Історія справи

Постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №486/836/18
Ухвала КЦС ВП від 27.02.2019 року у справі №486/836/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 486/836/18

Провадження № 14-271цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Анцупової Т.О, Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживача за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_1 , на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2018 року, постановлену суддею Фрначук О.Д., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, прийняту у складі Шаманської Н.О., Данилової О.О., Коломієць В.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі - ТОВ «Інфокс») в особі філії «Інфоксводоканал», в якому посилався на те, що 13 травня 2013 року між ним та ТОВ «Інфокс» було укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. 28 квітня 2015 року між ними ж було укладено додаткові технічні умови, відповідно до яких збільшено ліміт середньодобового викиду стоків до 4,5 куб. м на добу.

1.1. Разом з тим, 03 червня 2018 року ТОВ «Інфокс» направило ОСОБА_1 лист-вимогу про сплату заборгованості у розмірі 33 142 грн 53 коп., що виникла за надання послуги зверх лімітного водовідведення з травня 2015 року по травень 2018 року.

1.2. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 погодив із відповідачем збільшений обсяг водовідведення і саме в межах ліміту, встановленого додатковими технічними умовами, використав послуги водовідведення, позивач просив захистити його права як споживача шляхом визнання вимоги ТОВ «Інфакс» щодо сплати заборгованості за зверх лімітне водовідведення неправомірною.

2. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати зміну умов договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 03 травня 2013 року, укладеного між ним та ТОВ «Інфокс» в частині встановлення ліміту водовідведення середньодобового скиду стоків на рівні 4,5 м куб. з 28 квітня 2015 року.

Короткий зміст судових рішень

3. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

4. Судові рішення мотивовані тим, що спірні правовідносини виникли між суб`єктами господарювання, зокрема ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс», під час здійснення позивачем господарської діяльності, тому справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2019 року з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення був укладений із ним як фізичною особою, а також тим, що приміщенням за адресою водопостачання він володіє як фізична особа - громадянин, а не як підприємець, відтак, спір виник між ним як фізичною особою та ТОВ «Інфокс» і розгляд цього спору має відбуватися в порядку цивільного судочинства.

Позиція інших учасників справи

7. У березні 2019 року ТОВ «Інфокс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилалося на те, що ОСОБА_1 , діючи як фізична особа-підприємець, передав приміщення, в якому надаються послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, в оренду під розміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», тобто на зазначеній території здійснюється підприємницька діяльність.

8. Враховуючи викладене, ТОВ «Інфокс» вважає, що суди обгрунтовано закрили провадження у справі, оскільки спір виник між господарюючими суб`єктами і його розгляд належить здійснювати в порядку господарського судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

9. 21 лютого 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції.

10. 17 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду.

11. 08 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12. Відповідно до ч. 6 ст. 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

13. 31 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

14. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

16. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

17. Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

18. Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

19. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

20. Предметом спору у цій справі, з урахуванням уточнень позовних вимог, є захист прав споживача шляхом визнання змін умов договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення в частині встановлення ліміту водовідведення середньодобового скиду стоків на рівні 4,5 м куб з 28 квітня 2015 року.

21. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 використовує приміщення, в якому надаються послуги централізованого водопостачання та водовідведення, для підприємницької діяльності, зокрема для розміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».

22. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

23. У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

24. У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

25. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

26. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

27. Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19), і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

29. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

30. Тобто фізична особа, яка є власником нерухомого майна, має право використовувати його у тому числі й для здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим статус суб`єкта підприємницької діяльності не нівелює право особи на розпорядження майном як фізичною особою.

31. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, закрив провадження у справі з підстав того, що ОСОБА_1 набув статус суб`єкта підприємницької діяльності і здійснюючи саме господарську діяльність передав в оренду приміщення, в якому відповідачем надаються послуги водопостачання та водовідведення, відтак спір виник між господарюючими суб`єктами.

32. Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок необґрунтованим, оскільки суд не вказав жодного доказу на підтвердження цього, а виходив із посилань ТОВ «Інфокс», викладених у відзиві на позов (т. 1 а.с. 171-175), щодо здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та нарахування йому у зв`язку з цим вартості послуг як підприємцю.

33. При цьому слід зазначити, що ОСОБА_1 мав право передати в оренду приміщення, щодо якого відповідачем надаються послуги з водопостачання та водовідведення, як фізична особа або як фізична особа-підприємець. Проте, наведеного суди належним чином не врахували та не навели належних доказів того, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах діяв саме як суб`єкт підприємницької діяльності, а Великій Палаті Верховного Суду не надано процесуального права збирання та оцінки доказів.

34. Отже, висновок судів про приналежність спору між сторонами до господарської юрисдикції є необґрунтованим.

35. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2018 року і постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2019 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

36. Згідно з ч. 6 ст. 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

37. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

38. Оскільки справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції, тобто її розгляд не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , задовольнити.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Т.О. Анцупова О.Р. Кібенко

С.В. Бакуліна В.С Князєв

В.В. Британчук Л.М. Лобойко

Ю.Л. Власов Н.П. Лященко

М.І. Гриців О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

Ж.М. Єленіна В.Ю. Уркевич

О.С. Золотніков О.Г. Яновська