Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/896/18

Провадження № 11-33заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

Головуючого судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія відповідно), третя особа - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання протиправними та скасування рішень

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_4, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 січня 2019 року,

УСТАНОВИЛА:

15 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень ВККС:

- від 2 серпня 2018 року № 1453/ко-18, яким визнано її такою, що не відповідає займаній посаді;

- від 18 вересня 2018 року № 1592/ко-18 про внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Львова.

У позові ОСОБА_3 зазначила, що строки звернення до суду не є пропущеними, оскільки копію повного тексту рішення ВККС від 2 серпня 2018 року № 1453/ко-18 вона отримала 1 листопада 2018 року, а копію повного тексту ВККС від 18 вересня 2018 року № 1592/ко-18 - через свого представника 13 листопада 2018 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишив без руху та встановив десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме надання заяви про поновлення строку звернення до суду, із зазначенням поважності підстав для його поновлення.

На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду, ОСОБА_3 направила заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. В обґрунтування причин пропуску строку, позивач посилається на те, що на офіційному сайті текст Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення), розміщено без внесених до нього змін, а саме: пункт 38 цього Положення передбачає, що саме Комісія має направити рішення протягом п'яти робочих днів з дня складення повного тексту рішення, у зв'язку з чим позивач правомірно розраховувала на те, що вказаний обов'язок Комісія виконає, але не дочекавшись, звернулася самостійно з відповідною заявою до ВККС.

Також позивач зазначає, що у період часу з 6 серпня 2018 року до 19 жовтня 2018 року вона отримувала соціально-психологічну реабілітацію, та інтенсивно була залучена у цей же період часу до розгляду судових справ. Тому вважає, що за наведених обставин, внаслідок порушення принципу належного урядування Комісією введено в оману відвідувачів офіційного сайта, в тому числі і позивача, щодо змісту чинної редакції Положення, стали об'єктивними чинниками, через які остання пропустила процесуальний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Ухвалою від 9 січня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повернув позовну заяву ОСОБА_3 на підставі частини другої статті 123 КАС, оскільки позивач у повному обсязі не виконала вимоги, наведені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а саме в частині надання підтверджуючих доказів щодо поважності причин пропущеного строку звернення до суду. Наведені у заяві підстави для поновлення пропущеного строку суд визнав неповажними.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом норм процесуального права, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 січня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

На обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши неповажними причини пропуску місячного строку звернення до суду, чим обмежив право позивача на доступ до правосуддя.

У поданих відзивах на апеляційну скаргу ВККС та ВРП зазначили, що оспорювана ухвала суду першої інстанції є законною, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами .

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС).

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, професійна діяльність суддів є публічною службою.

Згідно із частиною першою статті 123 цього Кодексу передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За частиною другою статті 123 КАС, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Оскільки, як зазначив суд першої інстанції, цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 особисто була присутня на засіданні колегії Комісії під час розгляду питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді та прийняття оспорюваного рішення від 2 серпня 2018 року № 1453/ко-18.

Отже, позивач з 2 серпня 2018 року була обізнана про прийняте рішення № 1453/ко-18, проте активних дій (подання заяви) задля отримання копії повного тексту рішення у період з 2 серпня 2018 року по 19 жовтня 2018 року (більше двох місяців) не вчиняла.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду встановила, що ОСОБА_3 не надала суду першої інстанції доказів того, що вона вчинила всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації її процесуальних прав з метою їх захисту.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і, відповідно скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 січня 2019 року, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 не було наведено об'єктивних підстав, які б унеможливили її звернення до суду в межах встановленого КАС строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачкою не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_3

Згідно з положеннями статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 266, 311, 315, 316, 322, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. АнтонюкЛ.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач В.І. Данішевська О.С. ЗолотніковІ.В. Саприкіна О.М. Ситнік О.Р. КібенкоО.С. Ткачук В.С. КнязєвВ.Ю. Уркевич О.Г. Яновська