Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 910/13933/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоБарицької Т.Л.,суддів :Губенко Н.М., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.07.2015 р.у справі№ 910/13933/15 господарського суду міста Києваза позовом Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" (надалі - Інститут)доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі - Залізниця)простягнення 172 074,69 грн.за участю представників: від позивача- Пляшечник В.Г. від відповідача- Понько Ю.І.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Інститут звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Залізниці про стягнення основного боргу у сумі 110 552,58 грн., пені в сумі 17 604,88 грн., 3 % річних у сумі 2 445,70 грн. та інфляційних втрат у сумі 41 471,53 грн.

У липні 2015 року позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про зменшення позовних вимог, зважаючи на повну оплату 15.07.2015 р. відповідачем суми основної заборгованості, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 3 273,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 44 355,63 грн. та пеню в сумі 17 556,72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 р. (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково: стягнуто із Залізниці на користь Інституту 3 % річних у сумі 3 263,49 грн., інфляційні втрати у сумі 44 355,63 грн., пеню у сумі 17 556,72 грн. та судовий збір у сумі 1 826,71 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. (головуючи суддя Рябуха В.І., судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Залізниця звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків річних, інфляційних втрат та пені, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І.) Залізниці відновлено строк на оскарження рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р., касаційну скаргу Залізниці прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 23.02.2016 р.

16 лютого 2016 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від Інституту надійшли заперечення на подану касаційну скаргу, за змістом яких позивач у даній справі просить суд касаційної інстанції відмовити у задоволенні скарги Залізниці, а прийняті рішення та постанову залишити без змін.

Розпорядженнями керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.02.2016 р. у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному та відпусткою судді Самусенко С.С.

Протоколами автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.02.2016 р. для розгляду справи № 910/13933/15 визначено склад колегії суддів: Барицька Т.Л. - головуючий, Губенко Н.М., Татьков В.І. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 р. колегією суддів у складі: Барицької Т.Л. - головуючого, Губенко Н.М., Татькова В.І. (доповідача) касаційну скаргу Залізниці у справі № 910/13933/15 прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення на скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.09.2013 р. між Інститутом (виконавець) та Залізницею (замовник) укладено договір № 560/ПЗ/ДН-6-1325 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник замовляє, приймає та оплачує роботи, а виконавець зобов'язується здійснити комплекс робіт з приведення виконаних по договору від 12.05.2011 р. № 222/ПЗ/ДН-6-1123 робіт з підготовки матеріалів та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві (із підходами) на залізничній ділянці Київ - Московський - Дарниця (лівий берег р. Дніпро, автомобільні підходи з Дніпровської набережної) у Дарницькому районі м. Києва у відповідність до Законів України "Про землеустрій", "Про державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, Земельного кодексу України, та виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж сформованих земельних ділянок, формування електронного документа та формування проекту землеустрою в паперовому та електронному вигляді.

Згідно з п. 1.2. Договору загальна вартість робіт за домовленістю сторін, згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт, становить 125 552,58 грн.

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня прийняття виконаних робіт згідно з накладною.

У відповідності з п. 9.1. Договір набуває чинності з дня його підписання та засвідчення печатками сторін (за виключенням випадків встановлених п. 7.2 Договору) і діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Так, судами встановлено, що на виконання умов Договору виконав взяті на себе зобов'язання стосовно виконання визначених у ньому робіт, що підтверджується відповідними накладною № 106 від 07.08.2014 р. та актом приймання-передачі виконаних робіт № 1від 07.08.2014 р. Загальна сума виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 125 552,58 грн.

У свою чергу, відповідачем відповідач оплатив вартість виконаних робіт частково у сумі 15 000 грн., що і стало підставою для звернення Інституту до суду з відповідним позовом про стягнення суми заборгованості

За змістом ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

В силу статті 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника; 3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором; 4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані із зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника; 6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, пред'явленим до замовника іншою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Водночас, судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у процесу розгляду справи було сплачено решту суми основної заборгованості платіжним дорученням № 271 від 15.07.2015 р. на суму 110 552,58 грн., у зв'язку з чим позивачем були зменшені позовні вимоги, і останній просив суд стягнути відсотки річні, інфляційні втрати та пеню у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості робіт за Договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За змістом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного вище Закону України, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони погодили у п. 5.3. Договору, що за несвоєчасне здійснення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки до повного розрахунку з виконавцем (п. 4 ст. 232 ГК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правомірними висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 17 556,72 грн., розрахований позивачем та перевірений судами за період прострочення з 21.08.2014 р. по 21.02.2015 р.

Також, Інститут просив суд стягнути із Залізниці 3 % річних в сумі 3 273,80 грн. за період прострочення з 21.08.2014 р. по 14.07.2015 р., та інфляційні втрати в сумі 44 355,63 грн. з 21.08.2014 р. по 15.07.2015 р.

У відповідності з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на зазначене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про часткове стягнення 3 % річних з відповідача на користь позивача у розмірі 3 263,49 грн., а також про стягнення інфляційних втрат в сумі 44 355,63 грн.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, місцевим та апеляційним господарськими судами належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення та постанова відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржувані судові акти прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 р. у справі № 910/13933/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Суддя Н.М. Губенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков