ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 922/3928/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.01.2014у справі№ 922/3928/13господарського судуХарківської областіза позовомМіністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина"доПублічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"простягнення 332686,70 грн.за участю представників сторін:

позивача: Романчук Д.М., дов. від 12.11.2013;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2013 у справі №922/3928/13 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 21207,12 грн. пені, а в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2013 у справі № 922/3928/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано. Позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 218698,43 грн. пені, 92781,15 грн. штрафу задоволено, в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2013 у справі №922/3928/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Міністерством охорони здоров'я України (Замовник) та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (Постачальник) 29.08.2012 укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 223/21-24, за умовами якого, Постачальник зобов'язався у 2012 році поставити різні фармацевтичні препарати, зазначені у специфікації (додаток № 1 до договору), а Замовник зобов'язався оплатити відповідний товар. Товар постачається уповноваженому підприємству Замовника, а саме, ДП "Укрвакцина" з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Згідно із п.5.1 договору, Постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару на умовах поставки DDP-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад ДП "Укрвакцина" за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, 66-а, у відповідності до узгодженого графіка поставки (додаток № 2 до договору).

Сторонами складено та підписано специфікацію (додаток № 1 до договору) на суму 1325445,00 грн. та графік поставки (додаток № 2 до договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що Замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 1404 від 09.10.2006, в термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого Постачальником.

Судами встановлено, що відповідач звернувся до позивача з листом від 13.12.2012 №4878/10/105, в якому просив провести попередню оплату за товар, згідно із рахунком від 13.12.2012 №7 та гарантував здійснити в грудні 2012 року повну поставку товару згідно графіку поставки (додаток № 2 до договору) . Позивач платіжним дорученням від 18.12.2012 № 1992 здійснив 100% оплату товару відповідно до умов договору та зазначеного листа відповідача.

Однак, як досліджено попередніми судовими інстанціями, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, посилаючись на наявність непереборної сили, а саме на розпорядження Державної служби України з лікарських засобів від 12.12.2012 № 27924-1.3/2.0/17-12, прийняте на підставі результатів позапланової перевірки ПАТ "Фармстандарт-Біолік", яким з 12.12.2012 на відповідача накладено тимчасову заборону реалізації (торгівлі), зберігання та застосування всіх серій медичного імунобіологічного препарату АКДП-Біолік, суспензія для ін'єкцій по 1 мл (2 дози) в ампулах № 10.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 179, 218, 219, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 546, 548, 549, 614 ЦК України та дійшов висновку про задоволення позовних вимог лише в частині стягнення пені за період з 15.06.2013 по 30.06.2012 (період після зняття заборони, винесеної Державною службою України з лікарських засобів).

Здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, суд, керуючись нормами ст.ст. 263, 610, 611, 617 ЦК України, ст.ст. 218, 238 ГК України, окрім іншого, надав оцінку обставинам, за якими було прийняте розпорядження Державною службою України з лікарських засобів від 12.12.2012 № 27924-1.3/2.0/17-12 та положенням договору від 29.08.2012 № 223/21-24, де визначено обставини непереборної сили та відповідальність сторін та вирішив, що позовні вимоги підлягають задоволенню також і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 218698,43 грн. пені, 92781,15 грн. штрафу.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч взятим на себе зобов'язанням, поставку обумовленої договором продукції в узгодженні строки, тобто до січня 2013 року, відповідач не здійснив, як не виконав свій обов'язок і у подальшому, незважаючи на перерахування йому платіжним дорученням від 18.12.2012 № 1992 повної вартості продукції за цим договором.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на наведені вище обставини, які не оспорюються відповідачем і свідчать про повне невиконання ним своїх договірних зобов'язань, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо правомірності вимог про притягнення відповідача до відповідальності за порушення договірних зобов'язань, передбаченої п. 7.2 договору та безпідставності його посилань на наявність обставин непереборної сили, які виключали можливість виконання договору, оскільки, як досліджено та з'ясовано судом апеляційної інстанції, виявлені недоліки у виробництві лікарських засобів свідчать про порушення технологічного процесу з вини виробника, заборона розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів від 12.12.2012 № 27924-1.3/2.0/17-12 стосувалася реалізації продукції, її зберігання та застосування і була тимчасовою, а тому висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог також і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 218698,43 грн. пені та 92781,15 грн., окрім стягнення судом першої інстанції пені в сумі 21207,123 грн. є таким, що відповідає матеріалам справи та правовим нормам, які регулюють спірні відносини.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суд правильно звернув увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, відхиляючи доводи відповідача, спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що інші доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового акту апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 у справі № 922/3928/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК