ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 910/27859/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року господарського суду міста Києва від 26.02.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр"доприватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"простягнення 1 494 587,54 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кравченко Р.М.,- відповідача:Дудченко С.М.,ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (далі - ТОВ "Омелянівський кар'єр") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") про стягнення 1134737,80 грн. безпідставно отриманих грошових коштів з посиланням на ч.1 ст. 1212 ЦК України та 359 849,74 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року (суддя Пінчук В.І.), з урахуванням ухвали суду від 06.07.2015 року про виправлення описки, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ТОВ "Омелянівський кар'єр" 1134737,80 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 359 849,74 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами та 29891,75 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року (колегія суддів у складі: Шаптали Є.Ю. - головуючого, суддів: Гончарова С.А., Скрипки І.М.) рішення місцевого господарського суду від 26.02.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (орендар) та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", що змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (орендодавець) було укладено договір № 2/03K/08 оренди під'їзних залізничних колій, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування під'їзні залізничні колії 3,5км, в тому числі 9 комплектів стрілочних переводів інв. № 743, ваги залізничні інв. № 12 та приміщення вагового інв. № 11 за адресою: ст. Гранітний, с. Горщик, Коростенського району Житомирської обл. (далі - майно), що знаходиться на балансі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди до договору № 1 від 16.12.09 та № 2 від 01.03.11, якими змінили розмір орендної плати та встановили строк дії договору до 01.03.13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/14535/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року, визнано недійсним договір №2/ ЗК/08 оренди під"їзних залізничних колій від 17.09.2008 року, укладений між ТОВ "Омелянівський кар'єр" та ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на підставі ч.1 ст. 203, 215, 761 ЦК України. Вказані судові рішення постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 року залишені без змін.

Вирішуючи спір у справі №910/14535/13, суди пославшись на преюдиціальні факти, встановлені господарськими судами при вирішенні Господарським судом Житомирської області справ №906/798/13 та №906/871/13, зазначили, що відповідач не є та на момент укладення спірного договору не був ні власником переданого в оренду майна, ані особою, якій такі повноваження були делеговані власником, у зв'язку з чим, вказуючи на відсутність у відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо вчинення спірного правочину, дійшли висновку про наявність підстав для визнання останнього недійсним.

У зв"язку з наявністю вказаних обставин, а саме, що договір оренди був визнаний недійсним і відповідач не мав правових підстав для одержання грошових коштів за цим договором, позивач просить суд стягнути з ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 1134737,80 грн., перерахованих за договором від 17.09.2008 року, як безпідставно отриманих, а також 359 849,74 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами і вказані вимоги є предметом позову у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір оренди, за яким позивачем перераховувались грошові кошти, в подальшому за рішенням суду був визнаний недійсним і оскільки відповідач не був ні власником переданого в оренду майна, ані особою, якій такі повноваження були делеговані власником, то кошти, які були перераховані позивачем за договором оренди є безпідставно отримані, у зв"язку з чим задовольнили позовні вимоги про стягнення 1134737,80 грн., як безпідставно отриманих та 359 849,74 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.

Проте, з такими висновками попередніх судових інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди, а кошти, які ТОВ "Омелянівський кар'єр" перерахувало на користь ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" були сплачені як орендна плата за договором, то колегія суддів приходить до висновку, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. (Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі №5006/18/13/2012, від 14.01.2014 року у справі №922/1136/13, від 17.06.2014 року у справі №13/096-12, від 14.10.2014 року у справі №922/1136/13, від 01.07.2015 року у справі №910/24029/13).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що як на момент укладення договору оренди, так і на момент розгляду даної справи у позивача були відсутні правоустановлюючі документи, які б підтверджували право власності на майно, що було предметом оренди за договором.

За вказаних обставин, висновки попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1134737,80 грн., як безпідставно отриманих є такими, що не грунтуються на вимогах закону і суперечать їм.

Колегія суддів також не може погодитись з висновками попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 359849,74 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 1214 ЦК України з посиланням на статтю 536 цього Кодексу передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок визнання недійсним договору оренди і безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України, як і підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 359849,74 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 02.07.2013 року №18/1372/12, від 15.04.2015 року №910/2899/14).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення щодо заявлених позовних вимог підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у їх задоволенні, як такі, що не грунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року у справі №910/27859/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" на користь приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 14945,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 20924,23 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Державного бюджету України 5969,35 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази, згідно з ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді П.А.Гончарук

Л.В.Стратієнко