ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Справа № 922/1292/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2015

зі справи № 922/1292/14

за позовом Товариства

до Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт Борова Борівського району Харківської області (далі - Підприємство),

про стягнення коштів у сумі 176 991, 45 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Саранюка В.М.,

відповідача - Радигіна Є.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: 37 373,95 грн. пені; 7 % штрафу у розмірі 128 751,67 грн.; 3 391,03 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 7 474,79 грн. у зв'язку з порушенням Підприємством своїх зобов'язань за договором від 02.07.2012 № 12БО-02 про закупівлю природного газу (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 (суддя Лаврова Л.С.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь Товариства: 3 737,39 грн. пені; 12 875,16 грн. штрафу; 7 474,79 грн. - 3% річних; "інфляційні втрати" у сумі 3 391,03 грн. та 3 539,83 грн. судового збору; виконання рішення суду відстрочено до 01.10.2015; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В. і Білецька А.М.):

- частково задоволено апеляційну скаргу Товариства;

- рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 скасовано в частині надання відповідачу відстрочки виконання рішення до 01.10.2015;

- у задоволенні заяви Підприємства про відстрочку виконання рішення відмовлено;

- в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 з даної справи в частині зменшення пені та штрафу скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства 33 635,96 грн. пені та 115 876,47 грн. - 7% штрафу, в іншій частині постанову залишити без змін, судові витрати покласти на Підприємство. Скаргу мотивовано прийняттям судового рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 43, 83, 84, 99, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) укладено Договір, відповідно до пункту 6.1 якого: оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Товариство за період з 01.08.2012 по 31.12.2012 передало у власність Підприємству природний газ, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за природний газ виконав повністю, однак несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду для стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочення платежів.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок позивача, дійшли висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 7 474,79 грн. - 3% річних та "інфляційних втрат" у сумі 3 391,03 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі порушення покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та згідно з яким пеня становить 37 373,95 грн., крім того, позивачем вірно розрахований штраф у сумі 128 751,67 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу та надання відстрочки виконання рішення суду, враховував такі фактичні обставини справи:

- відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів, у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання; Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію за вартістю, нижчою за її собівартість;

- на підприємстві відповідача існує складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку із збитковістю послуг з теплопостачання; до прийняття нових тарифів у 2014 року тарифи на теплопостачання покривали лише на 75 % витрати на їх виробництво;

- однією з причин важкого економічного стану Підприємства є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному з боку населення, за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по Борівському КПТМ досягли по теплопостачанню суми в розмірі 873,348 тис. грн.;

- крім населення, несвоєчасно розраховуються з відповідачем й бюджетні установи (організації), які заборгували 3774,233 тис. грн.;

- субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від: своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до закону України про державний бюджет України на кожний рік; фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими законом України про державний бюджет України на відповідний рік; строку виконання виконавчими органами влади обов'язків з перерахування закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій отримувачам;

- обсяг заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію склав 2056,50 тис. грн.; вона включає недоплачену державою суму в розмірі 360802,67 грн. за послуги, надані населенню, та 1695,70 грн. за послуги, надані бюджетним організаціям;

- важкий фінансовий стан відповідача підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 06.02.2015 № 58, проведеної НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, в якому, зокрема, зазначено про те, що фінансова стійкість Підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового стану, розрахуватися за Договором без зовнішнього фінансування воно не може, крім того, у Підприємства в обігу знаходиться більше позикових коштів, ніж власних, і це співвідношення стає все більш вагомим;

- неможливість самостійного погашення боргу відповідачем перед позивачем без отримання належних відповідачу субвенцій з державного бюджету України підтверджується листами Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації від 05.02.2013 № 05-13/330 та від 4.03.2015 № 03-08/23;

- своєчасне звернення відповідача до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг для затвердження економічно обґрунтованих тарифів та затвердження Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг тарифів, значно менших від тих, що їх обґрунтовано просив відповідач прийняти;

- фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання, водовідведення та теплопостачання та інші фінансові документи, що були надані до справи відповідачем), висновок судово-економічної експертизи від 06.02.2015 № 58 - однозначно вказують на наявність значних збитків Підприємства від надання послуг теплопостачання;

- погашена повністю сума основного боргу;

- сума штрафних санкцій є надмірно великою, а стягнуті судом суми 3 % річних мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Місцевий господарський суд, враховуючи, що прострочення платежів у відповідача виникло не з його вини, а внаслідок неузгодженості у сфері виділення бюджетних коштів та непокриття тарифами собівартості енергоносіїв, частково задовольнив клопотання останнього та зменшив розмір пені та штрафу на 90 % (відповідно до 3 737,39 грн. та 12 875,16 грн.) і відстрочив виконання рішення строком до 01.10.2015.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши інтереси Товариства, яке забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та має стратегічне значення для безпеки та економіки держави, а також те, що останнє в силу Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", постанови НКРЕ від 13.09.2012 №1181 "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб" є гарантованим постачальником природного газу для відповідача і не має права відмовитись від укладання договорів з відповідачем на постачання природного газу і керуючись принципами розумності, справедливості та об'єктивної істини, відмовив у задоволенні заяви Підприємства про відстрочку виконання рішення господарського суду.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявлених до стягнення сум пені та штрафу. У решті постанова суду апеляційної інстанції жодною із сторін не оскаржується.

Відповідно до частини другої статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши: факт погашення відповідачем заборгованості з оплати отриманого від позивача природного газу та забезпечення 100 % оплати; те, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин, а саме невідповідності тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості, відсутності постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасності оплати населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання; висновок судово-економічної експертизи, якою підтверджено дуже низьку фінансову стійкість Підприємства, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку як про обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість і допустимість зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Посилання позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості Товариства без зменшення пені та штрафу є безпідставними, оскільки відповідно до статті 83 ГПК України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі об'єктивного та всебічного аналізу всіх поданих сторонами доказів.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Водночас перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними частиною другою статті 1117 ГПК України, за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2015

зі справи № 922/1292/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій