ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 910/18554/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивачаАлмаз В.В. (дов. від 21.12.2016 №01/44-958Д)відповідачаКрупинський О.М. (дов. від 19.12.2016) Лихота А.В. (дов. від 04.11.2016)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Енергозбуд"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12.01.2017у справі№910/18554/16 господарського суду м. Києваза позовомДержавного підприємства "Енергоринок"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Енергозбуд"пропро стягнення 228 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 228 000,00 грн штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2016 (суддя Спичак О.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (головуючий суддя Буравльова С.І., судді Шапран В.В., Андрієнко В.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 225 000,00 грн. штрафу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" філія "Енергозбуд" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швеця В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Енергоринок" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 12.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на матеріали справи, 29.02.2016 між Державним підприємством "Енергоринок" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" було укладено договір № 12066/01.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 договору.

Як передбачено п. 3.5 договору, вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії.

Договір укладено на термін з 01 березня 2016 року до 31 травня 2016 року (п. 11.6 договору).

29.02.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 12067/01 до договору № 12066/01 від 29.02.2016.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди ЕК зобов'язується в термін до 15 квітня 2016 року здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії відповідно до порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення ЕК умов п. 1 додаткової угоди ДПЕ має право нарахувати штраф у розмірі 3000,00 грн. за кожен день такого прострочення, а ЕК в разі нарахування ДПЕ штрафу, зобов'язується сплатити його на користь ДПЕ. Сплата штрафу здійснюється ЕК на поточний рахунок ДПЕ.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, своїх обов'язків у визначений додатковою угодою строк не виконав, зокрема не здійснив реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії до 15.04.2016, що стало підставою для нарахування штрафу.

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій вказували про наступне.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, у відповідності до додаткової угоди № 12067/01 від 29.02.2016 ЕК зобов'язується в термін до 15.04.2016 здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії відповідно до порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії лише 30.06.2016, що підтверджується свідоцтвом № 448 від 30.06.2016, тобто з порушенням строків, передбачених п. 1 додаткової угоди № 12067/01 від 29.02.2016 до договору № 12066/01 від 29.02.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 2 додаткової угоди №12067/01 від 29.02.2016 сторони погодили, що у випадку порушення ЕК умов п. 1 додаткової угоди ДПЕ має право нарахувати штраф у розмірі 3000,00 грн. за кожен день такого прострочення, а ЕК в разі нарахування ДПЕ штрафу, зобов'язується сплатити його на користь ДПЕ.

Відповідно до свідоцтва про внесення до Реєстру автоматизованих систем комерційного обліку ринку електричної енергії відповідач зареєстрував АСКОЕ тільки 30.06.2016, в той час як п. 1 додаткової угоди передбачено обов'язок відповідача в термін до 15 квітня 2016 року здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії.

Враховуючи те, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" було порушено строки виконання свого обов'язку з реєстрації автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії, Державним підприємством "Енергоринок" було нараховано штраф за період з 16.04.2016 по 30.06.2016 (сімдесят шість днів) у розмірі 228 000,00 грн.

Разом з тим, розглядаючи дану справу суди попередніх інстанцій зауважили, що нарахування заявником неустойки за 30.06.2016 (дата внесення до Реєстру автоматизованих систем комерційного обліку ринку електричної енергії АСКОЕ Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця") є безпідставним, оскільки день виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафу.

Так, відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з перерахунком, здійсненим судами попередніх інстанцій, відповідно до якого задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 225 000,00 грн. штрафу (228 000,00 грн. - 3 000,00 грн.).

Стосовно заявленого скаржником клопотання про зменшення штрафних санкцій на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача 22 800,00 грн. штрафу, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

В свою чергу, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" філія "Енергозбуд" не було належним чином обґрунтовано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а тому нарахування штрафу у розмірі 228 000,00 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки підписавши цю додаткову угоду відповідач погодився з її умовами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені судами попередніх інстанцій докази, колегія суддів касаційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі колегія суддів касаційної інстанції вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Енергозбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі №910/18554/16 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В.Швець