ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/13318/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Васищак І.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017

зі справи № 910/13318/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" (далі - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ"), м. Київ,

до 1. публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - ПАТ "УКРНАФТА"), м. Київ,

2. товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУРБАГАН-ЮГ" (далі - ТОВ "ЗУРБАГАН-ЮГ"), м. Київ,

про стягнення 513 255,89 доларів США, що еквівалентно 13 657 739,23 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Гузіков В.В. предст. (дов. від 02.09.2016), Луговець Л.А. предст. (дов. від 02.09.2016)

відповідачів 1. Сєров Є.І. предст. (дов. від 02.08.2016)

2. не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "УКРНАФТА" та ТОВ "ЗУРБАГАН-ЮГ" про стягнення з ПАТ "УКРНАФТА" (згідно з уточненою позовною заявою) 509 497,90 доларів США попередньої оплати за контрактом купівлі-продажу від 26.06.2013 № 181/2013, що еквівалентно 13 557 739,12 грн., та стягнення солідарно з ПАТ "УКРНАФТА" і ТОВ "ЗУРБАГАН-ЮГ", як з поручителя за договором поруки від 11.08.2014, 100 000,00 грн.

ПАТ "УКРНАФТА" до подання заяв по суті спору, подало клопотання про припинення провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з поданням позову з питання, що є предметом арбітражної угоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2016 зі справи № 910/13318/16 (суддя Босий В.П.) позов ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" до ПАТ "УКРНАФТА" задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "УКРНАФТА" на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" 513 255,89 доларів США попередньої оплати, що еквівалентно 32 822 714,17 рос. рублів та 191 316,13 грн. судового збору; у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" до ТОВ "ЗУРБАГАН-ЮГ" відмовлено повністю. При цьому, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання ПАТ "УКРНАФТА" про припинення провадження у справі, виходив з того, що третейське застереження існує між товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" та ПАТ "УКРНАФТА", проте між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" та ПАТ "УКРНАФТА" жодної угоди про розгляд спорів між останніми Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України укладено не було.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 (судді Андрієнко В.В.- головуючий, Шапран В.В., Буравльов С.І.) рішення місцевого господарського суду зі справи № 910/13318/16 скасовано, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" на користь ПАТ "УКРНАФТА" 210 447,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ", не погоджуючись із винесеною апеляційною інстанцією постановою, просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції просить залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "УКРНАФТА" просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" та ПАТ "УКРНАФТА", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.06.2013 ПАТ "УКРНАФТА" (Україна) як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (Російська Федерація) укладено контракт купівлі-продажу № 181/2013, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар (феросплави) на умовах, що визначені у контракті.

Згідно з пунктом 10 контракту від 26.06.2013 № 181/2013 передбачено, що всі спори, які виникають між сторонами за даним контрактом, за неможливості їх вирішення шляхом переговорів, повинні розглядатися Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до правил процедури вказаного суду, рішення якого буде кінцевим та обов'язковим для обох сторін. Правом, яке регулює даний Контракт, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з одноособового арбітра. Місце проведення арбітражного суду України: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33. Мовою арбітражу є російська мова.

11.08.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" як кредитором та ТОВ "ЗУРБАГАН-ЮГ" як поручителем укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ "УКРНАФТА" (боржник), які виникли згідно контракту № 181/2013 від 26.06.2013, що був укладений між кредитором та боржником, в тому числі по стягненню основного боргу, поверненню передоплати, по прострочці зобов'язань, по невиконанню зобов'язань, по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, по відшкодуванню понесених кредитором збитків або втраченої вигоди. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником по основному договору згідно з пунктом 1.1 Договору поруки в сумі не більше 100 000,00 грн.

30.06.2016 ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" (фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (клієнт) укладено договір факторингу № 1/2016, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору своє право вимоги у повному обсязі згідно контракту від 26.06.2013 № 181/2013, який був укладений між клієнтом і ПАТ "УКРНАФТА" (боржник) і згідно з договором поруки від 11.08.2014, укладеного між клієнтом і ТОВ "ЗУРБАГАН-ЮГ" (поручитель), у тому числі належного виконання боржником і поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 513 255,89 дол. США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, зі сплати неустойки, з відшкодуванням понесених клієнтом збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання основного контракту та договору поруки, а фактор оплачує відступлення права вимоги на умовах цього договору.

Припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з поданням позову з питання, що є предметом арбітражної угоди (пункт 10 Контракту купівлі-продажу від 26.06.2013 № 181/2013). При цьому, апеляційний господарський суд зазначив про те, що в силу пункту 1.4 договору факторингу від 30.06.2016 № 1/2016 разом з правом грошової вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно, до фактора перейшло також і право, передбачене пунктом 10 Контракту купівлі-продажу від 26.06.2013 № 181/2013.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

При цьому, приписи статті 80 ГПК застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в останній - з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 111 7 ГПК) щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг.

Так, за умовами договору факторингу товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (клієнт) відступило фактору (позивачу у справі) своє право вимоги у повному обсязі згідно Контракту купівлі-продажу від 26.06.2013 № 181/2013 і згідно з договором поруки від 11.08.2014. При цьому, право грошової вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника та поручителя стосовно їх заборгованості. Разом з правом грошової вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (пункт 1.4 договору).

Таким чином, у зв'язку з укладенням договору факторингу нове зобов'язання не виникає, а відбувається заміна кредитора у існуючому зобов'язанні, відповідно, і умови Контракту щодо розгляду всіх спорів, які виникають між сторонами Контракту при його виконанні Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України не змінюються та залишаються чинними і для нового кредитора. Отже, на спір, який виник між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" та ПАТ "Укрнафта" щодо виконання умов Контракту, поширюється дія арбітражного застереження, яке міститься у пункті 10 Контракту.

Перевіривши зміст арбітражного застереження, апеляційним господарським судом не встановлено його недійсності, втрати чинності або неможливості виконання.

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

У відповідності до частини першої статті 8 зазначеного Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Провадження у справі в цих випадках припиняється на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

При цьому господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК України), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Право на передачу спору на вирішення третейського суду може бути реалізовано сторонами також після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 статті 80 ГПК України, шляхом укладення ними окремої арбітражної угоди або включення до договору (контракту) арбітражного застереження після звернення з позовом до господарського суду (пункти 5, 6 роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" із внесеними змінами та доповненнями).

Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір за позовом ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" до ПАТ "УКРНАФТА" щодо виконання умов Контракту не підлягає розгляду в господарських судах України.

При цьому, оскільки зобов'язання поручителя перед кредитором залежить від виконання основного зобов'язання, порука нерозривно пов'язана з основним зобов'язанням і до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, спір в частині вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" про солідарне стягнення коштів з ПАТ "УКРНАФТА" та ТОВ "ЗУРБАГАН-ЮГ", у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ "УКРНАФТА" зобов'язання за Контрактом, яке забезпечене порукою, також підлягає розгляду за місцем розгляду спору, пов'язаного з виконанням умов основного зобов'язання (Контракту).

Посилання скаржника на те, що у даній справі відсутній іноземний елемент, відповідно, даний спір не може розглядатися міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій палаті України (у останнього відсутня компетенція) Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки, по-перше, питання щодо наявності чи відсутності компетенції, у даному випадку, вирішує третейський суд, а по-друге, скаржник залишає поза увагою, що укладення Контракту мало місце між ПАТ "УКРНАФТА" (Україна) та товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (Російська Федерація), тобто, на момент укладення Контракту комерційне підприємство однієї з його сторін знаходилося за кордоном, а скаржник, внаслідок уступки права вимоги, став новим кредитором по відношенню до ПАТ "УКРНАФТА" у даних договірних відносинах, відповідно дія арбітражного застереження поширюється на спір, який виник щодо виконання умов Контракту.

Визначені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового акту попередньої судової інстанції - відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 зі справи № 910/13318/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС ФАКТОРИНГ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя І. Васищак