначив) члена ВРП, може ухвалити таке рішення:

1) про задоволення рекомендації та звільнення члена ВРП з посади;

2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП.

34. Пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів ВРП відповідно до Закону № 1635-IX.

33. Пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX установлено, що всі справи, пов`язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), проводять оцінювання членів ВРП, щодо питань обрання (призначення), оцінювання членів ВРП підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.

34. Таким чином, законодавець визначив предметну юрисдикцію адміністративного суду лише щодо вирішення спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв`язку з оцінюванням нею членівВРП, як це визначено пунктами 4, 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX та пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 1635-IX.

35. Відповідно до статті 7 Закону № 1798-VIII обрання (призначення) на посади членів ВРП здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, на основі принципів верховенства права, професійності, публічності, політичної нейтральності.

36. Процедура обрання (призначення) членів ВРП (далі - Процедура) складається з певних етапів, серед яких:

1) оголошення про проведення конкурсу (частина друга статті 9 Закону № 1798-VIII);

2) подання кандидатом на посаду члена ВРП документів (стаття 8 Закону № 1798-VIII);

3) розгляд поданих документів та прийняття рішення щодо відповідності документів кандидатів вимогам, установленим Законом № 1798-VIII (частини четверта - шоста статті 9 цього Закону);

4) проведення Етичною радою відбору кандидатів на посади члена ВРП (стаття 91 Закону № 1798-VIII);

5) проведення у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції», спеціальної перевірки щодо кандидата, стосовно якого прийнято рішення щодо відповідності вимогам, установленим Закону № 1798-VIII (стаття 15 цього Закону);

6) надсилання копій документів кандидата та висновку про результати спеціальної перевірки до Етичної ради, яка діє відповідно до Закону № 1798-VIII, для надання конкурсній комісії висновку щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також для надання списку кандидатів, рекомендованих для призначення на посаду члена ВРП (стаття 9 Закону № 1798-VIII);

7) проведення співбесіди з кандидатом, який пройшов спеціальну перевірку та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена ВРП (частина шістнадцята статті 9 Закону № 1798-VIII);

8) складення списку кандидатів, рекомендованих для здійснення призначення (обрання) відповідним органом, який уповноважений призначати (обирати) на посаду члена ВРП, та подання такого списку (частина сімнадцята статті 9 Закону № 1798-VIII);

9) видання Президентом України за результатами проведеного конкурсу указу про призначення членів ВРП (стаття 16 Закону № 1798-VIII) або обрання членів ВРП Верховною Радою України в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України(стаття 17 Закону № 1798-VIII), або обрання на посади членів ВРП з`їздом суддів України, з`їздом адвокатів України, всеукраїнською конференцією прокурорів, з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (статті 11, 12, 13, 14 ,15 Закону № 1798-VIII);

10) складення членами ВРП присяги (стаття 18 Закону № 1798-VIII).

При цьому не передбачено підстав, за яких будь-який із зазначених етапів у разі його закінчення може бути поновлено або повторно проведено в межах однієї Процедури.

37. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1798-VIII відбір кандидатів на посади члена ВРП проводиться за критеріями професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

38. Перелік органів, до компетенції яких віднесено вирішення питання про обрання (призначення) членів ВРП, визначено у статті 131 Конституції України, за змістом якої ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з'їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Порядок обрання (призначення) цими органами членів ВРП визначений статтями 10-13, 16 та 17 Закону № 1798-VIII.

39. Повноваження Етичної ради як органу, покликаного сприяти цим суб'єктам обрання (призначення) членів ВРП у питаннях встановлення відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності, визначені у статті 91 Закону № 1798-VIII. Здійснення Етичною радою дій по встановленню відповідності кандидатів у члени ВРП зазначеним критеріям є певним етапом Процедури, який складається з ухвалення та оприлюднення Етичною радою на офіційному вебсайті ВРП висновку щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, складання та оприлюднення списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена ВРП, та надсилання органу, що обирає (призначає) члена ВРП, висновку щодо кожного кандидата та списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена ВРП (пункти 8, 9 частини двадцятої статті 91 Закону № 1798-VIII).

40. Аналіз наведених норм свідчить про те, що Етична рада є допоміжним органом, який уповноважений державою, зокрема, ухвалювати на певному етапі Процедури висновки щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також складати списки кандидатів, рекомендованих для обрання (призначення) на посаду члена ВРП, невключення до яких припиняє участь кандидата у конкурсі на посаду члена ВРП. На цьому етапі завершується участь Етичної ради у Процедурі щодо встановлення відповідності кожного кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.

41. Отже, у разі ухвалення Етичною радою висновків про невідповідність кандидатів на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності та не включення внаслідок цього до списку кандидатів, рекомендованих для обрання (призначення) на посаду члена ВРП, такі кандидати припиняють участь у Процедурі, яка продовжується для кандидатів, які включені до списків рекомендованих для обрання на посаду.

42. При цьому остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з`їзду суддів України, з`їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення) - суб`єктами обрання (призначення) членів ВРП згідно зі статтею 131 Конституції України. Відповідно таке рішення суб`єкта обрання чи призначення на посаду члена ВРП має правове значення винятково для особи, щодо якої воно постановлене, і може бути оскаржене в судовому порядку лише такою особою.

43. Таким чином, з урахуванням послідовності (стадійності) прийняття рішення про обрання (призначення) члена ВРП судовий контроль здійснюється щодо остаточного рішення, яке уповноважені приймати з`їзд суддів України, Президент України, Верховна Рада України, з`їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, а не щодо проходження кожного етапу Процедури, який є невідворотнім у часі. В іншому випадку може виникати ситуація, за якої оцінка наявності або відсутності підстав для обрання (призначення) кандидата на посаду члена ВРП буде надана до вирішення цього питання компетентним суб`єктом або всупереч волі органу, який сприяє обранню (призначенню) членів ВРП.

44. Законодавство України спрямоване на те, щоб гарантувати стабільність правової системи, зокрема діяльності конституційних органів державної влади. Оскарження рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади не може створювати наслідки для конкретної конкурсної Процедури, серед іншого перешкоджати їй, унеможливлювати продовження, зумовлювати перегляд її результатів, створених суб`єктами призначення членів ВРП. Тому обмеження у доступі до суду щодо такого оскарження має легітимну мету, враховуючи безповоротність кожного етапу Процедури, який завершується настанням певної події та не може бути поновлений, враховуючи послідовність кожного наступного етапу після завершення попереднього.

45. З огляду на те, що встановлена Етичною радою станом на певний момент у часі невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності має значення тільки для його участі у конкретній Процедурі та не створює юридичних наслідків для можливої подальшої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо, відмова у відкритті провадження в адміністративній справі про визнання незаконним і скасування рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади є пропорційною наведеній вище легітимній меті та не нівелює суті права на доступ до суду.

46. Саме тому частиною четвертою статті 22 КАС України, серед іншого, визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП.

47. Отже, з огляду на зазначені приписи законодавства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема щодо: 1) питань обрання (призначення) членів ВРП; 2) рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради стосовно питань оцінювання членів ВРП.

48. Натомість спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності, зокрема оскарження висновку щодо невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (зокрема, його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). Ураховуючи те, що Етична рада не приймає остаточного рішення у Процедурі, а лише є допоміжним органом у проведенні певного етапу такої Процедури, у таких правовідносинах Етична рада не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем в адміністративній справі.

49. Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема, у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 990/120/22, від 23 лютого 2023 року у справах № 990/162/22, № 640/20919/22 та від 23 березня 2023 року у справі № 990/161/22.

50. Стосовно доводів апеляційної скарги про обмеження в доступі до суду Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

51. У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що Етична рада своїм свавільним рішенням позбавила її доступу до державної служби, а саме бути обраною членом ВРП. Проте Етична рада не є органом уповноваженим на прийняття рішень щодо обрання (призначення) членом ВРП, а виступає допоміжним у органом Процедурі, приймаючи рішення на певному її етапі, який не може бути відновлений у часі.

52. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетятка та Шереметьєв проти України»).

53. Також у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

54. Так, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

55. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 9901/160/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 990/120/22.

56. Отже, оскільки розгляд такого спору перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачці до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

57. Інші міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

59. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 14 лютого 2023 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивачки не спростовують правильності висновків суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

61. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

62. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Д. А. Гудима Г. Р. Крет С. Ю. Мартєв К. М. Пільков І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко Н. В. Шевцова Текст постанови складено суддею Н. В. Шевцовою