ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року Справа № 910/6524/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.2016у справі № 910/6524/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком"до відповідачів:1. Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; 2. Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації Українипростягнення 1 046 604,47 грн,

за участю представників

від позивача: Протункевич Я.В.;

від відповідача-1: Шульга Л.В.;

від відповідача-2: Воляник С.Б.,

від третьої особи: не з'явились;

від прокуратури: прокурор відділу ГПУ Голуб Є.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/6524/16 (суддя - Маринченко Я.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6524/16 (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/6524/16 і прийнято нове рішення, яким задоволено повністю позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Стягнуто з Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь ПАТ "Укртелеком" борг у розмірі 1 046 604,47 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 у справі № 910/6524/16 резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6524/16 доповнено наступним змістом: "Відмовити у задоволенні позову до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України".

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, в яких просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6524/16, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у цій справі - залишити без змін.

Касаційна скарга та доповнення до неї мотивовані порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 509, 628 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, п. 3 Порядку використання технічних засобів телекомунікаційних ресурсів і телекомунікаційних мереж в інтересах державної системи урядового зв'язку, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2005 № 850, ст.ст. 22, 33, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України.

07.04.2017 до Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу в якому ПАТ "Укртелеком" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6524/16 - без змін.

Заявою від 11.04.2017 Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор повідомив про вступ прокурора у справу.

У судовому засіданні 11.04.2017 оголошувалася перерва до 14.04.2017.

12.04.2017 до Вищого господарського суду України від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу в яких ПАТ "Укртелеком" зазначало про обгрунтованість здійсненого ним розрахунку позовних вимог.

13.04.2017 до Вищого господарського суду України від прокуратури надійшли письмові пояснення в яких Генеральна прокуратура України просила задовольнити касаційну скаргу ГУПЗ Держспецзв'язку України, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6524/16, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у цій справі - залишити без змін.

13.04.2017 до Вищого господарського суду України від відповідача-1 надійшли пояснення в яких Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України зазначало, між сторонами в спірний період не існувало укладених договорів, в яких би була погоджена ціна послуг, натомість існували договірні відносини з іншими суб'єктами господарських відносин.

У судове засідання 14.04.2017 з'явилися представники позивача, відповідачів та прокуратури. Представник третьої особи не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги та доповнення до неї, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що засобами факсимільного зв'язку 27.11.2014 листом № 65/03-1364 Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України повідомило ПАТ "Укртелеком", що з метою забезпечення проведення офіційного візиту до Республіки Сінгапур необхідно організувати та надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс. Вказувало, що готовність цифрових каналів та ліній потрібно забезпечити з 05.12.2014 по 11.12.2014.

08.12.2014 листом № 65/03-1444 Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України просило ПАТ "Укртелеком" для забезпечення проведення спецзаходу в Королівстві Бельгія організувати та надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс. Вказувало, що готовність цифрових каналів та ліній потрібно забезпечити з 17.12.2014 по 19.12.2014.

10.12.2014 листом № 65/03-1472 Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України просило ПАТ "Укртелеком" забезпечити проведення спецзаходу в Республіці Польща (м. Варшава, м. Люблін), а саме надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс (цифровий канал та лінії) в м. Варшава з 15.12.2014 до 18.12.2014, м. Люблін з 16.12.2014 до 18.12.2014.

Господарськими судами встановлено, що на виконання замовлення за допомогою міжнародних операторів: SingTEL, Сінгапур; Shangri La Hotel Singapore, Сінгапур; Sparkle, Італія; Bics, Бельгія; Orange, Польща, ПАТ "Укртелеком" організувало і надало користування телекомунікаційним ресурсом та забезпечило готовність цифрових каналів і ліній, що підтверджується рахунками іноземних операторів та здійсненою останнім оплатою їх послуг відповідно до рахунків.

В подальшому, ПАТ "Укртелеком" здійснило розрахунок вартості за фактично надані послуги та направило на адресу Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рахунки за телекомунікаційні послуги № 09-B1200-106774 від 30.06.2015 у розмірі 804 310,92 грн, № 09-B1200-105205 від 31.07.2015 у розмірі 242 293,55 грн та акти здавання-приймання послуг на загальну суму 1 046 604,47 грн.

Однак, Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в оплаті відмовило, а претензію № 6/800920/889-800000-8903 від 16.02.2016 залишило без задоволення, пославшись на відсутність між ним та ПАТ "Укртелеком" договору на 2014 рік і бюджетних асигнувань на 2014 рік, а також вказуючи, що між сторонами укладено договір № 1/7 від 14.07.2015 про надання телекомунікаційних послуг з 01.01.2015.

