Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 902/1234/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представника відповідача О. Слодецького (дов. від 01.10.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року у справі № 902/1234/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" публічного акціонерного товариства "МАЯК" про стягнення 10 157 009 грн 25 коп.,

УСТАНОВИВ: У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" публічного акціонерного товариства "МАЯК" про стягнення 7 452 644 грн 14 коп. основного боргу, 1 257 352 грн 19 коп. пені, 1 088 052 грн 32 коп. інфляційних втрат і 358 960 грн 60 коп. річних з підстав неналежного виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року № 13/3253-ТЕ-1.

Відповідач позов визнав у частині суми основного боргу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року (суддя Н. Говор), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року, позов задоволено в частині стягнення 7 452 644 грн 14 коп. основного боргу, 627 784 грн 07 коп. пені, 1 059 963 грн 37 коп. інфляційних втрат і 357 346 грн 07 коп. річних; у позові в частині стягнення 629 568 грн 12 коп. пені, 28 088 грн 95 коп. інфляційних втрат і 1 614 грн 53 коп. річних відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 628 676 грн 10 коп. пені з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 233 Господарського кодексу України, статей 224, 258, 549-551, 625 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго МАЯК" публічного акціонерного товариства "МАЯК" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 28 грудня 2012 року сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу № 13/3253-ТЕ-1 (далі - договір), на умовах якого позивач (продавець) зобов'язався передати у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити його ціну.

Умовами договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 21 910 тис.м3; приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; ціна за 1 000 м3 природного газу встановлена 1 091 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість, до сплати за 1 000 м3 природного газу- 1 091 грн з податком на додану вартість - 1 309 грн 20 коп.; ціна договору дорівнює 28 684 572 грн; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і в платіжних дорученнях покупець обов'язково має зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата; договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу по 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункти 1.2, 3.3, 3.4, 5.2, 5.5, 6.1, 11.1 договору).

Додатковою угодою від 14 жовтня 2013 року № 1 сторони змінили пункт 4.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця", а додатковою угодою від 31 грудня 2013 року № 2 виклали пункт 1.1 договору у наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати природний газ на умовах цього договору".

На виконання умов договору, позивач у січні - грудні 2013 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 20 509 309 грн 23 коп., проте відповідач його вартість оплатив частково в сумі 13 056 665 грн 09 коп. і заборгованість дорівнює 7 452 644 грн 14 коп.

Відповідно до статей 265 Господарського кодексу України та 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язаний передати в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

За обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині, здійснивши їх перерахунок.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору щодо строку оплати він зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

З підстав порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 7.2 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому враховується ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Зазначена стаття кореспондує з правилом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Крім того, право господарського суду зменшувати розмір неустойки передбачено пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на 1 вересня 2014 року заборгованість населення перед відповідачем з оплати послуг теплопостачання становить 2 654 336 грн 76 коп.; існування заборгованості бюджетних установ та інших споживачів перед дочірнім підприємством "Теплокомуненерго МАЯК" публічного акціонерного товариства "МАЯК" з оплати послуг теплопостачання, яка на 4 вересня 2014 року становить 979 148 грн 02 коп.; поточна кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги відповідно до балансу на 30 червня 2014 року становить 15 838 тис. грн.

Сплата надмірно великих штрафних санкцій матиме тяжкі наслідки для підприємства, оскільки останнє не має джерел для їх покриття. Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 1 червня 2011року № 869 не передбачено включення підприємством до тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за спожиті енергоносії. Не передбачено також відшкодування підприємству штрафних санкцій за рахунок субвенцій із державного бюджету на погашення заборгованості із різниці у тарифах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30. Кінцевим споживачем послуг для забезпечення надання яких було постановлено природний газ, є населення, якому підприємство, згідно законодавства, не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків. Крім того, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного постачання теплової енергії населенню, школам, дошкільним закладам, лікарням та іншим державним установам.

Водночас у результаті відшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію відповідно до укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, відповідач 13 жовтня 2014 року сплатив позивачу 7 452 644 грн 11 коп. основного боргу.

Ураховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, співрозмірність заявленої позивачем до стягнення санкції з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені до 627 784 грн 07 коп.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року у справі № 902/1234/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець