ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/19841/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Стратієнко Л.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року господарського суду міста Києва від 30.09.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "13-й квартал" пророзірвання договору,за участю представників сторін:

позивача:не з"явився,відповідача:не з"явився,третьої особи:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" (далі - ТОВ "Фірма "Бойківчанка") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (далі - ТОВ "Рада") про розірвання договору на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.2006 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі (суддя: Пукшин Л.Г.) позов задоволено. Розірвано договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рада". Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року (колегія суддів у складі: Власова Ю.Л. - головуючого, суддів: Корсакової Г.В., Хрипуна О.О.) рішення місцевого господарського суду від 30.09.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.03.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" (користувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" (далі - підприємство) було укладено договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (далі - договір) предметом якого є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової,13, де знаходиться нежиле приміщення № 113 загальною площею 127,3 кв.м., яке займає користувач.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що користувач зобов'язаний щомісяця звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних та інших послуг.

Згідно з п.5.9 договору термін його дії складає три роки з дня його підписання.

Пунктом 5.10 договору визначено, що дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, дія договору від 15.03.2006 року автоматично продовжувалась до 15.03.2009 року, 15.03.2012 року, 15.03.2015 року та 15.03.2018 року.

Разом з тим, судами встановлено, що на підставі рішення Загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " 13-й квартал" від 16.10.2014 року, оформленого протоколом № 2/2014) ОСББ взяло на себе функції балансоутримувача та управителя житлового будинку № 13 по вул. А Ахматової.

Листом від 01.04.15 № 1-15, позивач звернувся до відповідача, в якому просив достроково з 15.04.2015 року розірвати договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.2006 року, посилаючись на рішення Загальних зборів ОСББ, за яким власники відмовились від послуг відповідача. Разом із цим листом поизвач направив відповідачу підписаний зі свого боку проект додаткової угоди про розірвання вказаного договору. Вказаний лист отриманий відповідачем 02.04.2015 року вх.№00-00659.

30.04.2015 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом (вх. № 00860) про розірвання договору від 15.03.2006 року.

Листом від 17.04.2015 року № 00-0614 відповідач повідомив позивача про свою відмову від підписання додаткової угоди про розірвання спірного договору, що стало підставою для подання даного позову, предметом якого є розірвання договору на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.2006 року.

Порядок зміни та розірвання договорів визначено ст. 188 Господарського кодексу України.

За правилом ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст. 651 ЦК України).

Приписами ст. 907 ЦК України, які підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами за спірним договором, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч.6 ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що сторони договором не передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, суди попередніх інстанцій дослідивши законодавчі приписи щодо наявності у споживача права відмовитись від договору про надання комунальних послуг та встановивши волю позивача на таку відмову, враховуючи ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України, дійшли вірного висновку про розірвання договору договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.2006 року.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо доводів скаржника, то вони є необгрунтовані та не спростовують встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі №910/19841/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді: Л.В.Стратієнко

Н.М.Нєсвєтова