Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №5021/2509/2011

Друк

Пошук

291

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 5021/2509/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу Головного управління юстиції у Сумській області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року у справі господарського суду № 5021/2509/2011 Сумської областіза заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції"до ПАТ "Сумихімпром"про визнання банкрутомрозпорядник майнаМарченко Р.В.керуючий санацієюЛазакович І.В.у судовому засіданні взяли участь представники :

Міністерства юстиції України:Пєшков А.О. (довіреність №13.0.2-48/1942 від 31.12.2014 року),ПАТ "Сумихімпром":Конопля А.М. (довіреність №15-10043 від 31.12.2014 року),ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції": Трохимчук О.І. (довіреність б/н від 20.09.2011 року),розпорядника майном Марченка Р.В.:Кізленко В.А. (довіреність б/н від 22.08.2014 року),Фонду державного майна України:Деревянченко В.Л. (довіреність №381 від 29.12.2014 року),ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України": Борсук С.В. (довіреність №010-01/7001 від 31.08.2012 року).Генеральної прокуратури України:Клюге Л.М., посвідчення №014652 від 17.01.2013 року.ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Сумської області від 31.01.2012 року визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 37 999 649, 42 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Марченка Р.В. (том 7, а.с. 129 - 134).

Ухвалами господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 06.09.2012 року) та від 06.09.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника (том 77, а.с. 75 - 93, том 78, а.с. 146 - 147, том 79, а.с. 26 - 43).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року (залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) введено процедуру санації боржника строком на 12 місяців, керуючим санацією боржника призначено його керівника - голову правління ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В., на строк здійснення процедури санації призначено розпорядником майна боржника Марченка Р.В. (том 91, а.с. 81 - 87, том 101, а.с. 144 - 151).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року (суддя Костенко Л.А.) задоволено частково клопотання розпорядника майна, керуючого санацією, голови комітету кредиторів від 12.09.2014 року про продовження строків підготовки плану санації та процедури санації у справі №5021/2509/2011 (пункт 1 ухвали); продовжено строк процедури санації ПАТ "Сумихімпром" на шість місяців (пункт 2 ухвали); клопотання про продовження строку підготовки плану санації у даній справі залишено без задоволення (пункт 3 ухвали); клопотання Головного управління юстиції у Сумській області задоволено частково (пункт 4 ухвали); зобов'язано розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" Марченка Р.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області копії усіх фінансово-господарських договорів боржника за період з 2009 року по 2011 роки, що підлягали дослідженню на виконання вимог частини 9 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013 року) (пункт 5 ухвали); зобов'язано керуючого санацією ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області усі фінансово-господарські договори боржника за період з 2009 року по 2011 роки; в іншій частині клопотання залишено без задоволення (пункт 6 ухвали); заяву кредитора ТОВ "Сінтез Ресурс" про заміну кредитора у даній справі задоволено (пункт 7 ухвали); замінено кредитора у даній справі ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" його правонаступником - ТОВ "Сінтез Ресурс" (пункт 8 ухвали); зобов'язано розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" Марченка Р.В. внести відповідні зміни в реєстр вимог кредиторів у даній справі (пункт 9 ухвали); визнано учасником провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" Сумську міську раду та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (пункт 10 ухвали); заяву кредитора Tolexis International Limited від 15.12.2014 року залишено без задоволення (пункт 11 ухвали); клопотання представника ПАТ КБ "Надра" від 15.12.2014 року залишено без задоволення (пункт 12 ухвали); заяву арбітражного керуючого Соловйова Є.О. залишено без задоволення (пункт 13 ухвали) (том 163, а.с. 160-168).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині розгляду клопотання Головного управління юстиції за вих. №1978/7837/08-01 від 26.08.2014 року про зобов'язання керуючого санацією ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В. та розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" Марченка Р.В. надати Головному управлінню юстиції у Сумській області, як державному органу з питань банкрутства, документацію бухгалтерської та статистичної звітності, необхідну для підготовки висновків про наявність економічних ознак доведення до банкрутства боржника, конкурсний кредитор - Tolexis International Limited звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 15.12.2014 року в частині часткового задоволення клопотання Головного управління юстиції у Сумській області та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зазначеного клопотання в повному обсязі, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу Tolexis International Limited задоволено; скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року у даній справі в частині задоволення клопотання Головного управління юстиції у Сумській області про зобов'язання розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" Марченка Р.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області копії усіх фінансово-господарських договорів боржника за період з 2009 року по 2011 роки, що підлягали дослідженню на виконання вимог частини 9 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013 року) та зобов'язання керуючого санацією ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області усі фінансово-господарські договори боржника за період з 2009 року по 2011 роки (пункти 4, 5, 6 ухвали); прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління юстиції у Сумській області №16145 від 11.12.2014 року в частині зобов'язання розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" Марченка Р.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області копії усіх фінансово-господарських договорів боржника за період з 2009 року по 2011 роки, що підлягали дослідженню на виконання вимог частини 9 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013 року); зобов'язання керуючого санацією ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області усі фінансово-господарські договори боржника за період з 2009 року по 2011 роки; в іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року залишено без змін (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року у справі №5021/2509/2011, а.с. 47 - 57).

Головне управління юстиції у Сумській області, не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції від 15.12.2014 року залишити без змін, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 3 Закону про банкрутство в редакції після набрання чинності змін 19.01.2013 року, пунктів 1, 3, 4 Положення про головні територіальні управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, місті Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1707/5 від 23.06.2011 року, пункту 6 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, та підготовки на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновків про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №327/5 від 26.02.2013 року, пункту 3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006 року, статей 22, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного суду від 12.02.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", представника Міністерства юстиції України Пєшкова А.О., прокурора Генеральної прокуратури України Клюге Л.М., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, який набрав чинності з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Отже, встановивши обставини порушення щодо боржника справи про банкрутство ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року та перебування його у процедурі санації, введеної ухвалою місцевого господарського суду від 30.10.2012 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про застосування до підприємства-боржника положень Закону про банкрутство в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року.

Частиною 6 статті 17 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) передбачено обов'язок керуючого санацією щодо організації ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності.

Частиною 10 статті 11 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) передбачено право господарського суду при порушенні справи про банкрутство зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Частиною 9 статті 13 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) посеред обов'язків розпорядника майна визначено виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства та аналіз фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, визначення його становища на товарних ринках.

Згідно з частиною 5 статті 31 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 2 статті 2 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) до компетенції державного органу з питань банкрутства віднесено організацію проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25%, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення; готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25%.

Відповідно до пункту 4.26 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України №759/19497 від 23.06.2011 року, до компетенції головного управління юстиції належить підготовка висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході процедури санації боржника Головне управління юстиції Сумської області звернулося з клопотанням від 01.09.2014 року (вх. №11195) до суду у справі про банкрутство про надання документації бухгалтерської та статистичної звітності, на підставі якої було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ "Сумихімпром", аргументуючи тим, що учасниками провадження розпорядником майна боржника Марченком Р.В. та керуючим санацією Лазаковичем І.В. не надано зазначених документів на неодноразові звернення державного органу з питань банкрутства (том 153, а.с. 217-224). Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.11.2014 року (пункт 7), посеред інших дій, зобов'язано Головне управління юстиції у Сумській області надати господарському суду висновок про наявність економічних ознак доведення до банкрутства боржника (в разі наявності такого) та відкладено розгляд клопотання Головного управління юстиції у Сумській області від 01.09.2014 року про надання документації бухгалтерської та статистичної звітності, на підставі якої було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року у справі №5021/2509/2011, а.с.96-99).

Також, судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2014 року Головне управління юстиції Сумської області уточнило подане ним клопотання та просило зобов'язати розпорядника майна боржника Марченка Р.В. та керуючого санацією Лазаковича І.В. в термін до 22.12.2014 року надати державному органу з питань банкрутства копії фінансово-господарських договорів боржника за 2009-2011роки для належного проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника на предмет доведення до банкрутства; винести окрему ухвалу щодо недоліків в діяльності розпорядника майном Марченка Р.В. та передати у прокуратуру матеріали в частині ненадання посадовими особами боржника зазначених документів для вжиття відповідних заходів прокурорського реагування (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року у справі №5021/2509/2011, а.с.100-104).

Розглядаючи подані клопотання місцевий господарський суд встановив, що частину документів бухгалтерської звітності державному органу з питань банкрутства було надано, а зволікання з наданням копій договорів господарської діяльності боржника за 2009-2011 роки, мотивоване великим об'ємом (понад 10 000 аркушів копіювання), визнав необґрунтованим та зобов'язав розпорядника майном боржника Марченка Р.В. надати Головному управлінню юстиції у Сумській області копії усіх фінансово-господарських договорів боржника за період з 2009 по 2011 роки (пункт 5 ухвали 15.12.2014 року), а керуючого санацією Лазаковича І.В. зобов'язав у строк до 22.12.2014 року зобов'язав надати Головному управлінню юстиції у Сумській області усі фінансово-господарські договори боржника за період з 2009 по 2011 роки (пункт 6 ухвали 15.12.2014 року), відмовивши у винесенні окремої ухвали в адресу посадових осіб боржника та у повідомленні прокуратури на предмет порушення законності.

Отже, судом першої інстанції було зобов'язано двох осіб щодо надання державному органу з питань банкрутства господарських договорів боржника за період 2009-2011 років для дачі ним висновку про доведення боржника до банкрутства: розпорядника майном боржника Марченком Р.В., зобов'язано надати копії договорів, а керуючого санацією Лазаковича І.В. зобов'язано надати "усі фінансово-господарські договори", що означає обов'язок передачі оригіналів договорів.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в межах предмета апеляційного оскарження за апеляційною скаргою Tolexis International Limited, не погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення клопотання Головного управління юстиції у Сумській області про зобов'язання розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" Марченка Р.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області копії усіх фінансово-господарських договорів боржника за період з 2009 року по 2011 роки, що підлягали дослідженню на виконання вимог частини 9 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013 року), та зобов'язання керуючого санацією ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В. в строк до 22.12.2014 року надати Головному управлінню юстиції у Сумській області усі фінансово-господарські договори боржника за період з 2009 року по 2011 роки, скасував оскаржувану ухвалу в цій частині з прийняттям власного рішення про відмову у задоволенні клопотання Головного управління юстиції у Сумській області №16145 від 11.12.2014 року в зазначеній частині.

При цьому, апеляційний суд аргументував положеннями статті 19 Конституції України про обов'язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та дійшов висновку про незазначення заявником клопотання норми законодавства, яка б надавала Міністерству юстиції України, як державному органу з питань банкрутства, повноваження вимагати від сторін та учасників справи про банкрутство копій фінансово-господарських договорів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного суду з посиланням на вихід державного органу з питань банкрутства за межі наданої йому компетенції помилковими, виходячи з такого.

Відповідно до статті 2 Закону про банкрутство (в редакції до внесення змін 19.01.2013 року, яка застосовується до боржника), державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку; державний орган з питань банкрутства організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25%, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення; готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків.

Судами встановлено, що ВАТ "Сумихімпром" є підприємством, державна частка у якому перевищує 25 %, а отже, повноваження державного органу з питань банкрутства на предмет організації проведення експертизи його фінансово становища, надання висновків про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства діють щодо ВАТ "Сумихімпром" як спеціальні норми права, незалежно від загального обов'язку розпорядника майном боржника аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника згідно положень частини 5 статті 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 02.07.2014 року, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань банкрутства (державним органом з питань банкрутства).

Згідно Наказу Міністерства юстиції України №327/5 від 26.02.2013 року "Про затвердження Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25% та підготовки на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновків про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства" (зареєстрованого Мін'юстом України 27.02.2013 року за №331/22863, далі - Порядку проведення аналізу), висновки про доведення до банкрутства проводяться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими Наказом Міністерством економіки України №14 від 19.01.2006 року (далі - Методичні рекомендації).

Пунктом 3.2 Методичних рекомендацій регламентовано, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі. У разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з'ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства. Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, необхідно проаналізувати заходи, вжиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв'язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном); продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв'язку із закінченням сезону тощо); у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Також, пунктом 3.3 Методичних рекомендацій визначено ознаки дій з приховування банкрутства, до яких належать: надання потенційним кредиторам (банківським установам, державним установам, постачальникам, покупцям), а також господарському суду завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність (якщо недостовірні відомості повідомляються потенційному кредитору, від якого очікують продажу продукції чи товарів, виконання робіт, надання послуг, передачі майна, надання позики чи сплати авансових грошових сум на користь організації, від імені якої надаються відомості; або подання до господарського суду відзиву на заяву про банкрутство із свідомо неправдивими відомостями про загальну суму заборгованості, наявне у нього майно, у тому числі й кошти, що знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах тощо); можливість установлення причинного зв'язку між наданою інформацією та збитками, яких зазнала третя особа. При цьому мається на увазі не тимчасовий розлад фінансової діяльності юридичної особи, внаслідок якого виникають прострочення платежів, а ситуація, яка виключає виконання даною особою вимог кредиторів.

Ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Отже, встановлення державним органом ознак фінансової неспроможності боржника, дій з приховування банкрутства, доведення його до банкрутства вимагає вивчення та аналізу державним органом з питань банкрутства укладених господарських договорів та ведення господарської діяльності за певний період часу та передбачає правомочність державного органу з питань банкрутства витребувати від боржника або ознайомитися на місці ведення господарської діяльності з документами господарської діяльності згідно зазначених Порядку проведення аналізу та Методичних рекомендацій.

Відтак, висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні клопотання заявника як такого, що виходить за межі компетенції державного органу з питань банкрутства згідно статті 19 Конституції України, є помилковими.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції невірно зобов'язано двох учасників провадження у справі про банкрутство (розпорядника майном та керуючого санацією) вчинити ті ж самі дії по наданню господарських договорів боржника за період 2009-2011 років.

Враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", яке здійснюється на стадії санації із застосуванням положень статті 53 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, внаслідок чого керівник боржника - голова правління Лазакович І.В. є керуючим санацією та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського, фінансового обліку та статистичної звітності, здійснює управління боржником, колегія суддів касаційного суду зазначає, що саме його суд першої інстанції повинен був зобов'язати до вчинення певних дій, які б надали можливість державному органу з питань банкрутства підготувати висновок на предмет наявності ознак доведення до банкрутства, що є його власною компетенцією по відношенню до підприємств з державною часткою понад 25% згідно частини 2 статті 2 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, яка не змінилась із прийняттям нової редакції Закону про банкрутство та відображена у статті 3 цього Закону в редакції після 19.01.2013 року.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи боржника про відсутність технічних можливостей та складність фотокопіювання більш ніж 10 000 екземплярів договорів боржника за період 2009-2011 років, внаслідок чого постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року у даній справі слід змінити відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1119 ГПК України та викласти її резолютивну частину в такій редакції:

"Апеляційну скаргу Tolexis International Limited, Кіпр задовольнити частково.

Пункт 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року скасувати.

Пункт 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року змінити та викласти його у такій редакції:

"Керуючому санацією ПАТ "Сумихімпром" Лазаковичу І.В. надати можливість представнику Головного управління юстиції у Сумській області доступу, ознайомлення та зняття копій з господарських договорів, укладених ПАТ "Сумихімпром" за період 2009-2011 років, інших товаророзпорядчих документів".

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління юстиції у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року у справі №5021/2509/2011 змінити та викласти її резолютивну частину в такій редакції:

"Апеляційну скаргу Tolexis International Limited, Кіпр задовольнити частково.

Пункт 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Сумської області від 15.12.2014 року скасувати.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський

Популярні новини