ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року Справа № 910/24391/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. (суддя Турчин С.О.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. (судді: Гончаров С.А., Куксов В.В., Скрипка І.М.) у справі№910/24391/16 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" простягнення 385 626 грн. 04 коп. за участю представників: від позивача:не з'явилисьвід відповідача: Кравець Д.М., посвідчення адвоката №5393/10 від 04.09.2015 р., довіреність б/н від 19.12.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Київводоканал", (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" (далі - відповідач) про стягнення 385 626 грн. 04 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. у справі №910/24391/16 вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 72 780 грн. 96 коп. заборгованості, 3 207 грн. 37 коп. пені, 3 009 грн. 83 коп. 3% річних, 23 312 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 7 278 грн. 09 коп. штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане рішення обґрунтовано доведеністю факту існування у відповідача заборгованості з оплати наданих йому послуг з постачання питної води та прийняття стічних вод за кодом абонента 8-673 за період з січня 2014 р. по червень 2016 р.

Поряд з цим, місцевий господарський суд визнав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у відповідача заборгованості з оплати послуг з прийняття стоків, що утворились при використанні гарячої води, за кодом абонента 8-50673.

Наведене стало підставою для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу та відповідного перерахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на дану заборгованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. у справі №910/24391/16 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р., рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. в частині відмови в стягненні боргу за надані послуги прийняття стоків гарячої води у розмірі 190 609 грн. 17 коп. та нарахованих на дану заборгованість 54 622 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 6 073 грн. 89 коп. 3% річних, 5 212 грн. 87 коп. пені, 19 060 грн. 92 коп. штрафу та передати справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга позивача мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що у даному випадку, враховуючи відсутність у споживача засобу обліку стоків гарячої води, їх розрахунок має здійснюватись згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами виконавчої влади.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.2017 р. касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.09.2017 р.

До початку судового розгляду представник відповідача в порядку ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

Від позивача до початку судового розгляду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прийняти участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь в судове засіданні є правом, а не обов'язком сторони, та з огляду на можливість розгляду касаційної скарги у справі №910/24391/16 за відсутності представника позивача, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє вищевказане клопотання про відкладення судового розгляду.

У судове засідання 18.09.2017 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №910/24391/16 є позовні вимоги, обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення №00096/4-081 від 13.02.2002 р. позивач (постачальник) забезпечив надання відповідачу (абоненту) послуг з постачання води та водовідведення, а останній, в порушення умов вказаного договору не здійснив належної оплати наданих послуг.

Так, п. 2.2 вказаного договору передбачено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

При цьому, згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3 договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Вказане закріплено в п. 3.5 договору №00096/4-081 від 13.02.2002 р.

В свою чергу, в п. 4.1 договору зазначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Крім того, за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, що передбачено п. 4.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" на споживачів покладений обов'язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством (ст. 32 вищевказаного закону).

На підставі наведених правових норм, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, а також нарахованих на дану заборгованість на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних і інфляційних втрат та передбачених п.п. 4.1, 4.2 договору штрафу та пені.

В підтвердження своїх позовних вимог водоканалом було надано судам попередніх інстанцій акти про зняття показань з приладів обліку, реєстр дебетових повідомлень, що підтверджує виставлення рахунків до банківської установи відповідача, копії банківських виписок та реєстр надходжень грошових коштів.

В процесі дослідження наведених доказів місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на підставі договору №00096/4-081 від 13.02.2002 р. відповідачу відкрито особові рахунки та присвоєно код 8-673, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, та код 8-50673, за яким здійснюється розрахунок стоків гарячої води.

Судами перевірено розрахунок заборгованості наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод за кодом абонента №8-673 та встановлено, що за вказаним кодом наявна заборгованість в розмірі 72 780 грн. 96 коп.

За таких обставин, попередніми судовими інстанціями прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача цієї заборгованості, а також нарахованих на неї 3 207 грн. 37 коп. пені, 3 009 грн. 83 коп. 3% річних, 23 312 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 7 278 грн. 09 коп. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками попередніх судових інстанцій, вважає їх законним та обґрунтованими.

В свою чергу, щодо стягнення заборгованості за кодом абонента 8-50673, яка розраховувалась позивачем у процентному співвідношенні для відповідача на 1169 мешканців, місцевий та апеляційний господарські суди визнали відсутніми належні та допустимі докази підтвердження наявності відповідної кількості мешканців, споживання певного обсягу гарячої води та споживання відповідачем гарячої води саме за визначеним позивачем тепловим пунктом.

Вказане стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 190 609 грн. 17 коп. заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведені приписи чинного процесуального законодавства та зважаючи на висновок попередніх судових інстанцій про недоведеність факту надання позивачем послуг відповідачу із приймання стоків гарячої води у відповідних обсягах, судова колегія Вищого господарського суду України вбачає, що попередніми судовими інстанціями правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 190 609 грн. 17 коп. заборгованості за прийняття стоків гарячого водопостачання та нарахованих на дану заборгованість 54 622 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 6 073 грн. 89 коп. 3% річних, 5 212 грн. 87 коп. пені, 19 060 грн. 92 коп. штрафу.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих ними судових актів.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. у справі №910/24391/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова