ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 923/887/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 19.10.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№923/887/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_5провизнання поруки припиненоюза участю представників:від позивача:не з'явився,від відповідача:Костюк К.О.,від третьої особи:не з'явився,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В., Шапран В.В., Буравльов С.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить у її задоволенні відмовити, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, позивач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (в подальшому організаційно-правову форму було змінено на Публічне акціонерне товариство, далі - Банк, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" (далі - Товариство, ТОВ "Дісплей-Плюс", поручитель) було укладено договір поруки (далі - договір поруки), за умовами п.1.2 якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях боржника - громадянина України ОСОБА_5, які виникають з умов Кредитного договору №010/04-02/2126 від 31.03.2008 (далі - Кредитний договір), а саме: повернути кредит в розмірі 340000 доларів США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (далі - боргове зобов'язання).

30.05.2011р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТОВ "Дісплей-Плюс" було укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки від 31.03.2008, якою договір поруки було викладено у новій редакції та відповідно до умов якої сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, що зазначені у п.1.3 даного Договору, які виникають з умов Кредитного (-их) договору (-ів), вказаного (-их) в п.1.2 даного Договору, саме: повернути кредит в розмірі зазначеному в п.1.3 даного Договору, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним (-и) договором (-ами), а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного (-их) договору (-ів) в повному обсязі (далі - боргове зобов'язання).

26.03.2012р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до договору поруки від 31.03.2008, за умовами якої поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний: повернути кредит у розмірі 340000 доларів США; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,25 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених Кредитним договором; сплатити пені, штрафи, передбачені Кредитним договором, а також відшкодувати витрати збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору.

Судами також встановлено, що умовами додаткової угоди №010/04-02/2126/5 від 17.04.2013 до Кредитного договору №010/04-02/2126 від 31.03.2008 визначено, що станом на дату її укладення щомісячний платіж становить 2976,29 доларів США. На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру: 702,82 долари США в квітні 2013р.; 710,58 доларів США в травні 2013р.; 718,43 доларів США в червні 2013р.; 726,36 доларів США в липні 2013р.

05.03.2014р. Банк звернувся до Комсомольського районного суду міста Херсона з позовною заявою до ОСОБА_5, який є позичальником за Кредитним договором, та ТОВ "Дісплей-Плюс", який є поручителем за зобов'язаннями позичальника, на підставі договору поруки, про дострокове та солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 195928,35 доларів США, що еквівалентно 1846996,96 грн., у тому числі: заборгованість по відсоткам - 12212,28 доларів США, що еквівалентно 115123,94 грн.; по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 587,09 доларів США, що еквівалентно 5 534,44 грн.; по пені за несвоєчасну сплату відсотків - 595,17 доларів США, що еквівалентно 5610,61 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 26.06.2014 позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 та ТОВ "Дісплей-Плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ "Дісплей-Плюс" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором №010/04-02/2126 від 31.03.2008 у сумі 195928,35 дол. США, що по курсу НБУ дорівнює 1846996,96 грн. (курс НБУ станом на 26.02.2014 становить: 1 дол. США = 9,4269 грн.), яка складається з: заборгованість по кредиту - 182533,81 дол. США (по курсу НБУ - 1720727,97 грн.), з яких прострочена заборгованість складає 14552,78 дол. США; прострочена заборгованість по відсоткам - 12212,28 дол. США (по курсу НБУ - 115 123,94 грн.); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 587,09 дол. США (по курсу НБУ - 5 534,44 грн.); пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 595,17 дол. США (по курсу НБУ - 5610,61 грн.).

Предметом даного спору є вимоги Товариства про визнання припиненою з 27.02.2014р. поруки, що виникла за договором поруки від 31.03.2008.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що з урахуванням умов договору поруки, 6-ти місячний строк пред'явлення Банком вимоги до боржника має обчислюватись з дня настання строку виконання позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором, тобто з 27.08.2013р., проте, Банк, на думку Товариства, не скористався наданим правом протягом 6 місяців, тому порука є припиненою з 27.02.2014р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем було направлено позивачу вимогу від 14.01.2014 про погашення заборгованості боржника за кредитним договором в межах шестимісячного строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України, у зв'язку з чим, позивачем не доведено належними доказами факту припинення поруки за договором поруки у відповідності до його умов та приписів чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції від 01.01.2014р., чинній на момент пред'явлення вимоги до поручителя) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснено в п.4.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 "Про деякі питання практики застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено та позивачем не спростовано той факт, що 14.01.2014р. Банк звернувся до поручителя з вимогою-претензією №140-7-0-16, у якій вимагав у 30-денний строк погасити заборгованість в сумі 193465,04 доларів США за Кредитним договором №010/04-02/2126 від 31.03.2008. Позивач вказану вище претензію-вимогу не отримав та вона була повернута відповідачу поштою в зв'язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що позивач не з'явився у поштове відділення для отримання вказаного листа, отже, не отримав його з власної вини.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів відхиляє як таке, що не має істотного значення для справи, твердження скаржника про недотримання Банком 6-місячного строку на звернення до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, оскільки направлення поручителю протягом 6-місячного строку вимоги про погашення боргу чи безпосереднє звернення до суду з позовом про стягнення цього боргу з поручителя в цей же строк є правом вибору кредитора.

Тим більше, що в касаційній скарзі позивач визнає факт своєчасного (в межах 6-місячного терміну) звернення Банку до поручителя з письмовою вимогою-претензією від 14.01.2014, що відповідає приписам ч.4 ст.559 ЦК України.

В свою чергу, скаржник безпідставно ототожнює 6-місячний строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя зі строком дії договору поруки, оскільки останній не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-1844цс15.

За вищевикладених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст.43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №923/887/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич