Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/5691/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Гончарука П.А. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 04.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016у справі№ 910/5691/15-гза позовомПриватного акціонерного товариства "Євро-азіатська страхова компанія "ФІНІСТ"доПублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства Українипровизнання дій протиправнимиза участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Д.В. - за дог.;

від відповідача: Каленська М.А. - за довіреністю;

від третьої особи: Костюченко М.Є. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) у справі № 910/5691/15-г позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Євро-азіатська страхова компанія "Фініст" задоволено частково: визнано дії Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" щодо оголошення та проведення конкурсу (акредитації) із відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за Біржовими договорами поставки зерна врожаю 2015 року, які будуть укладені між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та сільськогосподарськими товаровиробниками - протиправними; визнано результати конкурсу із відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за Біржовими договорами поставки зерна врожаю 2015 року, які будуть укладені між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та сільськогосподарськими товаровиробниками - протиправними; визнано результати конкурсу із відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за Біржовими договорами поставки зерна врожаю 2015 року, які будуть укладені між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та сільськогосподарськими товаровиробниками - недійсними; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Євро-азіатська страхова компанія "Фініст" 1 218,00 грн. судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" утворене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 364 як суб'єкт господарювання. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 698 "Про затвердження статуту Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" затверджено статут відповідача, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" провадить свою діяльність на комерційній основі, здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, виключно з метою створення сприятливих умов для розвитку сільського господарства, функціонування ринку сільськогосподарської продукції, підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, а також одержання прибутку від провадження господарської діяльності відповідно до законодавства.

Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" 04.03.2015 оголошено конкурс з відбору страхових компаній, які мають намір співпрацювати з ним по програмі форвардних закупівель 2015 року, шляхом розміщення оголошення про його проведення в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті - nttp://agrofond.gov.ua, у відкритому доступі.

Відповідно до умов оголошеного конкурсу, Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" визначило строки його проведення, встановило загальні кваліфікаційні вимоги до страховиків-учасників конкурсу та договорів добровільного страхування сільськогосподарської продукції, встановило перелік документів, які страховики надають йому для підтвердження своєї відповідності встановленим кваліфікаційним вимогам, а також зазначило місце подачі таких документів.

Приватне акціонерне товариство "Євро-азіацька страхова компанія "ФІНІСТ" 10.03.2015 подало до Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" заяву на акредитацію з додатками, яка була зареєстрована за № 1120 від 10.03.2015.

Рішенням Конкурсної комісії, оформленим Протоколом засідання Конкурсної комісії з відбору страхових компаній для страхування сільськогосподарських ризиків при здійсненні форвардних закупівель Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" № 2 від 16.03.2015, Приватне акціонерне товариство "Євро-азіацька страхова компанія "ФІНІСТ" рекомендовано як страхову компанію, яка приймається Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд", як вигодонабувачем, за договорами добровільного страхування сільськогосподарських ризиків, що укладаються сільськогосподарськими товаровиробниками при укладенні з Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" форвардних контрактів на купівлю продовольчої пшениці 2 та 3 категорії та інших культур.

В подальшому Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" 17.03.2015 в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті - nttp://agrofond.gov.ua, у відкритому доступі розміщено інформаційне повідомлення, в якому серед іншого зазначено, що конкурсною комісією визначено єдиною страховою компанією, яка відповідає вимогам Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" і приймається останнім є Страхова компанія "УАСК АСКА", а щодо одинадцяти інших страхових компаній, що приймали участь в конкурсі, до числа яких належить Приватне акціонерне товариство "Євро-азіацька страхова компанія "ФІНІСТ", то їм необхідно подати додаткові документи для вирішення питання подальшої співпраці, необхідність в яких виникла під час розгляду пропозицій конкурсною комісією.

В подальшому Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" у травні 2015 року за результатами проведеного конкурсу, в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті - nttp://agrofond.gov.ua, у відкритому доступі, було розміщено повідомлення відповідно до якого наведено вичерпний перелік страхових компаній з якими воно співпрацює, в якому Приватного акціонерного товариства "Євро-азіацька страхова компанія "ФІНІСТ" зазначено не було.

Звертаючись до суду з позовом, Приватне акціонерне товариство "Євро-азіацька страхова компанія "ФІНІСТ" вказувало на те, що дії Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" щодо проведення конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції за Біржовими договорами поставки зерна врожаю 2015 року, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими виробниками, є незаконними та порушують його майнові права та інтереси.

Приймаючи рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилаючись на положення статей 5, 25, 29 Господарського кодексу України, статей 4, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 2, 6 Закону України "Про страхування" дійшли висновку, що відповідач зловживаючи своїм становищем на ринку здійснив обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору, а також суттєво обмежив конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин, що є неправомірними діями.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як вбачається з положень вказаної норми, зловживати монопольним (домінуючим) становищем на ринку може лише суб'єкт господарювання, який займає на ньому монопольне (домінуюче) становище.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Розглядаючи справу судами не досліджувались обставини, чи є відповідач в силу статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку товару.

З огляду на це висновки судів про зловживання відповідачем своїм становищем на ринку шляхом вчинення дій, що призвели до обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, є необґрунтованими та передчасними.

Разом з тим, згідно частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З аналізу вказаних норм вбачається, що звертаючись до господарського суду з позовом, перш за все, позивач має довести обставини щодо порушення або оспорювання його прав чи охоронюваних законом інтересів; а відтак відповідний позов може бути задоволений судом лише за умови встановлення обставин щодо порушення відповідних прав чи інтересів позивача.

Проте розглянувши спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, яким чином проведення відповідачем конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції за Біржовими договорами поставки зерна врожаю 2015 року, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими виробниками, порушують права та інтереси позивача.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (стаття 47 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності зі статтею 82 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, зі змісту прийнятих у цій справі судових рішень вбачається, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначених вимог Господарського процесуального кодексу України не дотримались та не забезпечили сторонам у справі дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення статей 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві підстав.

Оскільки, в силу приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексуУкраїни, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/5691/15-г скасувати.

Справу № 910/5691/15-г направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді П.А. Гончарук

М.М. Черкащенко