Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 910/9561/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк С.Могил, О.Мамонтової,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс"на постановувід 11.11.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/9561/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс"простягнення 393 672, 70 грн у судове засідання прибув представникпозивачаКость О.Г. (дов. від 18.04.2014 № 14-105),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" про стягнення 226715,34 грн пені, 49671,21 грн 3 % річних, 117286,15 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 (суддя О. Шилова), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (колегія суддів: С. Гончаров, Р. Самсін, І. Скрипка), позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 226715,34 грн пені, 43997,50 грн 3 % річних, 9085,84 грн інфляційних втрат. У іншій частині у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3590-ТЕ-41 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 1.2 Договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 газ обсягом до 7750 тис. куб.м.

Пунктами 5.2, 5.3 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 10146300,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 6.1. Договору купівлі-продажу оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Договір набуває чинності за умовами пункту 11.1 Договору, з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8503125,68 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

За одержаний природний газ відповідачем сплачено на користь позивача 8503125,68 грн, що підтверджується наданими сторонами банківськими виписками. Вказані платежі були здійснені з простроченням оплати, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 11.03.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві (сторона перша), Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона друга), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона третя), Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (сторона четверта) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладений Договір про організацію взаєморозрахунків № 270/30.

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30.

За зазначеними Договором сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 873 799,97 грн за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Встановивши наведені обставини, суди зазначили наступне.

У даному випадку умовами укладеного Договору № 270/30 від 11.03.2014 передбачено погашення тільки основної заборгованості за поставлений газ, не включаючи при цьому суми нарахованої позивачем пені.

Укладений договір про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати пені за невиконання умов Договору купівлі-продажу газу, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобов'язання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов.

З посиланням на вказане, суди дійшли висновку про необґрунтованість посилань позивача на договір про організацію взаєморозрахунків, як на підставу для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, суди, перевіривши розрахунок пені, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 226715,34 грн пені.

Щодо 3 % річних та інфляційних втрат, то суди зазначили, що останні слід нараховувати до моменту укладення договору про організацію взаєморозрахунків (до 10.03.2014), а тому присудили до стягнення 3 % річних в розмірі 43997,50 грн та інфляційних втрат у розмірі 9085,84 грн.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, дійшов висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором.

Враховуючи вказане, висновок судів попередніх інстанцій про те, що укладений договір про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати штрафних та інших фінансових санкцій за невиконання умов Договору купівлі-продажу газу є таким, що не відповідає висновку Верховного Суду України, який згідно зі статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних та 3 % річних, здійснений без урахування обставин зміни порядку і строку розрахунків за природних газ у спосіб укладення договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень. При цьому, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" неодноразово виступав позивачем у справах, зокрема, № 924/1265/13, № 924/1230/14, 917/2520/14, 917/2519/14, у яких, Верховним Судом України, висловлена наведена вище позиція про зміну порядку і строку розрахунків за природний газ.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог з посиланням на договір про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення, не надає розрахунок, з якого б вбачалось, що кожна з несвоєчасно оплачених сум є предметом договору про організацію взаєморозрахунків та/або спільних протокольних рішень.

З огляду вказане, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не досліджені обставини зміни порядку та строків розрахунку за природних газ у спосіб укладення договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, судові рішення підлягають до скасування із направленням справи на новий розгляд, під час якого місцевому господарському суду слід запропонувати сторонам подати розрахунок пені, інфляційних та 3 % річних з урахуванням викладеного у цій постанові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі №910/9561/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Судді: Є. Борденюк

С. Могил

О. Мамонтова