Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №5017/3800/2012
Постанова ВГСУ від 03.03.2015 року у справі №5017/3800/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 5017/3800/2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаЛевченко А.Г. (дов. від 06.11.2013 р.)відповідача-1Дюндик Л.В. (дов. від 25.12.2013 р. № 132)відповідача-2не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р.у справі № 5017/3800/2012 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алді"до1. Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"; 2. Міністерства інфраструктури Українипростягнення 7 573 857, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

25.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та Міністерства інфраструктури України про:

- виділення в натурі в самостійний об'єкт нерухомості 353/625 частини площі від двоповерхової будівлі митно-складського комплексу з навісом та рампою літ. "А" загальною площею 3 926 м2, інвентаризаційною вартістю 8 883 563 грн., яка належить на праві спільної власності ТОВ "Алді" та Міністерству інфраструктури України на підставі свідоцтва на право власності від 06.02.2009 р., виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради;

- визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" на приміщення двоповерхової будівлі митно-складського комплексу з навісом та рампою літ. "А" загальною площею 3926 м2, інвентаризаційною вартістю 8 883 563 грн., які належать на праві спільної власності ТОВ "Алді" та Міністерству інфраструктури України на підставі свідоцтва на право власності від 06.02.2009 р., виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, та припинення в цій частині права спільної сумісної власності;

- виділення в натурі в самостійний об'єкт нерухомості 353/625 частини споруди покриття І-ІІІ, інвентаризаційною вартістю 3 576 403 грн., який належить на праві спільної власності ТОВ "Алді" та Міністерству інфраструктури України на підставі свідоцтва на право власності від 06.02.2009 р. виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради;

- визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" на споруди - покриття І-ІІІ, інвентаризаційною вартістю 3 576 403 грн., які належить на праві спільної власності ТОВ "Алді" та Міністерству інфраструктури України на підставі свідоцтва на право власності від 06.02.2009 р., виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, та припинення в цій частині права спільної сумісної власності.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" послалось на розірвання договору спільної діяльності № 97-0 від 17.04.2002 р., за умовами якого Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" повинно було здійснити викуп майна протягом 3-х місяців з дати розірвання договору, проте, викуп здійснений не був, що змусило позивача звернутись до суду з відповідним позовом.

04.02.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" грошові кошти в розмірі 6 546 965, 21 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 1 091 160, 87 грн.), які дорівнюють вартості частки майна, визначеної згідно додаткових угод до договору спільної діяльності № 97-0 від 17.04.2002 р., та які повинні бути виплачені Портом при розірванні цього договору.

Як вбачається із заяви, підставами для стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" грошових коштів ТОВ "Алді" вважає розірвання договору спільної діяльності № 97-0 від 17.04.2002 р. та ухилення Порту від проведення розрахунків між учасниками договору, пов'язані з розірванням договору, у зв'язку з чим, на думку ТОВ "Алді", Порт повинен або викупити майно, або виділити його в натурі.

04.09.2013 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" надав до місцевого господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" грошові кошти в розмірі 7 573 857 грн., в тому числі - 5 595 057 грн. вартості його частки у спільному майні та 1978 800 грн. ПДВ на вартість активів що передаються Порту.

Заява вмотивована тим, що ТОВ "Алді" було здійснено внесок у спільну діяльність за договором № 97-0 від 17.04.2002 р., у зв'язку з чим заявник вважає, що має право як на повернення цього внеску, так і майно, що було створено в процесі здійснення спільної діяльності і знаходиться у користуванні ДП "Іллічівський морський торговельний порт".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2013 р. провадження у справі № 5017/3800/2012 в частині позовних вимог до Міністерства інфраструктури України було припинено на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2013 р. у справі №5017/3800/2012 (колегія суддів: головуючий Погребна К.Ф., судді Меденцев П.А., Гут С.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. (колегія суддів: головуючий Мирошниченко М.А., судді Головей В.М., Шевченко В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на те, що відповідно до положень договору про спільну діяльність № 97-0 від 17.04.2002 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" відсутнє право вимагати грошову компенсацію своєї частки. До того ж, судами було встановлено, що беручи до уваги рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2013 р. у справі № 916/1108/13, яким було визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119, на підставі якого Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді" було видано свідоцтво про право власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу за адресою м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, у позивача відсутнє нерухоме майно для реалізації положень пунктів 4.8 та 10.5 вказаного договору, а отже - відсутнє право вимагати його грошової компенсації.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 7 573 857 грн., посилаючись на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, які мають значення для вирішення спору, та невідповідність висновків судів таким обставинам, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що при винесенні оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не було враховано, зокрема, що сторонами договору про спільну діяльність № 97-0 від 17.04.2002 р. не можуть бути повернуті внески у тому вигляді, в якому вони передавались до спільної діяльності, тому ДП "Іллічівський морський торговельний порт" не має жодних правових підстав для одноособового використання спільного майна у власній господарській діяльності, враховуючи, крім того, що спільне майно продовжує обліковуватись на балансі спільної діяльності, разом з тим, Порт утримує та використовує майно, яке було створено в процесі спільної діяльності, без викупу належної ТОВ "Алді" частки у спільному майні, або компенсації вартості такої частки.

В подальшому ТОВ "Алді" подало до Вищого господарського суду додаткові пояснення до касаційної скарги, відповідно до яких скаржник стверджує про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. залишити без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Крім того, Міністерство інфраструктури України у своїх письмових поясненнях, поданих до Вищого господарського суду України, також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі №5017/3800/2012 - без змін

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2014 р.

19.03.2014 р. та 02.04.2014 р. в судовому засіданні касаційної інстанції було оголошену перерву згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

09.04.2014. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" відкладено на 16.04.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій 07.04.2002 р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт), Державним підприємством "База матеріально-технічного забезпечення" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" (Товариство) укладено договір № 97-о про спільну діяльність з додатками до нього, відповідно до пункту 1.1. якого сторони договору здійснюють спільну діяльність зі створення та експлуатації комплексу для організації здійснення посадовими особами державний органів митного санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення.

У відповідності до пункту 3.1.1 договору Порт прийняв на себе зобов'язання надати для здійснення спільної діяльності, обумовленої договором споруди та прилеглу територію складу № 27 для реконструкції та використання комплексу, в свою чергу, у відповідності до пункту 3.3.3 договору Товариство зобов'язалось здійснити реконструкцію складу № 27 Порту за власні кошти з метою створення комплексу, відповідно до проекту здати його у експлуатацію, здійснити будівництво за власні кошти сполучених автомобільних шляхів на комплекс від узгоджених сторонами в окремому акті пунктів з'єднання шляхів.

З урахуванням пункту 4.6 договору майно сторін, що використовується при здійсненні спільної діяльності, залишається власністю цих сторін на протязі усього часу дії договору і відбувається в їхньому балансі в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно пункту 4.7 договору розмір часток в спільному майні за цим договором складає: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - 55%, Державного підприємства "База матеріально-технічного забезпечення" - 15%, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" - 30 %.

Пунктом 10.3 договору визначено, що дія договору може бути припинена у зв'язку з закінченням терміну його дії, розірвання договору або за рішенням суду. У разі припинення дії договору за рішенням суду він вважається припиненим з дати набрання рішення законної сили.

Відповідно до пункту 10.5 договору при припиненні дії договору Порт викупає у Товариства та Підприємства належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на території Комплексу, по вартості придбання цього майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу на час припинення дії договору. Рухоме майно сторін може бути викуплено Портом у разі потреб Порту у цьому майні. Вартість майна встановлюється за домовленістю сторін, але не може бути більшою ніж його вартість за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу. Викуп нерухомого майна повинен бути здійснений протягом трьох місяців з дати припинення договору. Викуп рухомого майна яке потрібне Порту повинен бути здійснений у той же термін.

Пунктом 10.6 договору сторони передбачили, що питання, які регламентують спільну діяльність сторін і які не знайшли свого відображення в цьому Договорі, регулюються законодавством України.

У додатку 1 до договору № 97-о про спільну діяльність сторони серед іншого визначили, що в порядку внеску Порт передає у спільну діяльність склад Порту № 27, розташований на території Порту, з метою проведення його реконструкції та подальшої експлуатації, і що створений за рахунок капітальних вкладень Товариства Комплекс на час дії договору про спільну діяльність згідно вимог статті 432 Цивільного кодексу України набуває статусу спільної часткової власності. Право спільної часткової власності сторін на нерухоме майно комплексу оформлюється в порядку передбаченому чинним законодавством України.

У інших додатках до договору сторони визначили конкретні внески їх в спільну діяльність, вартість цих внесків та розмір, зокрема у додатку № 4 сторони визначили, що Товариство передає в спільну діяльність майно, кошти та виконує роботи загальною вартістю 3 403 227 грн., що складає 45% від загального внеску сторін.

27.07.2002 р. зазначений договір № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. було узгоджено Міністерством транспорту України, а 02.08.2002 р. зареєстровано у Державній податкові інспекції м. Іллічівська, що вбачається з відповідних відміток на першому аркуші договору.

29.03.2003 р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" укладено додаткову угоду № 1 до договору спільної діяльності, відповідно до пункту 1 якої було внесено зміни до преамбули договору, відповідно до яких у складі учасників спільної діяльності за цим договором було залишено ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді", і визначено, що розмір часток сторін в спільному майні за цим договором складає: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - 55%, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" - 45%.

В подальшому сторони договору додатковими угодами неодноразово вносили зміни до умов договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р., в тому числі стосовно конкретних внесків сторін у спільну діяльність та розміру їх часток, та виключення з вкладів майна що раніше передавалось.

Відповідно до матеріалів справи та встановлених судами обставин, в процесі спільної діяльності за вказаним договором склад № 27 Порту (який був передано Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" в якості внеску в спільну діяльність) за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" (вкладу Товариства в спільну діяльність) було реконструйовано митно-складський комплекс, який було введено в експлуатацію рішенням Виконкому Іллічівської міської ради Одеської області № 369 від 29.03.2007р.

Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду листів Порту від 17.12.2008 р. № 05/88 і Товариства від 16.12.2008 р. № 567 та поданих документів, Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області було прийнято рішення № 119 від 29.01.2009 р. про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" свідоцтва про право власності (спільної) на 272/625 частки та, відповідно, 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді".

Відповідно до вказаного рішення митно-складський вищевказаний комплекс складався з двоповерхової будівлі митно-складського комплексу з навісом та рампою літ. "А" загальною площею 6951,9 кв.м, будівлі прохідної літ. "Б" загальною площею 15,2 кв.м, споруд № 1-4 огорожі, № 5-8 воріт, № 9, 10 хвіртки, № 12 колодязів оглядових, № 13 ліхтарів освітлювальних, № 14 повітряних ліній електромереж, № 15 дощової каналізації, № 16 трубопроводу теплофікаційного повітряного, № 17 газопроводу повітряного, І-ІІІ покриття.

Вищевикладені технічні характеристики об'єкту підтверджені даними, відображеними у технічному паспорті об'єкта, складеного 10.02.2009 р. Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Іллічівська.

06.02.2009 р. на виконання рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119 видано Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" відповідне свідоцтво про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу.

В подальшому, після оформлення вказаного свідоцтва сторони договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. додатковою угодою від 03.08.2010 р. знов вносили зміни до умов договору, в тому числі стосовно конкретних внесків сторін у спільну діяльність та розміру їх часток, та виключення з вкладів майна, яке раніше передавалось, і остаточно визначили, що станом на 03.08.2010 р. розмір фактичних внесків сторін у грошовому вигляді становить: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - 4173 093 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" - 5 455 804, 34 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи бухгалтерської документації обліку спільної діяльності (балансу спільної діяльності за 2012 рік) за договором № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р., яку згідно його умов вело Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді", визначено, що в період дії договору в рахунок внесків сторін було створено майно загальною вартістю 15 005 000 грн. (11 і 31 строки балансу), знос якого станом на 01.10.2012 р. складав 5 111 000 грн. (строки 12 і 32 балансу), а залишкова вартість спільного майна складає 9 894 000 грн. (строку 80 балансу).

При цьому, до складу цього майна входить як нерухоме майно вартістю 5 844 448 грн., так і рухоме майно вартістю 3 391 809 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2012 р. у справі № 11/17-5110-2011, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р. та Вищого господарського суду України від 25.09.2012 р., договір № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. було розірвано.

У своїй позовній заяві у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" зазначало, що після розірвання договору Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" в порушення умов пункту 10.5 договору не здійснило викуп належному Товариству майна у встановлений термін незважаючи на звернення останнього до Порту з цією пропозицією, а тому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення розміру позовних вимог, ТОВ "Алді" просив суд стягнути з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на його користь грошові кошті, які є часткою Товариства у спільному майні, визначеної згідно додаткових угод до договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р., а саме - 5 595 057 грн., виходячи з його внеску у спільну діяльність в розмірі 56,55%, а також 1 978 800 грн. ПДВ, який нараховується на залишкову вартість активів, які передаються Порту.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, проаналізувавши укладений між сторонами договір № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. та норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, втім, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суперечливим та передчасним з огляду на таке.

На час укладання договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 р.) і враховуючи правову природу договору, взаємовідносини сторін за цим договором на час його укладання і до 01.01.2004 р. регулювались, крім умов договору, главою 38 (сумісна діяльність) цього Кодексу.

Починаючи з 01.01.2004 р. набув чинності новий Цивільний Кодекс України і в силу його Прикінцевих та Перехідних положень до цивільних відносини сторін, які виникли або продовжували існувати після набрання цим Кодексом чинності слід застосовувати положення цього Кодексу, в тому числі глави 77 (спільна діяльність).

Відповідно до приписів статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Статтею 1133 цього Кодексу визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

У статті 1141 цього Кодексу законодавець визначив правові підстави та випадки припинення договору простого товариства та наслідки такого припинення.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. передбачили в договорі наслідки припинення дії договору.

Так, відповідно до пункту 10.5 договору при припиненні дії договору Порт викупає у Товариства належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на території Комплексу, по вартості придбання цього майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу на час припинення дії договору. Рухоме майно сторін може бути викуплено Портом у разі потреб Порту у цьому майні. Вартість майна встановлюється за домовленістю сторін, але не може бути більшою ніж його вартість за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу. Викуп нерухомого майна повинен бути здійснений протягом трьох місяців з дати припинення договору. Викуп рухомого майна яке потрібне Порту повинен бути здійснений у той же термін.

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" відповідно до свідоцтва про право власності (спільної), виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області № 119 від 29.01.2009 р., існувало право спільної часткової власності на 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, що складався з двоповерхової будівлі митно-складського комплексу з навісом та рампою літ. "А" загальною площею 6951,9 кв.м, будівліпрохідної літ. "Б" загальною площею 15,2 кв.м, споруд № 1-4 огорожі, № 5-8 воріт, № 9, 10 хвіртки, № 12 колодязів оглядових, № 13 ліхтарів освітлювальних, №14 повітряних ліній електромереж, № 15 дощової каналізації, № 16 трубопроводу теплофікаційного повітряного, № 17 газопроводу повітряного, І-ІІІ покриття.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства України, якими передбачена можливість повернення або поділу майна, що є у спільній, в тому числі, частковій, власності учасників договору у разі припинення дії договору, а також беручи до уваги передбачену договором № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді", у разі відмови Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" здійснити викуп належного Товариству майна, вимагати стягнення з Порту вартості частини цього майна, суди попередніх інстанцій, разом з тим, дійшли висновку про відсутність у ТОВ "Алді" правових підстав вимагати від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" повернення майна Товариства або стягнення з Порту вартості цього майна.

При цьому, суди зазначали про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" на час прийняття місцевим судом рішення у даній справі не мало зареєстрованого в законному порядку права власності на частину вищезазначеного майнового комплексу, а відтак, і не має правових підстав продавати (відчужувати) це нерухоме майно (його частку) Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт", а останній - придбавати (викупати) його, у зв'язку з чим положення пункту 10.5 договору стосовно нерухомого майна фактично не можуть бути реалізовані.

Як на підставу такого висновку, суди посилались на рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2013 р. у справі № 916/1108/13, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р., яким задоволено позов Міністерства Інфраструктури України про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119 "Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України і Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" свідоцтва про право власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу за адресою м. Іллічівськ, вул. Транспортна, №30, які знаходяться у спільній діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді".

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" було видане свідоцтво на право власності (спільної) на частку спірного майна, було визнано недійсним з моменту вступу рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2013 р. у справі № 916/1108/13 в законну силу, а саме - з винесенням Вищим господарським судом України постанови від 16.10.2013 р. про залишення такого рішення без змін, а отже, вбачається, що вказане рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119 були чинним і на момент виникнення у Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" зобов'язання викупити належне Товариству майно у зв'язку з розірванням договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. за рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2012 р. у справі № 11/17-5110-2011, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2002 р., і на дату звернення ТОВ "Алді" до суду першої інстанції з позовом до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у даній справі - 25.12.2012 р., і на момент винесення у даній справі рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2013 р.

Крім того, колегія суддів зауважує, що наслідком скасування рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" було видане свідоцтво на право власності (спільної) на частку митно-складського комплексу, який був створений під час дії договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. за рахунок внесків, є лише перехід права власності учасників спільної діяльності зі спільної часткової до спільної сумісної власності, проте спірне майно не припинило свої існування і його наявність та вартість Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" не заперечується, як, до речі, і зобов'язання Порту викупити належної ТОВ "Алді" частку спірного майна.

В той же час, слід звернути увагу на положення пункту 4.8 договору, відповідно до якого створене сторонами у процесі виконання цього договору нерухоме майно є загальною власністю сторін і відображається у їх балансі по вартості відповідної частки в спільному фінансування будівництва з умовою обов'язкового викупу Портом частки, що належить Товариству, після припинення дії договору.

Проте, під час винесення оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги вищезазначене та не було належним чином досліджено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" правових підстав для отримання від Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" вартості належної Товариству частки у спільному майні за договором № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. в розумінні чинного законодавства України та положень вказаного договору, яким, як вбачається, не було надано належної юридичної оцінки.

Поряд з цим, суди не приділили належної уваги розрахунку вартості належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" частки у спільному майні, яка, як вбачається з позовних вимог останнього, склала 7 573 857 грн., в тому числі - 5 595 057 грн. вартості його частки у спільному майні та 1978 800 грн. ПДВ на вартість активів, що передаються Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт", враховуючи, що до складу цього майна крім рухомого увійшло також і нерухоме майно, взаєморозрахунки між сторонами при викупі якого також передбачені пунктом 10.5 договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р.

З наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р., згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" підкріплює свої доводи про наявність правових підстав для відшкодування вартості з боку Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" належної Товариству частки у спільному майні за договором № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. положеннями глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання у зв'язку набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, проте, доцільність застосування до спірних правовідносин приписів статей, які включає в себе вказана глава Цивільного кодексу України, зокрема, статей 1212 - 1215 цього Кодексу, має бути досліджена судом першої інстанції під час нового розгляду даної справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга частково підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. у справі № 5017/3800/2012 та рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2013 р. скасувати.

Справу № 5017/3800/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова