Адвокатська таємниця і соціальні мережі: де межа дисциплінарної відповідальності

Адвокатська таємниця оточує практика від першої консультації до останнього засідання. Де її межі, як не стати заручником власного посту в соцмережах та що робити, коли клієнт перетворюється на скаржника?

Пост як привід для скарги

У НААУ у форматі живого діалогу відбувся воркшоп «Адвокатська етика. Дисциплінарна відповідальність. Просто, сучасно, зрозуміло». Спікером виступив керівник секретаріату Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Віктор Вовнюк, а модератором — голова Молодіжного комітету НААУ — UNBA NextGen Ігор Андрєєв.

Дискусія почалась із теми, яка хвилює чи не кожного практикуючого адвоката: як правильно вести соціальні мережі, не наражаючись на дисциплінарну відповідальність. Практичне запитання поставив один з учасників — адвокат, партнер АО «ЛЕЗО»: він розповів, що свідомо уникає зазначення номерів судових справ у своїх публікаціях, вважаючи це можливим порушенням адвокатської таємниці. Адже, зайшовши на сайт судової влади та ввівши номер справи, будь-яка особа може встановити, хто звертався і з яким предметом.

В.Вовнюк підтримав таку обережність. Відповідно до Правил адвокатської етики, адвокат зобов’язаний уникати будь-якої інформації, що містить адвокатську таємницю або персональні дані клієнта. «Це для того, щоб опоненти, протилежна сторона і навіть сам клієнт в майбутньому не міг звернутися зі скаргою», — пояснив він.

Цікаво, що скарги про розголошення нерідко надходять не від самих клієнтів, а від їхніх процесуальних опонентів: норма про захист персональних даних клієнта прямо закріплена в ПАЕ, і нею активно користуються. Якщо ж прибрати всі персональні дані і залишити лише номер справи, кваліфікувати це як порушення адвокатської таємниці «вкрай важко», зазначив В.Вовнюк. Проте ризик подачі скарги залишається — і кожен адвокат має вирішити, чи готовий він відстоювати свою позицію в рамках дисциплінарного провадження.

Питання дозволу клієнта на розкриття інформації теж отримало розгорнуту відповідь. «Згода від клієнта на розголошення адвокатської таємниці — вона працює завжди», — наголосив спікер. Він порекомендував закріплювати таку згоду безпосередньо в договорі.

Показовий приклад: адвокат обговорювала обставини справи в кафе в присутності подруги, яку клієнтка сама ж і привела на зустріч. Остання пізніше подала скаргу, посилаючись на розголошення адвокатської таємниці третій особі. Адвоката не притягнули до дисциплінарної відповідальності лише завдяки одному пункту в договорі: там було прописано, що адвокат звільняється від обов’язку зберігати таємницю, якщо на зустрічах і переговорах клієнт перебуває з третіми особами, яких сам привів.

Окремо спікер нагадав про важливий момент, на який мало хто звертає увагу: адвокатська таємниця виникає ще до підписання договору. «Навіть якщо особа звернулася за адвокатською допомогою і вони не уклали договір, та інформація, яку особа отримала, вже становить адвокатську таємницю для адвоката», — підкреслив спікер.

Це має пряме значення для конфлікту інтересів: якщо адвокат хоча б проконсультував одну сторону спору, а потім уклав договір з протилежною, він ризикує опинитися під дисциплінарним провадженням — навіть якщо першого договору так і не було підписано.

Помилки, що стають проступками

Значну частину воркшопу займали реальні кейси з дисциплінарної практики. В.Вовнюк навів кілька прикладів, де межа між «технічною помилкою» і «дисциплінарним проступком» виявилася значно тоншою, ніж очікувалося.

Один з адвокатів тричі подав позовну заяву не до того суду і зрештою пропустив строки звернення. Клієнт подав скаргу, щоб отримати рішення КДКА, яке могло би підтвердити: строки порушив не він, а адвокат. Органи дисциплінарного провадження, оцінивши наслідки, дійшли висновку: ця «технічна» помилка завдала реальної шкоди клієнту і є дисциплінарним проступком.

Не менш промовистим є й інший випадок: помічниця адвоката надіслала повний пакет фінансово-господарської документації клієнта не за тією поштовою адресою. Отримала матеріали стороння особа, яка зателефонувала безпосередньо клієнту, а не адвокату. Той звернувся зі скаргою.

Спікер нагадав: за дії стажистів і помічників дисциплінарну відповідальність несе адвокат. Проте в цій справі санкція виявилась мінімальною — попередження — і виключно завдяки правильній стратегії захисту. «Адвокат не ховався. Він прийшов, пояснив, вчинив дії», — зазначив спікер. Відкрита позиція, пояснення та документальне підтвердження того, що реальних наслідків для клієнта не настало, дозволили уникнути суворішого стягнення.

Питання конфлікту інтересів теж стало предметом жвавої дискусії. Спікер пояснив: адвокат може надавати правову допомогу будь-якому з близьких родичів — ні закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні Правила адвокатської етики цього не забороняють. Головна умова — наявність договору.

Але ситуація принципово ускладнюється, коли подружжя-адвокати одночасно беруться за одну справу, але з протилежних боків: один представляє підсудного, другий — потерпілого. Рада адвокатів України у відповідному рішенні зазначила: подружжя веде спільне господарство, тому між ними гіпотетично можливий обмін конфіденційною інформацією. А відтак — є ймовірність виникнення конфлікту інтересів, якої цілком достатньо для порушення норм.

Водночас спікер розібрав і тему самопредставництва. Адвокат не може укласти договір про надання правової допомоги сам із собою — правова конструкція діючого законодавства побудована на двох різних суб’єктах. Стаття 24 закону прямо вказує: адвокатські запити подаються в інтересах клієнта, а адвокат не може бути одночасно і клієнтом.

Деякі адвокати намагаються обійти це обмеження через власне адвокатське об’єднання, де тимчасово виконуючий обов’язки керівника укладає договір із самим керівником. «У всіх таких діях є величезний ризик», — застеріг він, нагадавши про принцип незалежності адвоката від власних особистих інтересів, закріплений у ст.6 ПАЕ.

Реклама, одяг і дисципліна

Завершальна частина воркшопу була присвячена темі, яка, судячи з пожвавлення в залі, хвилює чи не кожного: як адвокату позиціонувати себе в мережі та чи є межа у демонстрації «успішного успіху».

В.Вовнюк зазначив: все, що не заборонено, — дозволено. Але саме тут і ховається пастка. Публікуючи фото дорогого автомобіля чи яхти, адвокат не завжди може чітко розмежувати, де він виступає як приватна особа, а де — як адвокат. Якщо виникне конфлікт, органи дисциплінарного провадження розглядатимуть його поведінку крізь призму ПАЕ. «Завжди треба йти через призму, що це ви робите як адвокат», — наголосив спікер.

ПАЕ прямо забороняють у рекламних матеріалах порівнювати себе з іншими адвокатами, озвучувати заяви про вірогідність успішного виконання доручень та спонукати потенційних клієнтів через недостовірну інформацію. Стаття 13 ПАЕ є короткою, але практично ігнорованою.

Спікер навів приклад: рекламні обіцянки на кшталт «консультація безкоштовна» без реальних безкоштовних консультацій або «не виплачуйте кредит, ми знаємо, як послати їх додому» — пряме порушення цієї норми. Конкретної служби, яка б відстежувала такі публікації, не існує, але наслідки у разі надходженні скарги — цілком реальні.

Тему завершив показовий дисциплінарний кейс. Адвокат з’явився на судове засідання у бейсі, шльопках і шортах. Після проголошення рішення він перегородив суддям дорогу в коридорі та намагався продовжити розмову. Суддя подала скаргу — і про зовнішній вигляд, і про поведінку в коридорі.

Було також зазначено: прямої норми про дрес-код у ПАЕ немає, але є вимога дотримуватися правил етикету — норм поведінки в суспільстві. Ознаки дисциплінарного проступку в поведінці адвоката були виявлені в частині перешкоджання рухові судді; щодо шортів і шльопок ситуація залишається предметом дискусії.

І.Андрєєв, підсумовуючи захід, висловив сподівання, що такий формат — живий, відкритий, без формалізму — стане регулярним. «Кожен з нас як молодий адвокат в першу чергу має підвищувати престиж адвокатури своїми діями, практикою, рівнем знань», — зазначив він, анонсувавши наступний воркшоп для тих, хто хоче ще більш конкретних відповідей на складні питання.

Джерело: ЗіБ