ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 12/192-10-5389

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Ковтонюк Л.В.

розглянув касаційну скаргу Іллічівської міської ради Одеської області, м. Іллічівськ Одеської області (далі - Міська рада),

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2015

за заявою Міської ради

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014

зі справи № 12/192-10-5389

за позовом Міської ради

до громадської організації "Спортивний Клуб "Бастіон", м. Іллічівськ Одеської області (далі - Клуб),

про визнання права власності,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська Одеської області, м. Іллічівськ Одеської області (далі - Управління);

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, м. Одеса (далі - Інспекція).

Судове засідання проведено за участю представників:

Міської ради - Охотнікова В.В.;

Клубу - не з'яв.,

Управління - Охотнікова В.В.;

Інспекції - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання права власності на будівлю стадіону загальною площею 6 563 кв.м, а саме: двоповерховий адміністративно - побутовий корпус з підвальним поверхом (літ. "А") площею 251,3 кв.м; огорожу № 1, хвіртку № 2 та № 5, ворота №№ 3, 4, 6; підпірну стіну № 7, оглядовий колодязь № 8, футбольне поле (І) та спортивний майданчик (ІІ), розташовані за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Набережна, 2 (далі - Майно).

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2014 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 згадану постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

05.01.2015 Міська рада звернулася до Одеського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього суду від 10.06.2014, в якій просила відповідну постанову скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014 залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 Міській раді у задоволенні заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 відмовлено, відповідну постанову залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд заяви Міської ради про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 заяву Міської ради про перегляд постанови названого суду від 10.06.2014 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а відповідну постанову - без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Міська рада просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 з даної справи і прийняти нову постанову, якою скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 й залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014 у цій же справі. Скаргу мотивовано посиланням на норми матеріального і процесуального права, які, на думку скаржника, неправомірно застосовано апеляційним господарським судом.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Управлінням подано письмові пояснення, в яких зазначається про обґрунтованість доводів касаційної скарги і підтвердженість їх матеріалами справи.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали виходив з таких обставин і висновків.

Як вбачається зі змісту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у даній справі, названий суд, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014, виходив з того, що за умовами договору оренди від 17.05.2006, укладеного комунальним підприємством "Міське управління житлово - комунального господарства" Міської ради та Клубом, останньому передано в оренду майно комунальної власності - стадіон, розташований на земельній ділянці площею 5 744 кв.м для використання як спортивного комплексу з правом здійснення його реконструкції, перепланування та переобладнання за наявності письмової згоди орендодавця.

Клубу в оренду був переданий цілісний майновий комплекс разом із земельною ділянкою площею 5 744 кв.м, на якій він розташований, у зв'язку з чим укладення окремого договору оренди зазначеної земельної ділянки не вимагалося.

У період з 01.06.2009 по 02.12.2009 Клуб за рахунок власних коштів відповідно до розробленої та затвердженої належним чином проектної документації, а також дозволу на виконання будівельних робіт від 29.05.2009 № 480, виданого Інспекцією, було виконано будівельно - монтажні роботи з реконструкції спірного стадіону без будь - яких порушень будівельних норм і правил як у самій проектній документації, так і при реконструкції стадіону, що підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації, підписаним, зокрема, уповноваженими особами орендодавця (названого комунального підприємства) і Міської ради.

"Судовою практикою Вищого господарського суду України сформовано підхід, згідно з яким звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого (або його відсутність) дають підстави вважати про наявність спору про право" (за текстом оскаржуваної ухвали).

Звертаючись до Одеського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього суду від 10.06.2014, Міська рада посилалася на таке.

Підставою подання позову в даній справі та визнання Майна "самочинно збудованим" стало проведення будівельних робіт за скасованим дозволом на будівництво.

Під час розгляду даної справи господарським судом Одеської області Клуб оскаржив до адміністративного суду наказ Інспекції від 22.10.2010 № 595. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 у справі № 2а-1570/181/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013, визнано протиправним та скасовано згаданий наказ Інспекції, яким остання скасувала виданий Клубу дозвіл на проведення будівельних робіт від 29.05.2009 № 480.

На думку Міської ради, ці судові рішення стали підставою для прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 10.06.2014 з даної справи.

У свою чергу, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2014 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 зі справи № 2а-1570/181/2011 і останню передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Міська рада, посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.12.2014, вважає, що факт законності будівництва, покладений в основу постанови Одеського апеляційного господарського суду з цієї справи, є спростованим, а тому відповідний процесуальний документ підлягає перегляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 з цієї справи Міській раді відмовлено в задоволенні заяви про перегляд постанови цього ж суду від 10.06.2014, згадану постанову залишено без змін. Відповідну ухвалу мотивовано тим, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 зі справи № 2а-1570/181/2011 були лише враховані судом апеляційної інстанції під час перегляду в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, але вони не вплинули на "юридичний аналіз спірних відносин".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 з цієї справи ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 скасовано, справу направлено для нового розгляду заяви Міської ради про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 за нововиявленими обставинами. Згадана постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що скасування Вищим адміністративним судом України у справі, предметом розгляду в якій був наказ від 22.09.2011 № 595, що ним скасовано раніше виданий відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції стадіону від 29.05.2009 № 480, є істотною обставиною, яка може вплинути на взаємовідносини сторін, у тому числі на мотивувальну частину судового рішення, при перегляді постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014.

Підставою для скасування рішення місцевого господарського суду від 11.03.2014 у даній справі став не лише факт визнання протиправним та скасування Одеським окружним адміністративним судом наказу Інспекції від 22.10.2010 № 595, що ним скасовано виданий Клубу дозвіл на проведення будівельних робіт від 29.05.2009 № 480, "але і інші обставини в їх сукупності". Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у цій справі була предметом касаційного перегляду, і правильність висновків апеляційного господарського суду підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014.

Відтак скасування 10.12.2014 Вищим адміністративним судом України судових рішень Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 та Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 зі справи № 2а-1570/181/2011, якими визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції від 22.10.2010 № 595 про скасування виданого Клубу дозволу на проведення будівельних робіт від 29.05.2009 № 480, є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 4 частини другої статті 112 ГПК України, але ця обставина не змінює юридичну оцінку наявних у матеріалах справи доказів та не впливає на правильність встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи інших обставин.

Причиною подання касаційної скарги в даній справі стала незгода Міської ради із залишенням без задоволення Одеським апеляційним господарським судом заяви цієї ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови названого суду від 10.06.2014 у тій же справі.

Відповідно до положень статті 112 ГПК України:

- господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами (частина перша);

- підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду (пункт 4 частини другої).

Як вбачається із заяви Міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 з цієї справи, названа рада вважає нововиявленою обставиною те, що "ухвала ВАС України від 10.12.2014 року № К/800/42640/13 (зі справи № 2а-1570/181/2011) спростовує факт законності будівництва покладений в основу постанови Одеського апеляційного господарського суду що підлягає перегляду".

У винесенні оскаржуваної ухвали від 21.07.2015 названий апеляційний господарський суд виходив з того, що "підставою для скасування рішення місцевого господарського суду від 11.03.2014 р. по справі № 12/192-10-5389 став не лише факт визнання протиправним та скасування Одеським окружним адміністративним судом наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 22.10.2010 р. № 595, яким інспекція скасувала виданий Громадській організації "Спортивний клуб "Бастіон" м. Іллічівськ дозвіл на проведення будівельних робіт від 29.05.2009 р. № 480, але і інші обставини в їх сукупності". Проте при цьому відповідний апеляційний господарський суд не з'ясував та не зазначив: про які "інші обставини в їх сукупності" йдеться і якою саме мірою та, головне, чому (з яких підстав) ці "інші обставини" і обставина, визнана судом нововиявленою (скасування Вищим адміністративним судом України судових рішень адміністративних судів в адміністративній справі № 2а-1570/181/2011), вплинули (чи не вплинули) на прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 10.06.2014 у даній господарській справі.

Одеським апеляційним господарським судом також залишено поза увагою, що скасування Вищим адміністративним судом України відповідних судових рішень не означало остаточного вирішення спору в адміністративній справі № 2а-1570/181/2011, тому що, як вбачається з установлених господарським судом обставин, відповідною постановою названого суду касаційної інстанції цю адміністративну справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Тому з метою прийняття законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення за результатами розгляду заяви Міської ради про перегляд судового рішення Одеського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами названий суд мав з'ясувати та врахувати остаточний (на час винесення оскаржуваної ухвали від 21.07.2015) результат розгляду адміністративними судами справи № 2а-1570/181/2011, а якщо такого результату на згаданий час не було, - розглянути питання про зупинення провадження в даній господарській справі до вирішення іншим судом відповідної адміністративної справи.

Таким чином, не встановивши належним чином обставин, що є істотною складовою предмета доказування в даній справі (у частині розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування апеляційним господарським судом інших норм процесуального права, в тому числі статей 112, 114 ГПК України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 названого Кодексу не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першою статті 11110 ГПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи (у згаданій частині) на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і розглянути заяву Міської ради відповідно до закону. За результатами такого розгляду має бути вирішено й питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідної заяви.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Іллічівської міської ради Одеської області задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 зі справи № 12/192-10-5389 скасувати.

Справу в частині розгляду заяви Іллічівської міської ради Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 зі справи № 12/192-10-5389 передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя Л. Ковтонюк