ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Справа № 914/2288/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Кузнецової Ю.В., посв. № 023135 від 26.11.2013 року;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Вихованського В.І., дов. № б/н від 10.06.2013 року;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року

у справі № 914/2288/13 господарського суду Львівської області

за позовом прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Яворівської районної державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Семікс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Порічанської сільської ради

2) Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про розірвання договорів оренди землі від 03.10.2007 року та повернення земельних ділянок

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року прокурор Яворівського району Львівської області, виступаючи в інтересах держави в особі Яворівської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Семікс", просив розірвати договори оренди земельних ділянок площею 43,9976 га для риборозведення (кадастровий № 4625885500:02:000:0012) нормативно-грошовою оцінкою 129 076,00 грн. та площею 23,8 га для будівництва адміністративно-виробничих приміщень (кадастровий № 4625885500:02:000:0256) нормативно-грошовою оцінкою 1 957 275,00 грн., розташованих на території Порічанської міської ради Яворівського району, укладені 03.10.2007 року між Яворівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Семікс" та зобов'язати відповідача повернути зазначені земельні ділянки за актами приймання-передачі у стані не гіршому порівняно з тим, у якому їх одержано (а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов вищезгаданого договору щодо сплати орендних платежів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року (суддя Березяк Н.Є.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 76-80).

Судовий акт мотивовано встановленням факту невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині систематичної несплати орендної плати.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Порічанську сільську раду та Державну податкову інспекцію у Яворівському районі Львівської області (а.с. 118-120).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у Яворівському районі Львівської області її правонаступником Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області (а.с. 162-163).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року (головуючий Якімець Г.Г., судді Кравчук Н.М., Хабіб М.І.) рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 166-171).

Оскаржений судовий акт мотивовано відсутністю істотних порушень відповідачем договору оренди землі.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим рішенням, перший заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року скасувати, рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року залишити в силі (а.с. 178-183).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2013 року (а.с. 176-177).

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України № 02-05/972 від 17.12.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В. (а.с. 207-208).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 13.01.2014 року (а.с. 209-210).

У судове засідання 13.01.2014 року представники позивача - Яворівської районної державної адміністрації, третіх осіб - Порічанської сільської ради, Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Яворівської районної державної адміністрації, третіх осіб - Порічанської сільської ради, Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Семікс", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2007 року між Яворівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Семікс" терміном на 20 років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 43,9976 га для риборозведення, яка розташована на території Порічанської сільської ради, кадастровий № 4625885500:02:000:0012 (а.с. 7-8).

Також 03.10.2007 року між Яворівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Семікс" терміном на 20 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 23,8 га для будівництва адміністративно-виробничих приміщень, яка розташована на території Порічанської сільської ради, кадастровий № 4625885500:02:000:0256 (а.с. 12-13).

Згідно п. 1.4 договорів вказаних договорів зазначені вище земельні ділянки перебувають у державній власності.

Відповідно до п. 3.3 договорів оренди розмір орендної плати за земельну ділянку кадастровим № 4625885500:02:000:0012 становить 3 872,28 грн. у рік, а за земельну ділянку кадастровим № 4625885500:02:000:0256 становить 58 721,25 грн. в рік.

Пунктами 3.4 вказаних договорів передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно на банківський рахунок Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, зазначений у п. 3.3 договорів.

Відповідно до п. 6.2 договорів оренди вони можуть бути достроково розірвані за взаємною згодою сторін чи рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 6.5 зазначених договорів у разі припинення чи розірвання договорів орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельні ділянки в належному стані.

03.10.2007 року між сторонами були підписані акт приймання-передачі вищезазначених земельних ділянок (а.с. 9, 14).

Листом від 02.04.2013 року Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області повідомила Яворівську районну державну адміністрацію про наявність у товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Семікс" податкового боргу за орендну плату за землю, який станом на 01.04.2013 року складав 67,4 тис. грн. та пропонувало вирішити питання щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок (а.с. 17).

Згідно листа Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області від 18.05.2013 року № 1580/10/1900 починаючи з квітня по грудень 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Семікс" не сплачувалась орендна плата за вищезазначені земельні ділянки та у відповідача наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 67 761,66 грн. (а.с. 25).

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною 1 ст. 24 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач зобов'язання зі сплати орендних платежів з квітня по грудень 2012 року систематично не виконував.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційною інстанцією встановлено, що 26.06.2013 року Державна податкова інспекція у Яворівському районі прийняла рішення № 31 про розстрочення відповідачу податкового боргу зі сплати орендної плати за землю (а.с. 44).

На підставі вказаного рішення, 26.06.2013 року між Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Семікс" укладено договір про розстрочення податкового боргу № 34, відповідно до умов якого орган державної податкової служби надає платнику (відповідачу) розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 92 836,80 грн. під відсотки строком з 26.06.2013 року по 27.12.2013 року. Розмір відсотків дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України (а.с. 45-47).

Апеляційна інстанція встановила, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення, саме, 06.08.2013 року строк сплати відповідачем орендної плати за договорами оренди від 03.10.2007 року розстрочено, кінцевий термін сплати орендної плати встановлено до 27.12.2013 року.

Також апеляційною інстанцією зазначено, що на час розгляду справи в суді заборгованість з орендної плати відповідачем погашена.

Крім того, апеляційна інстанція встановила, що Яворівська районна державна адміністрація та Порічанська сільська рада погоджуються на продовження дії договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Можливість розірвання договору оренди землі за рішенням суду за невиконання сторонами умов договору визначена у ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду відносно того, що несплата орендної плати протягом шести місяців є підставою для розірвання договору оренди землі.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що підстава для розірвання спірних договорів відпала, оскільки на дату вирішення справи сума боргу була погашена, колегія суддів вважає помилковим, оскільки погашення орендарем заборгованості після подання позову не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки, як було зазначено вище, чинним законодавством (Закон України "Про оренду землі") передбачена можливість такого розірвання у разі систематичної несплати орендних платежів, тобто, встановлення факту системного характеру.

Як встановлено судами обох інстанцій, на час звернення прокурора з відповідним позовом умови договорів оренди в частині сплати орендної плати товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Семікс" систематично порушувались, що і стало законною підставою для задоволення позовних вимог.

Та обставина, що сторони договору не наполягають на його розірванні, не впливає на користь правової позиції відповідача та не перешкоджає сторонам у майбутньому поновити договірні відносини у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абзацем 5 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом без достатніх правових підстав було скасовано законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року у справі № 914/2288/13 скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у справі № 914/2288/13 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко