ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 909/997/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представникапозивачаПоронюка І.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"напостанову Львівського господарського суду від 17.11.2016 рокуу справі№ 909/997/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"простягнення 825442,88 грнВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківський птахокомбінат" (надалі - ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (надалі - ПрАТ "СК "Галицька", відповідач) про стягнення 484446,00 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна № 0002/2013 від 09.07.2013 року, 25045,19 грн трьох відсотків річних, 280009,78 грн інфляційних втрат, 35941,91 грн пені, посилаючись на те, що 31.10.2013 року застраховане нерухоме майно було пошкоджено внаслідок пожежі, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування, проте відповідач безпідставно відмовився сплатити страхове відшкодування.

Заперечуючи проти позову, ПрАТ "СК "Галицька" послалося на те, що страхувальнику відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки причини пожежі достовірно не встановлені, а відповідно до висновку Івано-Франківського МВ УМВС України № 5295 від 05.11.2013 року керівник ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" повідомив органи внутрішніх справ, що з приводу загорання підвального цеху претензій до нікого немає, від написання заяви та дачі будь - яких письмових пояснень категорично відмовляється та просить по даному факту його більше не турбувати, тобто, навмисно вчинив дії, метою яких було не встановлення причин виникнення пожежі.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2015 року у справі № 909/997/15 (суддя Матуляк П.Я.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Орищин Г.В., суддів: Галушко Н.А., Данко Л.С.) рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 125792,37 грн страхового відшкодування, 6472,28 грн 3% річних, 92350,04 грн інфляційних втрат, 9377,56 грн пені, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 9, 26 Закону України "Про страхування", ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГК) та незастосування норм ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року скасувати, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2015 року у справі № 909/997/15 залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 09.07.2013 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування майна (господарські будівлі та споруди, які розташовані по вул. Комунальна, 3 в м. Івано-Франківську та належать на праві власності страхувальнику), відповідно до якого визначили, що страховими випадками є, зокрема, пожежі, які виникли внаслідок природних та техногенних причин та протиправних дій третіх осіб. Страховик (відповідач) також відшкодовує збитки, що виникли внаслідок впливу на застраховане майно продуктів горіння, гарячих газів, високої температури. Страхова сума за договором становить 1959120,00 грн. Строк дії договору з 16.07.2013р. по 15.07.2014 року, безумовна франшиза становить 1 %.

31.10.2013 року орієнтовно о 21:32 г. на даху ковбасного цеху ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" виникла пожежа, про що в цей же день комісією у складі провідного інспектора Івано-Франківського МВ УДСНС України Василишина Д.М., представника позивача Чорнописького Б.П., начальника чергової зміни ЧСПТ лейтенант служби ЦЗ Леськів І.М., акт про пожежу від 31.10.2013 року (а.с. 33-34, т. 1), в якому зафіксовано знищене та пошкоджене майно та вказано, що ймовірною причиною пожежі визначено коротке замикання електропроводки.

01.11.2013 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою № 337, в якій позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку та просив провести страхове відшкодування завданих збитків. До заяви позивач долучив копію технічного паспорта на ковбасний цех, довідку про балансову вартість та копію акта про пожежу (а.с. 25, т. 1). Цю заяву відповідач отримав 04.11.2013 року (вхідний № 1142).

Крім того, відповідно до деталізації по локальних і роумінгових дзвінках абонента НОМЕР_1, 01.11.2013 року на номер "НОМЕР_2" було здійснено три дзвінки о 09:31 год., 09:38 год. та 09:40 год. тривалістю 130, 41 та 75 сек (а.с. 188-189 т. 1).

05.11.2013 року дільничний інспектор міліції Івано-Франківського МВС УМВС капітан міліції Залізняк І.П. склав висновок № 5295, в якому зазначено про можливість вважати повідомлення МНС про пожежу на території ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" розглянутим, а факти, викладені в ньому такими, що знайшли своє підтвердження. При цьому, у висновку зазначено, що "по приїзду СОГ на місце події, із письмовою заявою звернувся головуючий правління ВАТ Івано-Франківський птахокомбінат Чорновиський Богдан Петрович, в якій повідомив, що з приводу загорання підвального цеху претензій до нікого немає, від написання заяви та дачі будь яких письмових пояснень категорично відмовляється та просить по даному факту його більше не турбувати" (а.с. 95 т. 1)

18.11.2013 року Управління ДСНС в Івано-Франківській області листом №01-8770/09 повідомило відповідача про те, що матеріали за фактом пожежі передані до Івано-Франківського МВ УМВС України для прийняття рішення згідно чинного законодавства (а.с. 113 т. 1).

26.11.2013 року за замовленням позивача суб'єкт оціночної діяльності, ПП "СВ Девелопмент", склав звіт, відповідно до якого встановлено, що вартість матеріальних збитків, які виникли внаслідок пожежі у комплексі адміністративно-господарських будівель і споруд ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат", становить 484446,00 грн (а.с. 51-91 т. 1).

06.03.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити, коли і в якому розмірі буде здійснено страхове відшкодування (а.с. 26 т. 1).

07.04.2004 року у відповідь на запит № 2/3 від 03.03.2014 року ПрАТ "СК "Галицька" отримала від Івано-Франківського МВ УМВС України лист № 4216 від 02.04.2014 року, в якому повідомлялося, що за результатами проведеної перевірки по факту пожежі дільничним інспектором міліції Залізняком І.П. складено висновок від 05.11.2013 року (а.с. 94 т. 1).

12.05.2014 року позивач у відповідь на повідомлення відповідача від 09.04.2014 року про відсутність документів, що підтверджують причини настання випадку, надіслав лист від 29.04.2014 року, до якого додав: копії його заяв від 06.03.2014 року до Управління ДСНС в Івано-Франківській області та Івано-Франківського МВ УМВС України; копію висновку УМВС України в Івано-Франківській області від 14.03.2014 року; копію акту про пожежу Управління ДСНС в Івано-Франківській області від 08.04.2014 року (а.с. 27-28 т. 1).

16.06.2014 року за замовленням ПрАТ "СК "Галицька" суб'єкт оціночної діяльності, ФОП ОСОБА_10, склав звіт, відповідно до якого встановлено, що розмір збитків, що виникли внаслідок пожежі будівлі кобасного цеху (літер Й) за адресою: м Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, на дату оцінки (31.10.2013 року), становить 40112,00 грн (а.с. 115-162 т. 1).

19.06.2014 року ПрАТ "СК "Галицька" надіслало позивачу лист № 625, в якому повідомило, що відсутність документів, що підтверджують причини настання випадку, дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування (а.с. 37-38 т. 1).

27.06.2014 року позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування (а.с. 39-41, т. 1). У відповіді на претензію від 31.07.2014 року № 816 (а.с. 42-45, т. 1) відповідач відмовив позивачу у виплаті відшкодування, оскільки керівник ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" відмовився від проведення Івано-Франківським МВ УМВС України розслідування для встановлення причин і обставин пожежі та відсутністю документів, що підтверджують причини її настання, а акт про пожежу від 31.10.2013 року складений комісією без участі представника страховика, всупереч вимогам п. 5.1.7 договору страхування, та містить лише припущення про імовірну причину пожежі.

Оскільки відповідач відмовляється виплатити страхове відшкодування в добровільному порядку, позивач звернувся до суду. Сума страхового відшкодування у розмірі 484446,00 грн, що є сумою витрат на проведення ремонту та вартості будівельних матеріалів та обладнання, згідно із звітом про незалежну оцінку матеріальних збитків від 26.11.2013 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у страховика не виник обов'язок виплатити страхове відшкодування, і він правомірною відмовив у здійсненні страхової виплати за договорами страхування відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування", яка визначає, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування.

При цьому, суд виходив з того, що матеріали справи не містять переліку знищеного та пошкодженого майна, документів, виданих компетентними органами, які підтверджують настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, кошторису збитків та документів, що можуть бути доказами понесених збитків, понесених страхувальником внаслідок настання страхового випадку, а фактичні причини та обставини пожежі не встановлені відповідними компетентними органами, тому не можна страховим випадком визнати пожежу, що сталася 31.10.2013 року на даху ковбасного цеху ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат". Суд також зазначив, що позивачем не подано докази повідомлення відповідача про настання страхового випадку, як це передбачено п. 5.1.1, 5.1.2 договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що:

- акт від 31.10.2013 року є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт пожежі, ймовірною причиною якого є коротке замикання електромережі. Акт підписаний комісією, до складу якої входить три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий, що відповідає вимогам п. 7 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2030. Ця причина підтверджується також технічним висновком дослідно-випробувальної лабораторії Управління ДСНС України в Івано-Франківській області № 53/53/08.11.2013 від 08.11.2013 року;

- пожежу, яка відбулась 31.10.2013 року в будівлі ковбасного цеху, слід вважати страховим випадком. Посилання суду першої інстанції та відповідача на висновок дільничного інспектора міліції Івано-Франківського МВ УМВС України Залізняка І.П. №5295 від 05.11.2013 року та Порядок спільних дій органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки України та Міністерства надзвичайних ситуацій України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з пожежами, затверджений спільним наказом № 1106/1377 від 30.11.2012 року Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства надзвичайних ситуацій України, як на підставу для відмову у виплаті страхового відшкодування, є помилковими, оскільки вони жодним чином не свідчать про навмисність дій позивача щодо спричинення пожежі та не спростовують жодним чином причини пожежі, зафіксовані в акті про пожежу та в технічному висновку дослідно-випробувальної лабораторії Управління ДСНС України в Івано-Франківській області;

- страхувальник у визначені у договорі строки ((2 робочі дні після настання події)) звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку (пожежа виникла 31.10.2013 року (четвер)) та виплату страхового відшкодування, що підтверджується заявою (повідомленням) від 01.11.2013 року, яку страховик отримав 04.11.2013 року (понеділок);

- страховій компанії були надані всі необхідні документи для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування;

- страховик порушив строк, передбачений п.7.2 договору (10 робочих днів з моменту отримання заяви про здійснення страхового відшкодування), складання страхового акту та прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування; відмовив у виплаті за відсутності на те правових підстав;

- посилання суду першої інстанції на ст. 26 Закону України "Про страхування", відповідно до якої підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, є необґрунтованим, оскільки такі обставини з матеріалів справи не вбачаються;

- в матеріалах справи міститься звіт суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_10 від 16.06.2014 року про незалежну оцінку розміру збитків, що виникли внаслідок пожежі будівлі ковбасного цеху за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, складений на замовлення ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" із оглядом об'єкта оцінки, і відсутні будь-які докази, які б свідчили про перешкоджання страхувальником страховику у реалізації його права на огляд майна, тому доводи суду першої інстанції та відповідача про те, що страхувальником було порушено положення пункту 5.1.7 договору страхування в частині його обов'язку забезпечити представнику страховика можливість огляду ушкодженого майна для з'ясовування причин та розмірів збитку, є безпідставними;

- у зв'язку з настанням страхового випадку та наданням страхувальником всіх документів, страховик відповідно до ст. ст. 979, 990 ЦК України, ст.ст. 8, 9 Закону України "Про страхування" зобов'язаний виплатити страхувальникові страхову виплату у сумі 125792,37 грн, розмір якої розмір дорівнює вартості заподіяних страхувальнику збитків (127063,00 грн), за вирахуванням встановленої договором безумовної франшизи у розмірі 1 %. Вартість збитків визначена судом згідно з п. 7.6 договору та відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1248 від 29.08.2016 року, як вартість відновлювальних будівельно-ремонтних робіт та вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій з урахуванням ПДВ та фізичного зносу основних конструктивних елементів та опоряджувальних покриттів приміщень;

- у зв'язку з порушенням строків виплати страхового відшкодування згідно з п. 7.15, ч. 6 ст. 232 ГК України страховик зобов'язаний сплатити страхувальнику за період прострочення з 10.12.2013 року по 10.06.2014 року пеню у сумі 9377,56 грн, розмір якої визначений, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до відповідно 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України -92350,04 грн інфляційних нарахувань та 6472,28 грн 3 % річних від простроченої суми за період з 10.12.2013 року до 27.08.2015 року.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення норм ст. 526 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про страхування" суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували надання позивачем страховій компанії завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; вчинення ним навмисних дій, що були спрямовані на настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

Твердження страховика, що надані позивачем докази, підтверджують лише ймовірну причину страхового випадку, Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки відповідач відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не довів, що у пожежі була інша причина або те, що такі причини не могли бути встановлені внаслідок дій страхувальника. При цьому, суд касаційної інстанції бере до уваги, що за практикою ВСУ (постанова у справі за N 6-261цс16 від 27.04.2016 року) акт про пожежу, у якому зазначено, що ймовірною причиною пожежі є коротке замикання електромережі може бути підставою для відшкодування шкоди.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції порушено п. 4.8 Правил добровільного страхування майна суб'єктів господарювання № 25 від 10.02.2007 року, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг за № 1170438 від 23.02.2007 року, оскільки не враховано, що безумовна франшиза розраховується відносно розміру страхової суми, Вищий господарський суд України також не бере до уваги, оскільки ці правила не є відкритими і загальнодоступними, копія цих правил відсутня в матеріалах справи, що унеможливлює їх застосування при розгляді справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону, визначаються лише загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються. Водночас, конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Суд апеляційної інстанції встановив, що у договорі сторони погодили, що безумовна франшиза становить 1 %. Саме виходячи з цього розміру суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив належну до сплати суму страхового відшкодування. Відповідач відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України не висував жодних пояснень та заперечень щодо обрахунку розміру франшизи.

Доводи ПрАТ "СК "Галицька" про те, що судом апеляційної інстанції помилково присудженого до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми і не враховано, що сторонами встановлений інший розмір пені, що підлягає стягненню, Вищий господарський суд України відхиляє. Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що інфляційних втрати, три процентів річних та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" залишити без задоволення, а постанову Львівського господарського суду від 17.11.2016 року у справі № 909/997/15 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я.СуддяКовтонюк Л.В.