Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2025 року

м. Київ

справа № 990/66/25

провадження № 11-134заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., , Губської О. А., Ємця А.А., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/66/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування ухвали, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.02.2025 (судді Мацедонська В. Е., Желєзний І. В., Загороднюк А. Г., Білак М. В., Соколов В. М.),

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції зі скаргою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якій просив скасувати ухвалу ВРП від 09.01.2025 № 143/0/18-25 про залишення без розгляду та повернення його скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.11.2024 № 3441/2дп/15-24 [про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 та припинення дисциплінарного провадження].

1.2. На обґрунтування скарги наводить доводи, що розгляд дисциплінарної справи, відкритої за його скаргою на дії судді ОСОБА_2, відбувся з порушенням процедури, зокрема без виклику судді для отримання пояснень по суті скарги, з наданням переваги представнику судді, пояснення якого мало характер дружнього спілкування із членами Дисциплінарної палати, з одночасним обмеженням його (ОСОБА_1) в можливості викласти свої міркування та заперечення.

ОСОБА_1 заперечує висновок ВРП, що його дисциплінарна скарга є «фактичною незгодою з рішенням суду». На його переконання, попри очевидний факт умисного порушення суддею ОСОБА_2 його права на публічний розгляд справи та права бути почутим, ВРП не побачила таких порушень зі сторони судді, що свідчить про упередженість, необ`єктивність та зацікавленість членів Другої Дисциплінарної палати ВРП у відмові в притягненні судді до відповідальності.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 24.02.2025 відмовив у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), виснувавши, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

2.2. Касаційний адміністративний суд виходив з того, що оскарження ухвали ВРП (члена ВРП) про залишення без розгляду та повернення скарги на рішення Дисциплінарної палати іншого учасника дисциплінарного провадження (не судді), згоду якому на оскарження рішення дисциплінарний орган не надавав, Законом України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) не передбачено, у зв`язку із чим спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1 , не підлягає судовому розгляду.

2.3. До того ж суд першої інстанції поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» розтлумачив як таке, що стосується не тільки спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але й спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

3. Короткий зміст апеляційної скарги

3.1. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу Касаційного адміністративного суду, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.11.2024 № 3441/2дп/15-24 та ухвалу ВРП від 09.01.2025 № 143/0/18-25, зобов`язати ВРП провести повторний розгляд дисциплінарної справи.

3.2. Обґрунтовує скаржник апеляційну скаргу доводом, що ніхто не може бути позбавлений (бути обмежений) права на доступ до правосуддя, яке передбачає можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі.

3.3. Зазначає, що наявність дозволу на оскарження рішення того ж органу, який ухвалив рішення, як обов`язкова умова можливості подати скаргу суперечить, зокрема, основним засадам судочинства, відповідно до яких у правовій державі не може бути жодних перешкод у доступі до правосуддя, в тому числі в реалізації права на оскарження рішення до вищого органу.

4. Рух апеляційної скарги

4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23.04.2025 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 24.02.2025, а ухвалою від 08.05.2025 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

5. Позиція ВРП щодо апеляційної скарги скаржника

5.1. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 24.02.2025 - без змін.

5.2. Відзив умотивований викладеною в ньому позицією, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду, не обґрунтував, яким чином ухвала ВРП від 09.01.2025 № 143/0/18-25 породжує, змінює чи припиняє його права або обов`язки у сфері публічно-правових відносин; не вказав на реальні порушення його конкретних прав та інтересів цією ухвалою. ВРП вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування зазначеної ухвали ВРП не підлягають розгляду як за правилами адміністративного, так і за правилами інших видів судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

5.3. ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ВРП, обґрунтований фактично тими ж підставами, що й апеляційна скарга, з наголошенням на несправедливому обмеженні права скаржника в дисциплінарному провадженні щодо судді права на оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП та недотриманні внаслідок цього принципу рівності учасників дисциплінарного провадження.

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

6.2. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.3. Частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII установлено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

6.4. Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначено Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).

Серед законних повноважень ВРП - забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; утворення органів для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; розгляд скарг на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункти 3-5 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII).

6.5. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП (частина друга статті 42 Закону № 1798-VIII).

6.6. Цим же Законом установлена і процедура дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема порядок оскарження рішень Дисциплінарної палати за результатами розгляду дисциплінарної справи. Такими можуть бути рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється (положення частин другої, шостої статті 50 Закону № 1798-VIII).

6.7. Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник (автор дисциплінарної скарги) має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо скарга подана скаржником без дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження (пункт 2 частини шостої цієї ж статті).

6.8. Згідно з пунктом 14.1 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (далі - Регламент), право оскаржити до ВРП рішення Дисциплінарної палати не пізніше десяти днів із дня його ухвалення має суддя, а також за наявності дозволу Дисциплінарної палати - скаржник.

Питання про надання дозволу скаржнику на оскарження рішення Дисциплінарної палати вирішується під час постановлення нею рішення у дисциплінарній справі.

При ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення палати, зокрема у разі, якщо рішення прийнято не одноголосно та/або якщо прийняте рішення не збігається з позицією доповідача. У рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Дисциплінарна палата може встановити порядок його виконання (положення пунктів 14.2, 13.43 Регламенту в порядку викладення).

6.9. Наведені норми однозначно встановлюють, що можливість оскарження рішення Дисциплінарної палати, ухвалене за результатами розгляду дисциплінарної справи, зокрема про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, особою, за дисциплінарною скаргою якої було ініційоване дисциплінарне провадження щодо судді, залежить від розсуду Дисциплінарної палати. Умов чи підстав, якими визначається такий розсуд, Закон № 1798-VIII, так само як і інші закони, не встановлює, а Регламент (пункт 13.43) дає примірний перелік умов, за яких дозвіл на оскарженняможе бути наданий.

6.10. За наслідками розгляду дисциплінарної справи щодо судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 , провадження у якій було відкрито за скаргою ОСОБА_1 , Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення від 27.11.2024 № 3441/2дп/15-24 про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.

Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення Друга Дисциплінарна палата ВРП не розглядала питання про надання ОСОБА_1 дозволу на оскарження.

6.11. Через це ухвалою від 09.01.2025 № 143/0/18-25, постановленою членом ВРП Бондаренко Т. З. , скаргу ОСОБА_1 на зазначене рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП залишено без розгляду та повернуто скаржнику на підставі пункту 2 частини шостої статті 51 Закону № 1798-VIII.

6.12. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

6.13. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

6.14. Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

6.15. Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

6.16. Для розуміння меж права звернення до адміністративного суду слід мати на увазі роз`яснення Конституційного Суду України, що «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й «охоронюваний законом інтерес». У свою чергу «охоронюваний законом інтерес» характеризується тим, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (див. Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004).

6.17. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване, зокрема, у нормах КАС право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права. Ідеться про реально існуючі порушення індивідуально виражених прав (законного інтересу) особи, яка звертається до суду за захистом.

6.18. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що його позбавлено доступу до правосуддя.

6.19. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

6.20. Водночас у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).

6.21. Застосування норми частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII можливе лише з одним висновком: у дисциплінарному провадженні щодо судді скаржник (автор дисциплінарної скарги) має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати, ухвалене за результатом розгляду дисциплінарної скарги, за умови, якщо Дисциплінарна палата надала йому дозвіл на оскарження. Ця норма визначає межі участі скаржника у правовідносинах щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У разі якщо дозволу на оскарження не надано, автор дисциплінарної скарги втрачає статус учасника дисциплінарного провадження та відповідних правовідносин.

6.22. У зв`язку із цим у такому випадку подальші рішення ВРП щодо дисциплінарної відповідальності судді (у цій справі - ухвала ВРП про залишення без розгляду та повернення скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП) не створюють юридичних прав та/чи обов`язків для автора дисциплінарної скарги.

6.23. Не отримавши дозволу Другої Дисциплінарної палати ВРП на оскарження рішення у дисциплінарній справі, ОСОБА_1 в силу закону перестав бути учасником провадження щодо притягнення судді до відповідальності, що виключає для нього можливість після цього мати права (охоронюваний законом інтерес) у відповідних правовідносинах, а відтак виключає й порушення його права (інтересу) як підставу звернення до суду за захистом.

6.24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

6.25. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір, за вирішенням якого ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду, не підлягає судовому розгляду взагалі, адже його звернення до суду фактично полягає в намаганні оскаржити рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.11.2024 № 3441/2дп/15-24, тоді як права на це у нього немає в силу закону. У цьому зв'язку Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід ОСОБА_1 , що суд першої інстанції позбавив його доступу до правосуддя. Установлене нормою пункту 1 частини першої статті 170 КАС (у системному зв`язку з нормою частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII) обмеження щодо оскарження до суду ухвали ВРП від 09.01.2025 № 143/0/18-25 не завдає шкоди самій суті права звернення до суду за захистом порушеного права і переслідує легітимну мету - підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарною скаргою підлягають установленню в межах дисциплінарного провадження.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

7.2. Згідно з положеннями статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд першої інстанції дотримався норм процесуального права, відмовляючи у відкритті провадження у справі, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо підстав відмови у відкритті провадження, у зв`язку із чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 243 266 308 311 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.02.2025 у справі № 990/66/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. О. БанаськоК. М. Пільков О. Л. БулейкоН. С. Стефанів І. А. ВоробйоваТ. Г. Стрелець О. А. ГубськаО. В. Ступак А. А. ЄмецьІ. В. Ткач О. В. КривендаО. С. Ткачук С. Ю. МартєвВ. Ю. Уркевич Н. В. Шевцова