У зв'язку з зазначеним, ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення з управління на користь ПАТ "Укртелеком" суми боргу в розмірі 1 046 604,47 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період (грудень 2014 року) у жодного з відповідачів не існувало договірних відносин з позивачем щодо надання телекомунікаційних послуг, що свідчить про відсутність підстав для оплати вартості нарахованих позивачем послуг як відповідачем-1, за листами-заявками якого позивач організовував надання вказаних послуг, так і відповідачем-2 до завдань якого входило, зокрема забезпечення Держспецзв'язку послугами у 2014 році, в тому числі і послугами зв'язку ГУПЗ Держспецзв'язк. При цьому позивачем не надано доказів того, що після отримання ним заявок на організацію спірних послуг зв'язку сторони погодили необхідність надання таких послуг, узгодили їх вид, кількість, ціну тощо, зокрема і шляхом укладання окремого договору, що мало місце між сторонами у 2014 року. Крім того, позивачем не надано доказів надання спірних послуг у грудні 2014 року саме відповідачу-1 та на вказану позивачем суму, враховуючи, що подані позивачем рахунки іноземних операторів не містять інформації щодо виду та кількості послуг за які вони виставлялися, а також інформації, що надані послуги споживались відповідачем-1. Після направлення листів-заявок на організацію послуг урядового зв'язку відповідач-1, завчасно, відповідними листами відмінив замовлені послуги, зокрема в Королівстві Бельгія та Сингапурі у зв'язку з відсутністю фінансування та скасуванням відповідних візитів. При цьому позивач безпідставно направляв відповідачу-1 акти та виставляв спірні рахунки з посиланням на договір № 1/7 від 14.07.2015 із зазначенням періоду надання спірних послуг у 2015 році, оскільки дія вказаного договору не поширювалася на відносини, які виникли між сторонами у 2014 році, в той час як у відповідачів відсутня заборгованість перед позивачем за договором № 1/7 за надані у 2015 році послуги.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що, звернувшись до позивача із заявками-листами і висловивши цим самим свій намір відповідати перед позивачем за надане ним виконання замовлень, відповідач-1 зробив пропозицію позивачу на укладення з ним договору. В свою чергу, прийнявши до виконання замовлення і організувавши урядовий зв'язок з країнами, визначеними замовником і у вказаний ним період, позивач прийняв пропозицію і тим самим засвідчив своє бажання укласти договір з відповідачем-1. Враховуючи, що предметом договору є діяльність позивача, пов'язана з організацією телекомунікаційного ресурсу і забезпечення готовності цифрових каналів та ліній, комерційну цінність має сама діяльність позивача з надання вказаних послуг, які повинні бути оплачені відповідачем-1, як замовником. При цьому вартість наданих позивачем послуг належним чином підтверджена рахунками-фактурами іноземних операторів зв'язку і відповідачем-1 не спростована, а відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення відповідача-1 від грошового обов'язку оплатити надані позивачем послуги у семиденний строк від дня, вказаного замовником у вимозі про оплату.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду, однак вважає, що останнім не було досліджено обгрунтованості розміру позовних вимог, у зв'язку з чим зроблено передчасні висновки про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Однак, допускається укладення господарських договорів і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, засобами факсимільного зв'язку 27.11.2014 листом № 65/03-1364, 08.12.2014 листом № 65/03-1444, 10.12.2014 листом № 65/03-1472 Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулось до позивача та повідомило останнього, що з метою забезпечення проведення офіційного візиту до Республіки Сінгапур, для забезпечення проведення спецзаходу в Королівстві Бельгія, в Республіці Польща (м. Варшава, м. Люблін) необхідно організувати та надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс у вказані відповідачем-1 періоди. На виконання вказаних замовлень, за допомогою міжнародних операторів: SingTEL, Сінгапур; Shangri La Hotel Singapore, Сінгапур; Sparkle, Італія; Bics, Бельгія; Orange, Польща, позивачем було організовано і надало користування телекомунікаційним ресурсом та забезпечено готовність цифрових каналів і ліній у вказані відповідачем-1 періоди.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з доводами апеляційного господарського суду про те, що, звернувшись до позивача із вищевказаними листами-заявками і висловивши свій намір відповідати перед позивачем за надане ним виконання замовлень, відповідач-1 зробив пропозицію позивачу на укладення з ним договору. В свою чергу, прийнявши до виконання замовлення і організувавши урядовий зв'язок з країнами, визначеними замовником у вказаний ним період, позивач прийняв пропозицію і тим самим засвідчив своє бажання укласти договір з відповідачем-1, що свідчить про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб, предметом якого була діяльність позивача, пов'язана з організацією телекомунікаційного ресурсу і забезпечення готовності цифрових каналів та ліній, тобто діяльність позивача з надання вказаних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Отже, зі змісту ст. 901 ЦК України вбачається, що при наданні послуг оплаті підлягає сам процес діяльності виконавця, а тому чинним законодавством не вимагається оформлення приймання-передачі послуг, оскільки вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що відповідач-1, як замовник, зобов'язаний оплатити вартість послуг з організації телекомунікаційного ресурсу і забезпечення готовності цифрових каналів та ліній, наданих йому позивачем на підставі укладеного у спрощений спосіб відповідного договору. При цьому, як обгрунтовано зазначив господарський суд апеляційної інстанції, невизначення ціни в договорі не звільняє відповідача-1 від обов'язку сплатити вартість наданих йому позивачем послуг, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 632 ЦК України в такому разі ціна за договором визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні роботи або послуги на момент його укладення.

Доводи відповідача-1 про те, що у зв'язку з відсутністю підписаного між сторонами договору кошторисом ГУПЗ Держспецзв'язку на 2014 рік не передбачалося асигнувань загального фонду державного бюджету на оплату телекомунікаційних послуг, що є підставою для звільнення останнього від виконання грошового зобов'язання обгрунтовано не прийнято до уваги апеляційним господарським судом, оскільки відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, а також в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та "Бакалов проти України" від 30.11.2004.

Інші доводи відповідачів та прокуратури, зокрема щодо порушення порядку укладення договору про надання послуг за рахунок державних коштів, однією із сторін якого є бюджетна установа, що фінансується з бюджету, не впливають на сам факт укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб, однак можуть бути предметом дослідження в іншому позовному провадженні.

Разом з тим, дійшовши висновку про те, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб без визначення ціни, яка відповідно до норм ч. 4 ст. ч. 4 ст. 632 ЦК України повинна визначатися виходячи із рахунків іноземних операторів зв'язку, зокрема рахунку "BICS" від 02.01.2015 на суму 5 900,00 євро; рахунку "ORANGE" від 13.01.2015 на суму 2 580,00 євро; від 21.01.2015 на суму 1 983,75 євро; рахунку "SingTel" від 06.01.2015 на суму 8 055,98 доларів США, від 18.05.2015 на суму 1 294,03 доларів США; рахунок "Shangri La Hotel Singapore" від 12.12.2014 на суму 6 535,00 доларів США; рахуноку "SPARKLE" від 19.01.2015 на суму 13 880,00 євро, господарський суд апеляційної інстанції не дослідив який вид та кількість послуг включена в той чи інший рахунок, чи відповідають ціни, виставлені іноземними операторами у вказаних рахунках звичайним цінам на відповідні послуги, що надавалися в той період з урахуванням місця їх надання та чи відповідають ці послуги тим, що замовлялись відповідачем-1.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до рахунків на оплату телекомунікаційних послуг, що надсилалися позивачем відповідачу-1 були включені послуги, які надавалися безпосередньо самим ПАТ "Укртелеком". Однак, апеляційний господарський суд залишив зазначене поза увагою та не дослідив правомірність включення позивачем вказаних послуг до рахунків № 09-B1200-106774 від 30.06.2015 та № 09-B1200-105205 від 31.07.2015, а також обгрунтованість розрахунку їх вартості позивачем на підставі Граничних тарифів, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 21.02.2006 № 202.

Щодо своєчасної відмови відповідача від замовлених телекомунікаційних послуг у зв'язку із скасуванням візиту до Королівства Бельгія та до Сінгапуру, то суд касаційної інстанції вважає, що вказане питання підлягає додатковому дослідженню у зв'язку з поданням позивачем додаткових доказів до суду апеляційної інстанції, які не були предметом дослідження ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції. При цьому слід враховувати, що праву замовника відмовитись від договору про надання послуг кореспондує його обов'язок сплатити вартість спожитих ним послуг до такої відмови.

Таким чином, наведене вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні вищевказані обставини справи, що виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч. 2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов до хибних висновків про відсутність підстав договірних відносин між сторонами та, при цьому також не досліджував обгрунтованість вартості наданих позивачем послуг, рішення господарського суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/6524/16 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6524/16 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6524/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/6524/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко