Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/13094/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2015у справі№ 910/13094/15 Господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі: 1. Державного агентства лісових ресурсів України, 2. Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"до відповідачів:1.Київської обласної державної адміністрації, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС"провизнання недійсним розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування,

за участю представників

від прокуратури: прокурор відділу ГПУ Суходольський Є.М.;

від позивача-1: не з'явились;

від позивача-2: Капустін В.В. дов. № 564 від 09.10.15; Мірошник М.О. дов. № 1 від 04.01.16;

від відповідача-1: Хільчук О.О. дов. №27-к від 28.12.15;

від відповідача-2: Мельничук А.А. договір від 03.09.15;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 910/13094/15 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді -Тарасенко К.В., Тищенко О.В.), позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 № 507. Визнано недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладений між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс", зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Зобов'язано ТОВ "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" повернути ДП "Білоцерківське лісове господарство" лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 910/13094/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Першого заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП "Білоцерківське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 № 507 та договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладеного між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс", зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 55 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 5, ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України, ст.ст. 1, 2 Водного кодекс України, п. 7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 N 458/2011, ст. 4-2, 4-3, 60 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2016 відповідачем-1 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому Київська обласна державна адміністрація просила задовольнити касаційну скаргу ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС", скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 910/13094/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області.

01.02.2016 позивачем-1 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому Державне агентство лісових ресурсів України зазначало про те, що погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо виділення лісових ділянок в довгострокове тимчасове користування для проведення науково-дослідних та освітньо-виховних цілей відповідало визначеному на той час обсягу компетенції в частині погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування та було правомочним на момент прийняття розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 та просило розглянути касаційну скаргу без участі представника Державного агентства лісових ресурсів України.

01.02.2016 позивачем-2 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому ДП "Білоцерківське лісове господарство" просило залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 910/13094/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у цій справі без змін, а скаргу ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2016 у справі № 910/13094/15 розгляд касаційної скарги ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/13094/15 Господарського суду міста Києва було відкладено на 16.02.2016.

У призначене судове засідання з'явилися представники прокуратури, позивача-2 та відповідачів. Представник позивача-1 своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-2 відповідачів, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 виділено ПП "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки загальною площею 17,0000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Білоцерківське лісове господарство", а саме: площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) та площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва), розташовані на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

11.02.2013 на підставі вказаного розпорядження між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та ПП "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 11, який зареєстровано Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 25.02.2013 за №1.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.05.2015 ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" є правонаступником ПП "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС".

Вважаючи, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 було прийнято, а договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 11.02.2013 № 11 було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, Перший заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 №507; визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11; зобов'язання ТОВ "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" повернути ДП "Білоцерківське лісове господарство" лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що (станом на момент прийняття рішення про виділення спірної лісової ділянки) набрав чинності Закон України від 16.10.2012 № 5456-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні", яким внесено зміни до Лісового кодексу України, зокрема відповідно до ч. 4 ст. 18 якого погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а тому повноваження Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства щодо погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування, визначені пунктом 4.26 Положення про Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Держалісагенства України № 401 від 12.11.2012, припинились. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження Державного агентства лісових ресурсів України виділення спірної лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування підприємству "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС". Крім того, відповідно до норм чинного законодавства, Київська обласна державна адміністрація не мала права на передачу у платне довгострокове тимчасове користування разом із лісовими ділянками ставка, який є водним об'єктом загальнодержавного значення. Враховуючи, що спірне розпорядження визнано незаконним та скасовано, спірний договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладений на підставі вказаного розпорядження, також підлягає визнанню недійсним. Оскільки у відповідача-2 відсутні права на користування лісовими ділянками загальною площею 17,0000 га, тому вони підлягають поверненню постійному лісокористувачу - ДП "Білоцерківське лісове господарство".

Однак, колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Згідно зі ст. 16 Лісового кодексу України (в редакції від 15.03.2012) право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції від 15.03.2012) об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Тобто, зобов'язання довести законність оспорюваного акта покладається на орган, який його прийняв, тільки в тому випадку, якщо позивач доведе, що цей акт порушує його права і охоронювані законом інтереси.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган набуває статусу позивача (ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Першим заступником прокурора Києво-Святошинського району Київської області позов подано в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", тобто позивачами у даній справі є центральний орган державної влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства та державне підприємство лісового господарства, при цьому першим відповідачем є Київська обласна державна адміністрація, яка в силу приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України і п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" уповноважена здійснювати права власника щодо спірної лісової ділянки від імені Українського народу і яка не заперечує щодо надання вказаної лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс".

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи питання законності оспорюваного акта, не встановили які інтереси держави в особі позивачів підлягають судовому захисту з урахуванням того, що держава, в особі територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та в особі постійного користувача лісами реалізувала своє право погодження тимчасового довгострокового користування лісами державної власності.

Крім того, згідно з п. 1, 7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 N 458/2011 останнє є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства і здійснює повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Господарськими судами встановлено, що на момент прийняття спірного розпорядження набрав чинності Закон України від 16.10.2012 № 5456-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні", яким, зокрема, внесено зміни до ст. 18 Лісового кодексу України, щодо погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

При цьому, як встановлено господарськими судами, погодження щодо виділення ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок загальною площею 17 га було надано ДП "Білоцерківське лісове господарство" листом від 13.04.2012 № 385, а Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства - листом від 23.04.2012 № 01-04/604, тобто більше ніж за півроку до прийняття спірного розпорядження від 28.11.2012.

Однак, зазначивши, що повноваження Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства щодо погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування припинились на момент прийняття спірного розпорядження у зв'язку з вищевказаними змінами законодавства, господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тій обставині, що вказане погодження було надано в період дії попередньої редакції ст. 18 Лісового кодексу України, тобто в законний спосіб, та яке стало передумовою прийняття оспорюваного розпорядження, саме за приписами якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-2, і суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх зміни чи припинення.

Господарськими судами не встановлювались обставини які б свідчили, що на законність оспорюваного рішення вплинула саме помилка допущена суб'єктом майнових прав, набутих внаслідок прийняття цього рішення, тобто відповідачем-2.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. При цьому, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява N 29979/04)).

Що стосується відсутності у Київської обласної державної адміністрації повноважень на передачу у платне довгострокове тимчасове користування разом із лісовими ділянками водного об'єкта (ставка) в період дії попередньої редакції ст. 18 Лісового кодексу України, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі лісогосподарського призначення, землі водного фонду.

Згідно зі ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Водночас, статтею 4 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі ст. 47 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Спеціальне водокористування є платним. (ст.ст.48, 50 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Також ст. 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено водокористування на умовах оренди згідно з яким водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Отже, зазначивши, що Київська обласна державна адміністрація не мала права на передачу водного об'єкта загальнодержавного значення в оренду, і водний об'єкт надано для цілей, які не відповідають вимогам водного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили чи надавався вказаний водний об'єкт окремо в водокористування ДП "Білоцерківське лісове господарство" та яким чином і для яких цілей даний ставок використовувався ним.

Крім того, судами не досліджувалось чи можливо було передати в водокористування спірний водний об'єкт відповідачу 2 окремо від землі, яка має лісогосподарське призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) довгострокове тимчасове користування лісами державної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється у відповідності до вимог ст. 20 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, лісова ділянка, яка виділена в довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" площею 17,0 га згідно з Державною статистичною звітністю форми 6-зем відноситься до земель лісогосподарського призначення, за спірним розпорядженням у довгострокове тимчасове користування лісогосподарські лісові ділянки виділені без зміни цільового призначення та без їх вилучення у постійного землекористувача.

Таким чином, дійшовши висновку про порушення відповідачем-1 положень Водного кодексу України, які стосуються оренди водних об'єктів, господарські суди першої та апеляційної інстанції не дослідили обставини справи щодо необхідності, у разі здійснення спеціального водокористування чи на умовах оренди, вилучення спірної нелісової земельної ділянки зайнятої водним об'єктом у постійного землекористувача та переведення цієї земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель водного фонду, що за змістом вищенаведених норм є обов'язковим.

Викладене свідчить про порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст. 43 Господарсього процесуального кодексу України та про передчасність зроблених ними висновків як щодо прийняття рішення про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження, так і про визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11.

Оскільки в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судових актів та передачі справи на новий розгляд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/13094/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 910/13094/15 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/13094/15 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/13094/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 910/13094/15 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк